Кордони-1991 і “срібна куля” для РФ: три кроки для Україні, щоб остаточно не втратити підтримку Заходу
Джерело: Facebook-сторінка автора
Тут мєдвєдєв погрожує світу ядерною війною у разі, якщо росію заженуть у міжнародно визнані кордони 1991 року.
Правильною відповіддю світу було б повторити досвід власне 1991 року — коли срср розпався так, що ніхто навіть і не помислив про застосування ядерної зброї.
Навіть війни за повернення колишніх колоній москва відклала на роки й десятиліття. Це означає — посилення санкцій і ефективна боротьба з їх обходом. Це означає — посилення тягаря війни для росіян. І влади, і підданих. Конкретніше — удари по території рф, дедалі дошкульніші, і розгром московських полчищ в Україні завдяки перевазі в технологіях.
Досягнення цього, втім, потребує від Заходу суттєвої зміни в підходах. Це важко — через інерцію, російські заходи впливу, зростання популізму і подібне. Україна не може безпосередньо впливати на ситуацію в західних країнах. Єдиний чинник — захоплення боротьбою Української армії й народу у 2022, на яку ніхто не сподівався — вже відпрацював своє.
Зухвалувата поведінка української влади в стилі “дай мільйон, дай мільйон” не лише не допомагає — а сприяла швидшому розвіюванню позитивного міфу про Україну.
У цьому сенсі виступ Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки — радше невдалий. Попри всі милі українському серцю і правильні з погляду українця посилання. Ба більше: саме через них.
Бо хочемо ми того чи ні, ми не сприймаємось як беззастережний пріоритет у боротьбі зі світовим злом. Це неправильно і несправедливо — але це так. І про тому у нас немає варіанту “надутись і образитись”. Нас залюбки залишать сам на сам з агресором — і ми або загинемо в безнадійній боротьбі, або згинемо в результаті капітуляції.
Допомога Заходу – це досі та єдина “срібна куля”, здатна зупинити московського монстра.
Як ми можемо її отримати?
1. Зміною повідомлення назовні.
Відмовитись від звичної й набридливої пісні про те, що ми всіх захищаємо від російської загрози. “Всі” так не думають. Принаймні, поки.
Натомість ми маємо:
– поширювати інформацію про наші досягнення. А для того їх треба мати (див. далі);
– ініціювати спільні з партнерами взаємовигідні проєкти (і зокрема у ВПК);
– бути “дорослішими дорослих” і знаходити та пропонувати взаємовигідний вихід з конфліктів — від республіканців США до польських фермерів.
Для цього треба відмовитись від внутрішніх ревнощів і використовувати можливості всіх і вся, і надавати їм підтримку. Поки нас усіх не загнали в глухий кут.
2. Генерувати для світу позитивні сигнали.
“Зеленський посварився з військовим керівництвом і звільнив Залужного”, “Зеленський знов не випустив Порошенка”, “Українські підприємці скаржаться на тиск і корупцію”- це неправильні повідомлення, які вбивають довіру і посилюють наших противників.
Але ще більшою помилкою є спроба боротись із ними, закриваючи роти незгодним і намагаючись заглушити критику торохкотінням “марафону” і телеграм-помийок.
Такий підхід — сам по собі негативний меседж.
Тому єдиний ефективний спосіб зняти трансляцію назовні проблем — це їх розв’язати.
3. Грати за правилами в сценарії, який обрали українці.
Цей сценарій — вступ до ЄС і НАТО.
І у рішенні Євроради про початок переговорів, і в угодах про співпрацю в галузі безпеки (не гарантії!) з Великою Британією, Німеччиною та Францією, і в рекомендаціях, переданих Зеленському і ко (точніше, ОП) у США дуже чітко сформульовані очікування.
Політична демократія, верховенство права, плюралізм (багатопартійність) у парламенті, незалежність антикорупційних органів…
… тобто, рівно протилежне тому, куди пхають Україну “менеджери” президентського офісу.
Вереском “не буде допомоги — ви нам не партнери” усього сказаного не замінити. Навпаки, такі речі лише радують путіна з його мєдвєдєвими, показуючи, чи варто ризикувати заради таких друзів ядерною війною.
Для всього сказаного є інструмент — Уряд національної єдності (чи вже й порятунку). Але Зеленський поки чіпляється за своїх “5-6 менеджерів”…
Тим часом наближається шторм.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.