“Нафтогаз” у Лондоні виграв суд проти Коломойського

Лондонський міжнародний арбітражний суд, 26 квітня, постановив арбітражне рішення у спорі за позовом міноритарних акціонерів “Укрнафти” проти “Нафтогазу”.

Про це повідомляє прес-служба “Нафтогазу“.

“Арбітри дійшли висновку, що ключові положення Акціонерної угоди між “Нафтогазом” та компаніями Ігоря Коломойського щодо корпоративного управління “Укрнафти” не підлягають виконанню, оскільки суперечать імперативним нормам корпоративного законодавства України”, – йдеться у повідомленні.

Зокрема, не підлягає виконанню частина статті 9 угоди, яка передбачає, що 6 членів Наглядової ради Укрнафти обираються з числа кандидатів, запропонованих Нафтогазом, а голова Укрнафти та інші 5 членів Наглядової ради – з числа кандидатів, запропонованих компаніями Коломойського, які є міноритарями.

Стаття 9 також передбачає, що персональний склад правління “Укрнафти” має затверджуватися Наглядовою радою “Укрнафти” за пропозицією голови правління.

“При цьому, Трибунал постановив, що в цілому Акціонерна угода є дійсною, хоча ключові її положення щодо корпоративного управління “Укрнафти” є такими, що не підлягають виконанню”, – повідомляє прес-служба.

У своєму блозі народний депутат України Сергій Лещенко опублікував документи про те, як Юлія Тимошенко віддала “Укрнафту” Ігорю Коломойському.

“25 січня 2010 року, між першим та другим турами виборів президента, був підписаний документ, який безстроково фіксував інтереси Ігоря Коломойського в управлінні компанією “Укрнафта”, контрольний пакет якої належить державі”, – повідомив він.

В угоді було зафіксовано, що будь-які суперечки щодо її “існування, дійсності або припинення” мають вирішуватися виключно Лондонським судом міжнародного арбітражу, що саме і відбулось.

“В угоді також фіксувалося, що частина дивідендів – 800 мільйонів гривень – повинна була бути виплачена державі до 5 лютого 2010 року – тобто до останньої п’ятниці, яка передувала другому туру виборів. Чому до 5 лютого, а не до 5 березня або 5 квітня? Тому що 5 лютого – це був останній день, дозволений для проведення виборчої агітації кандидатів, одним з яких була Тимошенко”, – пише Лещенко.

Таким чином, за угодою 2010 року держава безстроково зафіксувала неможливість призначати свого керівника “Укрнафти”. Фактично – капітуляція перед Коломойським, про мотиви якої зараз воліють не згадувати. Коли днямі автор цих рядків показав Тимошенко документ, вона сказала, що не погоджувала його.

Але, знаючи це, Коломойський не зупинився в тому, щоб наполягати на фіксації Лондона як місця суперечки. І саме там Україні довелось відповідати за помилки своїх керівників.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.