“Мирний” ультиматум Путіна: перемога або приниження – обирати нам
Джерело: Facebook-сторінка автора
Пуйло озвучило умови для завершення війни. Тепер це звучить так. Україна має подарувати Москві повністю Донецьку Луганську, Херсонську та Запорізьку області та відмовитися від членства в НАТО.
Іншими словами, від нас хочуть територіальних поступок і життя в перспективі, що московське вторгнення повториться будь-якої миті – ми не в НАТО. Заявлені умови – не остаточні, Путін назвав лише умови для початку переговорів. Тобто, можуть зажадати ще й Харків з областю.
Ну, а чьо? Ми ж хочемо, аби війна завершилася?
Що все це означає? З одного боку Москва знизила свої “бажалки”. Уже не йдеться про демілітаризацію і денацифікацію. На порядку денному – старі-добрі територіальні претензії. Ви нам, мовляв – чотири області, а на решті територій можете хоч танкові армії формувати та хором співати “Батько наш Бандера”.
З боку іншого, очевидно, Москва не прагне жодного припинення вогню. В Москві чудово розуміють, що Зеленський ніколи не піде на перелічені умови. Навіщо Путін усе це заявив?
Я гадаю, що заява Пуйла призначалася не нам. Вона призначалася частині російських еліт. Денис Казанський на своєму відеоблозі підмітив цікавинку – останнім часом навіть в ефірі Скабєєвої заговорили про недоліки російської армії (паршивий зв’язок, неузгодженість дій, нездатність перемагати українців) і про переваги ЗСУ.
Подібне відзначають також інші журналісти й блогери. Вголос заговорили про шалені збитки Газпрому. Означати це може, що частина російських еліт почала говорити про потребу в переговорах і замирення з Україною.
Схоже, саме цій частині своїх еліт Путін відповів зразу – жодних переговорів. Лише війна до переможного кінця. Серед іншого тому, що якщо “Акела промахнеться”…
Пуйло повністю підтвердило те, про що я не раз писав – Москва не зупиниться на наявному фронті. Москва зажадає значних територіальних поступок.
В той час як почали смердіти пораженці на кшталт морального виродка та ухилянта Олешка, які закликають замиритися з Пуйлом, саме Пуйло нагадало нам за що ми воюємо.
Ми воюємо за український Краматорськ. За український Слов’янськ. За український Покровськ. За українські Херсон і Берислав. І нарешті.
Ми воюємо за українське Запоріжжя. За моє рідне місто. За школу, в яку я ходив. За квартиру моїх батьків. За вулицю, на якій я вперше поцілував дівчину. За завод, де я вперше вийшов на роботу.
Гниди на кшталт Олешка пропонують мені все це віддати ворогам – аби їхні дупи врятувалися від ЗСУ. Пораженець віддасть і зрадить все – за свою смердючу шкіру.
Ми воюємо за надію. За надію, що Таня Адамс повернеться у свій рідний Донецьк, а Ярик Матюшин – до Маріуполя.
Зрештою – нам вибору не лишають. Україна буде там, де стоять українські батальйони. Інших умов ми не визнаємо – що б там не смерділи пораженці на кшталт Олешка і “олешконутих”. Я не знаю, де точно завершиться ця військова кампанія – але вона точно не завершиться добровільною здачею наших територій.
Як казав генерал Залужний, нам буде важко і страшно – але вже точно не буде соромно.
Власне, Пуйло щойно підтвердило, іншого виходу ми не маємо. Або відстоїмо свою Україну, або своєї держави ми не гідні.
Обирати нам.
Нагадаємо, 14 червня, виступаючи у МЗС РФ російський диктатор Володимир Путін назвав умови для припинення бойових дій в Україні.
Він заявив, що українські війська мають бути повністю виведені з територій Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей у межах адміністративних кордонів. Крім того, Україна має повідомити про відмову від вступу до НАТО. Якщо ці умови будуть виконані, то Росія нібито негайно припинить вогонь.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.