“Мило” вичерпалось: рівень влади не відповідає викликам перед Україною

Джерело: Facebook-сторінка автора

Видається, що чимало в поведінці влади, зухвалому ігноруванні реальних загроз і натомість формуванні непотрібних конфліктів з військовими, опозицією і місцевими громадами можна пояснити “серіальною свідомістю”.

Вони придумують сюжети й живуть у них. Засобами комунікації транслюють їх на суспільство — телеграм-канали й марафон догідливо карбують сюжети в тканину реальності.

У цих сюжетах вони всіх перемогли, вони хороші хлопці, вороженьки зникають, як роса на сонці, а інтриги розгортаються лише волею сценариста. Така от “мильна опера”.

Глядач аплодує.

Але в реальному житті дійових осіб більше, ніж передбачає сценарій. Мотивація і дії не вкладаються у примітивну сюжетну схему. Рушійні сили й провідні процеси геть не передбачені.

Панують глибинні закономірності, динаміка яких вимірюється роками. А зовнішні прояви відбивають саме їх, а не режисерські знахідки.

Аплодисменти, які збирала Україна, належали ЗСУ й Українському народу, які здивували світ. “Найвеличніший лідер” з хриплим голосом був лише декорацією. Яка уявила себе деміургом.

Зараз усе летить шкереберть тому, що декорації набридли й не відповідають драматургії моменту.

Актори попсового “мильного” серіалу з картонними о́бразами й примітивним сюжетом не витягнуть драму цивілізаційного конфлікту.

Потреби світової аудиторії інші, ніж були рік тому. Перемога залежить від підтримки, а підтримка – від класу гри.

Серіальна свідомість дрібʼязкова, і шкодить.

Україна має демонструвати інший клас. Знов позитивно шокувати. Десант англомовних “слуг” до США — не відповідає цим вимогам.

Потрібна яскрава, самоочевидна, позитивно шокова зміна всередині. Треба знову дивувати й захоплювати глядачів. Діяти всупереч очікуванням і прогнозам.

Але це – не рівень “мила”. Або маємо демонструвати світовий клас – або готуймось до турбулентності.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.