Кожен четвертий українець отримує відмову у канадській візі – посол

Надзвичайний та повноважний посол України в Канаді Андрій Шевченко в інтерв’ю “Прямому” розповів про подробиці наїзду вантажівки на людей у Торонто та актуальні питання у відносинах між Україною та Канадою.

– Раніше поліція міста Торонто не кваліфікувала цю трагедію як терористичний акт. Що ви можете нам сказати?

Що стосується Торонто – звичайно, це трагедія. Зараз Канада і Торонто оговтуються від цього шоку. Немає нової інформації. Поліція закінчує ідентифікацію постраждалих і загиблих. Ми в контакті з поліцією Торонто. Серед постраждалих немає громадян України. Є домовленість, що якщо будуть якісь іноземці, то про це поліція повідомить посольствам, які знаходяться тут, в Оттаві.

Що мене вражає? Мене дуже вражає, звичайно, реакція канадського суспільства. І кожен, хто хоча б раз бував в Канаді, він зрозуміє, про що я кажу. Це країна, яка дуже ніжно і трепетно ставиться до безпеки. І вони дуже пишалися, що їх обходили багато неприємностей і цих страшних терактів, які відбувалися в різних країнах, в європейських країнах. Це не теракт – те, що ми бачили на вулицях Торонто, але це подія, яка шокувала. І зараз вражає, яку солідарність виявляє вся Канада по відношенню до Торонто і по відношенню до родин постраждалих людей. Є чому повчитися.

– Сьогодні у нас було включення з-під стін посольства Канади в Україні. І так само українці вшанували пам’ять загиблих, і принесли туди і квіти, і лампадки.

Нас тут теж в Канаді почули. І громада, і канадський уряд, і мерія Торонто – вони відзначили реакцію з-за кордону, в тому числі ті співчуття, які були від України. Окремі співчуття висловив міністр Клімкін, який за день до цього був в Торонто на зустрічі з міністрами закордонних справ країн “Великої сімки”. Мені здається, дуже важливо показувати, що в цій ситуації, навіть коли у нас вистачає власної біди, що ми все одно не залишаємося сліпими і глухими до таких трагедій, які відбуваються навіть на іншому кінці планети.

– А які взагалі висновки зробила мерія Торонто чи влада Канади, якісь варіанти шукаються?

Я не знаю, чи в цьому досконалому світі хоча б у когось є рецепт, що з цим робити. Тим більше, зараз ми говоримо про випадок, коли йдеться не про якусь терористичну організацію, не про якусь мережу, не про людину, яка ідеологічно була вмотивована, і її дії якимось чином раніше можна було примітити. Йдеться про людину з якимись своїми, дуже глибокими персональними розладами, проблемами, які вилилися в цю трагедію.

Але, мені здається, тут є два повчальних моменти. По-перше, дуже важливо те, як реагувала поліція Торонто. І я думаю, багато з нас бачили це абсолютно унікальне відео цього короткого діалогу між поліцейським і цим чоловіком, який був за кермом мікроавтобуса. Коли цей чоловік провокував поліцейського, для того щоб той його застрелив, він кричав: “В мене є пістолет, стріляй мені в голову”. Явно напрошувався, щоб таким чином закінчилося його життя. І поліцейський, не моргнувши, не зробивши пострілу, він роззброїв, затримав цього чоловіка, на якого зараз чекатиме суд.

І мені здається, що є ще дуже повчальний урок. Це подивитися, яким чином зараз Торонто зализує рани. Мені здається, що ця солідарність, яка є, коли кожен говорить, що такі трагедії не повинні вибити з нашого ритму життя, з нашого уявлення про світ. Ми різні, ми дорожимо один одним, ми дорожимо безпекою один одного, і ми будемо так далі жити і так будемо будувати життя, і не зможуть нас збити з такого ритму.

