Мій Майдан почався 11 грудня: Мирослав Гай поділився спогадами про Революцію Гідності
Активний учасник подій на Майдані у складі “Третьої сотні” самооборони, командир механізованих підрозділів, офіцер резерву, актор, волонтер Мирослав Гай поділився в інтерв’ю “Прямому” спогадами про події на Майдані під час Революції Гідності.
– Мирослав Гай – це людина, яка не просто була на Майдані час від часу, а яка жила і бачила весь жах подій Революції Гідності. Вам на той час був 31 рік. Ви актор і викладач акторської майстерності, а потім “третя сотня” самооборони. Як Ви опинились на Майдані?
– Я прийшов на Майдан просто підтримати людей тому, що я розділяв ті цінності, заради яких Майдан виходив. Це Євросоюз, в першу чергу, євроасоціація. Я був молодий, сучасний і хотів бути в Європі, а не в “совку”, в Радянському Союзі. Я не дуже вірив, що Майдан переможе, і ходив туди просто як волонтер в будівлю Профспілок, де готували їжу. Як волонтер я приходив і годину після роботи просто роздавав їжу.
А справжній мій Майдан почався 11 грудня, коли я теж прийшов, роздавав супчики та чайок. А раптом поліціянти, міліціянти на той момент, розпочали розгін Майдану.
Це була досить страшна подія, як для мене, тому що було дуже мало тут чоловіків. Переважно були пенсіонери, жінки, студенти… Коли почався розгін, я навіть повірити не міг, що в Україні, у вільній країні може бути таке. Що буде побиття, що будуть абсолютно репресивні якісь методи…
Тоді в мені все перевернулося. Тоді, коли Михайлівський собор вперше за сотню років бив набат і скликав людей нам на допомогу… Коли кияни прорвали ту облогу, оточення, я зрозумів, що країна змінилася, і що Янукович веде країну в диктатуру.
Наступного дня я виспався, прийшов з будинку профспілок і записався в третю сотню самооборони. Потім був авто-дозор, авто-майдан. Потім коли почали палити машини, коли почали переслідувати, я просто переїхав до намету і був в “третій сотні” самооборони, жив тут і брав участь в усіх боях…
Чесно кажучи, от пройшло п’ять років, а для мене все, як вчора… Я пам’ятаю, як все тут палало, де стояли наші намети, де був намет, де “Мальтійський орден” роздавав супчик, де чай розливали, де стояла “Афганська сотня”, наша “Третя сотня”… Я пам’ятаю це, як вчора все.
– А що було найстрашніше?
– Я скажу так, що 11 грудня цей розгін був найстрашнішим. Я навіть не пам’ятаю, щоб в мене потім десь такий жах був. А, ще 18 лютого, коли був розгін, коли нас просто розстріляли безпосередньо, і сотні самооборони були розбиті. А потім був бій в ніч на 19 лютого, і коли вже були безпосередньо розстріли 20 числа…
Оце, напевно, були такі найдраматичніші події, в яких я брав участь, тому що там був рукопашний бій. Все таки, рукопашний бій це… на війні таке не часто відчуєш, особливо, коли ти просто цивільна людина, викладач, актор. А тут ти разом зі своїми друзями б’єшся з озброєними “ментами” і перемагаєш.
Нагадаємо, 21 листопада День Гідності та Свободи — свято в Україні, що відзначається щороку на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Детальну інформацію про програму вшанування пам’яті учасників цих подій читайте за посиланням.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.