Лабіринти твоєї голови: огляд на фільм “Незвідані шляхи”
Поки кінотеатри переживають не найкращі часи через карантин, онлайн-платформи починають ставати їх безкомпромісною альтернативою. Уже з 28 квітня на легальних онлайн-платформах можна подивитись “Незвідані шляхи” Саллі Поттер, прем’єра якого мала бути на широких екранах.
Кінооглядач PRM.UA також зумів мімікрувати в карантині та освоїти онлайн-прем`єри.
“Незвідані шляхи” – це історія письменника Лео (Хав’єр Бардем), який страждає неназваним розладом пам’яті. Він лежить у своїй мангеттенській квартирі, й взагалі не зважає на навколишнє середовище. Єдине на що він ще здатний реагувати — це голос його доньки Моллі (Ель Фаннінг). Сьогодні його чекає медичний огляд в стоматолога та окуліста, який для Лео — це справжнє випробовування, адже йому потрібно в прямому сенсі цього слова “потрапити в реальність”. Це і є основна сюжетна лінія. Паралельно з нею, ми бачимо ще дві. В одній Лео живе в Мексиці з жінкою Долорес (Сальма Хайєк), а в іншій — на грецькому острові, де дописує свій magnum opus, шкодуючи, що покинув родину. Навколо цього і закручується основна сюжетна фішка. Глядач, який мало знає про психологію і не читав синопсис буде переконаний, що попри свою кому на яву, Лео може мандрувати закапелками пам’яті та жити старими спогадами, однак це не так. Насправді, герой Бардема живе в підсвідомому, вибудовуючи альтернативні сценарії свого життя — в одному з них він не покинув рідну Мексику і залишився з коханням свого життя, а в іншій — покинув свою родину і перебрався на грецькі острови сповнені богемного життя. Саме в цьому полягає назва фільму – “Незвідані шляхи”- герой попри повну безсилість в наявному житті, починає проєктувати в голові ті сценарії життя, які могли бути.
Картина була майже одностайно рознесена в шмаття на Берлінському кінофестивалі, що насправді, трошки навіть образливо, враховуючи, що цей фільм така собі напів сповідь. Адже режисерка картини, Саллі Поттер, доглядала за своїм братом, відомим музикантом Ніком Поттером, який страждав на синдром Піка. Фільм, насправді, сильно провисає в сценарному плані. Всі три його сюжетні лінії сплетені з сентиментальних фраз, певних стереотипів про людей з розладом пам’яті та занадто очікуваних переходів від однієї реальності до іншої. Окрім того, й самі по собі сюжетні лінії з закруткою на альтернативних реальностях в людській підсвідомості можна було зробити цікавішими.
З режисерської точки зору у фільмі мало динаміки. В цілому фільм в чомусь наштовхує на асоціації з “Біль і слава” Альмодовара. Там також головний герой — хворий режисер, який, щоправда, риється у своїй минувшині, а не вибудовує альтер-реальності. Однак, там динаміка, як навіть на ось таку меланхолійну драму присутня. В “Незвіданих шляхах” півтори години здаються трьома.
Сильною стороною у фільмі є акторський склад. Хав’єру Бардему думаю зживатись з образом Лео було не надто складно, враховуючи, що він уже зіграв схожого персонажа в “Море всередині” Алехандро Аменабара. Його герой — це людина, яка йде на смерть, але йде з гордо піднятою, якщо не головою, то принаймні підборіддям. Майже весь фільм він не міняє міміки, ніби передаючи, що його час завмер, він не має молодості, немає старості, немає минулого, немає майбутнього. Є лише він тут і зараз, але він є одночасно в трьох життях.
Фаннінг, яка вже проявила свої акторські здібності в “Дощовий день в Нью-Йорку”, зіграла максимально можливо наскільки це дозволяє роль, яка сценарно складається з якихось сентиментальних кліше. Однак її емоційність у сцені, коли долю батька обговорюють в третій особі дійсно вносить певний спалах динаміки в картині.
Цікавою є операторська робота. Камера постійно намагається фокусуватись на великих планах облич і рук з переходами на пейзажі Середземномор’я чи мексиканської пустелі, що в цілому створює ось цю картину розмитості сприйняття. Щоправда, монтаж у фільмі підкачав. Переходи у стилі “закрив очі в одній реальності, а відкрив в іншій”, це як говорив колись мій товариш: “Несерйозна розмова”.
“Незвідані шляхи” – це можливо не найкраще фестивальне кіно, яке можна глянути. Його сценарій дійсно недосконалий, проте сама ідея альтернативних реальностей без переходу в наукову фантастику — це неймовірно свіжа і цікава, а тому може стати поштовхом хоча б ще для кількох більш вдалих “фільмів на тему”. Однак, перший млинець, як то кажуть, завжди комом, але цього разу комом з хорошою акторською та операторською роботою.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.