“Війна зі смертю”. Спецпроєкт “Прямого” про лікарів, які борються з COVID-19
Телеканал “Прямий” 29 квітня презентував 30-хвилинний спецрепортаж про лікарів, які борються з пандемією коронавірусної інфекції, – “Війна зі смертю”.
Ведучий Юрій Петрушевський зі знімальною групою провів 72 години разом з лікарями, які борються з COVID-19. Але це не просто лікарі, це лікарі в реанімаціях та інфекційних відділеннях типового районного центру.
Квітень 2021-го
В Україні кількість загиблих від коронавірусу втричі перевищила втрати на фронті за 7 років війни з Росією. Країна живе в умовах карантину, інколи закриваючись на тотальні локдауни. Але для Міністерства охорони здоров’я немає причин панікувати, там навпаки звітують, що ситуація покращується.
Аби збагнути справжні масштаби “покращень” наша знімальна група вирішила поїхати в самісіньке серце України. Її географічний центр – Кіровоградську область. Там розташоване містечко Олександрія, де мешкає 100 тисяч українців. До речі, там мешкає тато нашого Юрія і він теж Юрій Петрушевський, але лікар. 15 років як завідувач реанімаційного відділення районної лікарні.
Чим живуть лікарі, які щодня бачать смерть? Чому присяга Гіппократа сильніша за нелюдські умови роботи?
“Стало набагато більше пацієнтів, якщо, наприклад сьогодні по нормі в мене має бути 19 пацієнтів, по прийому пройшло 30. 30 – це ті, яким потрібен був запис в карточці чи відмітки. Пацієнтів, що прийшли просто на огляд було набагато більше. Скільки точно я вам сказати не можу – ну більше 30-ти однозначно”, – Артюх Олеся Григорівна, працює лікарем терапевтом в Олександрійській центральній амбулаторії, загальний стаж роботи 10 років.
“Медичних працівників нам не вистачає”
Медики розповідають, що відділення у лікарні в період пандемії значно розширилося, а штат залишився той самий. Скаржаться, що лікарів не вистачає і медичних сестер. Графік роботи просто нереальний: відчергувати 24 години, потім 8-10 годин відпочинку, і знову 12 годин працювати. Буває інколи випадає три дні вихідних, для них це наче піти у відпустку.
“Я люблю свою роботу, дуже сильно. Рятувати людей. Ми працюємо добу. Десь беремо сили”
Спитаєте ви, а яка заробітна плата у наших рятівників? Як правило зарплата у них невисока, а навантаження дуже великі.
“Вимоги від населення від адміністрації теж посилені й відповідно продавцем в будь-якому супермаркеті дівчата отримують вдвічі більше”, – діляться з нами медики.
“Що має відбутися, щоб держава почала піклуватись про медиків?”
Щоденна зустріч зі смертю, з хворобою не минає дарма і для них. Вони теж хворіють, в них слабне імунітет. Вони втомлюються, але продовжують боротись, попри те, що влада ніяк їх не забезпечує. Де підвищення зарплат? Де страхування медпрацівників? А хіба COVID-19 вже переможений? Фінансування медицини не було збільшено, чому? У кожного медика має бути гідна зарплата, цього прагнуть всі, і суспільство вже почало розуміти, що так має бути.
“Людина не має думати про те, на що хліба купить, а думала більше про роботу. Свій вільний час не на додаткові заробітки витрачала, а на самоосвіту. Бо освіта для медика дуже важлива”, – діляться з нами.
“У кожного свій фронт”
Так сталось, що вже 8 рік на Сході триває війна. Наші солдати на Донбасі щодня захищають нас від снарядів і куль. Так сталось, що вже другий рік триває війна з підступною хворобою, і тут за нас з вами борються ангели у білих халатах. Кожного дня триває двобій життя зі смертю, і буває так, що друга перемагає…
“Стан в них як правило погіршується. Тут приховувати не розумно щось. Як правило повідомляється родичам… Принаймні я так кажу що на цей час стан ще гіршим став, що сподіваємось ми на краще, капаємо, терапію проводимо, киснева підтримка, апаратна підтримка. Але в принципі зараз все гірше ви маєте сподіватися на краще, але готуватися до гіршого. І на жаль коли таке трапляється то прямим текстом кажу. Завуальовано не виходить. Принаймні, я, може, не такої тонкої душі організації людина, як такі речі пом’якшувати я не розумію. Як не пом’якшуй, все одно рідна людина уходить”, – розповідають лікарі.
“Я завжди говорю одне – дай Бог нам усім відчуття бажання йти додому у свою сім’ю до своїх дітей”
Від автора
“Ми поїхали у звичайний районний центр, просто в Центральній Україні, до мого тата в лікарню і в лікарню “ковідну”. І зняли реанімацію, як людей рятують від наслідків COVID-19. Тому що не так страшний COVID, як після COVID. Тому що COVID за тиждень-два проходить, але двостороння полісегментарна пневмонія – це найтяжчий діагноз, який знищує легені, він нікуди не зникає. І люди виліковуються від COVID, і помирають вже не від COVID, а від його наслідків. І от про це була ця поїздка і вся ця історія.
Нашою метою було показати не лише одну реанімацію. Ми показали все. Первинну ланку, тобто цих сімейних лікарів, які перші стикаються з хворими, які приходять і жаліються хоча б на щось. Ми зняли “ковідну” лікарню, яка входить у COVID-пакет – Центральна міська лікарня Олександрії. І районну лікарню, яка не входить в COVID-пакет, де мій тато завідувач реанімації. Але їх тримають в резерві, і у них все одно є дуже багато людей, які лежить з двосторонньою полісегментарною пневмонією, але COVID-негативні. Їх кількість теж в рази збільшується, цих людей, і вони там лежать: хтось виліковується, хтось помирає, як це буває”, – Юрій Петрушевський.
“Дякуємо кожному лікарю за вашу віддану роботу”,
телеканал “Прямий”
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.