– Було засідання “Великої сімки” на рівні міністрів закордонних справ, і там був український міністр. Це успішно було? Україна щось отримає, що можна помацати, якась резолюція на вищому рівні щодо українських справ? Ми можемо помацати наслідки цієї зустрічі в Торонто?

Є матеріальні якісь результати і є відчуття. Ми знаємо, що в дипломатії міряють успіхи таких розмов, таких заходів документами… Вчора був досить жорсткий документ по Росії. Ми побачили всі ті формулювання, які хотіли побачити. І мені здається, що присутність міністра Клімкіна на цій зустрічі позначилася на змісті документа. Ми сподіваємося, що більше буде вказано в документі на саміті лідерів країн “Великої сімки”, який пройде у червні місяці в Шарлевуа.

Але можу сказати також про відчуття. Це реально було відчуття того, що ми є в колі наших однодумців. Велика частина цього успіху – це, звичайно, канадський міністр закордонних справ Христя Фріланд. Ми з тобою знаємо її ще з 90 років, коли вона працювала репортером в Києві. Це людина, яка вміє фантастично модерувати такі розмови, яка чудовий комунікатор, блискучий розум. І мені здається, вона була дуже важливою частиною цього успіху.

Вдумайтесь, як проходила ця зустріч. У неї вдома, коли було створено дуже вузьке неформальне спілкування. Ми не кажемо про саму обстановку, коли її доньки самі готували їсти і подавали це на стіл. Коли Христя зуміла максимально використати свої знання, своє розуміння нашого регіону і побудувати розмову між “Великою сімкою” і між Україною якнайкращим чином.

– Ви знаєте про такий собі “план Маршалла”, який лобіює Андрюс Кубіліус. І він каже про те, що на цьому червневому саміті тема надання Україні цієї допомоги буде лобіюватися. Як ви вважаєте, чи є якісь перспективи?

Ця тема теж обговорювалася. На цей момент виглядає, що тут наш головний співрозмовник – це Європейський Союз і країни ЄС. Але ми дуже хотіли, щоб Канада теж у цій справі взяла участь. І мені здається, що зараз справді стосунки між двома країнами на крейсерській висоті. Хороші стосунки. Дуже хотілося, щоб їх зараз конвертувати в довгострокові, довгограючі результати.

І дуже хотілося б бачити Канаду активним учасником цієї складної розмови про припинення війни в Україні. І ми зараз не шукаємо заміни “нормандському формату”, але ми розуміємо, що він не вирішує всі наші завдання. Він не охоплює Крим, він не охоплює масу інших питань, які повинні з’явитися. Тому ми розраховуємо максимально використати той високий авторитет, який Канада має на міжнародній арені, для того щоб досягнути тут якихось нових результатів, нових інструментів.

Тому що, за великим рахунком, ми з 2014 року рухаємося в тій самій системі координат. Ми не змогли запропонувати принципово нових методів, як можна зупиняти Росію. І мені здається, що слово Канади може бути тут дуже важливо і в майбутній миротворчій операції, і в майбутніх переговорах. Словом, мені здається, що ми повинні максимально скористатися цією дружбою, цим партнерством, яке у нас є.

– Чи можемо ми в недалекому майбутньому мати безвіз з Канадою?

На жаль, тут часто наші друзі-журналісти видають дуже бажане для нас за дійсне. Немає у нас новин. І я би не чекав на швидкі новини з безвізом з Канадою. Це довга історія. Але ми обов’язково цю дорогу пройдемо. Зараз у нас є невеликі результати. Розгляд документів на канадську візу скоротився десь до шести днів в середньому. У нас кількість відмов скоротилася до 24%. Було 34%. Але це все одно не ті цифри, які… Кожен четвертий українець, який подає документи на канадську візу, отримує відмову. Це неадекватно. Це не відповідає тому рівню, який може бути між нами.

Нагадаємо, українці несуть квіти та лампадки під будівлю посольства Канади в Україні на знак співчуття жертва теракту у Торонто.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.