Не тільки Печерське правосуддя: як Дніпровський суд Києва двічі звільняв кілера
“Найгуманніший суд в світі. Українське “кривосуддя” вчергове пробиває дно. А як інакше можна пояснити, що при наявності феєричного затримання, неспростовних доказів і залізних аргументів слідства, підозрюваний у вбивстві, під покровом ночі виходить зі слідчого ізолятора на волю?
Увесь минулий тиждень суспільство активно спостерігало за обшуками, врученням підозри та обранням запобіжного заходу куму Путіна, а за сумісництвом і народному обранцю – Віктору Медведчуку. Очільнику проросійської партії ОПЗЖ інкримінують державну зраду та замах на розграбування державних ресурсів в українському Криму. Ці статті вважаються особливо тяжкими. Відтак, Медведчуку загрожує позбавлення волі до 15 років.
Прокуратура просила у суду тримання під вартою або ж як альтернативу – заставу у 300 мільйонів гривень. Натомість Феміда вирішила розпорядитись інакше – у клопотанні прокурорів відмовити, а Медведчука відпустити додому з електронним браслетом.
Такий же запобіжний захід нещодавно виносили і громадському активісту Роману Ратушному у справі про підозру в хуліганстві, скоєному під час акції протесту на Банковій 20 березня. За даними поліції, Ратушний розмальовував стіни будівлі офісу президента.
Тобто, державна зрада у випадку з Медведчуком у нас прирівнюється до звичайної такої собі хуліганки. До речі, обидва рішення виносили в сумнозвісному Печерському суді.
Утім, виявляється одіозний Печерський суд – не єдиний, що здатний дивувати своїми рішеннями. Також минулого тижня відбувався ще один надзвичайно цікавий процес. Підсудний – особа не публічна, але мене ця історія вразила. Давайте про все спочатку.
У грудні 2019-го року на столичному “Гідропарку” зловмисник застрелив бізнесмена Фелікса Бахвалова. Докази беззаперечні. Правоохоронці знайшли на місці злочину 11 гільз, а пізніше під мостом Патона і спалений автомобіль, на якому втікав злочинець. За кілька годин поліція з’ясувала, що це був раніше не судимий учасник злочинного угруповання Михайло Зотов, який після вчинення злочину терміново вилетів до Туреччини.
Лише у лютому цього року, після тривалих перемовин з Туреччиною, Зотова екстрадували в Україну. Навіть сам міністр Аваков переможно прозвітував про цю подію у своєму Твіттері.
Це приклад міжнародної правової допомоги та плідного співробітництва у боротьбі зі злочинністю!
Але чого вартує міжнародна гордість цілого міністра, якщо існує прекрасний районний Дніпровський суд – до речі найвідоміше і разом із тим останнє місце роботи того самого судді Чауса. Суд, для якого не існує неможливого. Спочатку, все начебто рухалось за планом. І повідомлення про підозру Зотову вручили і 60 діб тримання під вартою без права внесення застави визначили. А от буквально нещодавно, коли цей термін спливав, почали відбуватись дивні дива.
30 квітня, за 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали прокурори подали клопотання до Дніпровського районного суду про продовження терміну тримання Зотова під вартою. За дивним збігом обставин, в той же день у підозрюваного у вбивстві виявили Ковід19 .
Справу Зотова вела суддя Людмила Мельниченко і за 10 днів у неї так і не знайшлося часу розглянути клопотання прокурорів. Натомість до справи долучили довідку, про те що підозрюваний захворів на Ковід. Мовляв, тепер розглянути клопотання в суді про продовження терміну – неможливо. Зручний збіг, правда? Пізніше, слідчі провели повторний тест, і диво – жодного ковіду в бідолашного Зотова виявлено не було. То, невже суддя підклала у справу фальшиві документи?
І ця історія має продовження. Оскільки засідання через ці всі бюрократичні нюанси з ковідом і клопотаннями, проведено не було – в ніч з 9-го на 10-те травня, під покровом ночі – підозрюваного відпускають з СІЗО на волю.
А оскільки наш герой має багату кримінальну історію, то після звільнення із СІЗО за одним епізодом, поліція затримала його вже за іншою підозрою – “умисне знищення або пошкодження майна”, що гарантувало йому повернення до стін слідчого ізолятора. І тут знову почали проявлятися магічні здібності вітчизняної Феміди. Спочатку суд перенесли. Потім заявили про відвід судді. Пізніше третій суддя займався відводом іншого, а другий, певно, своїми справами. Нудна суддівська бюрократія. Але якщо просто, то засідання, яке розпочалось о 9-ій ранку до півночі так і не завершилось обранням запобіжного заходу. Тобто, Зотов опівночі автоматично знову став вільним. Враховуючи досвід, цього разу слідчі приберегли підозру за ще одним епізодом, і знову його затримали. Цього разу ще на 60 діб.
Утім, така дивна суддівська тенденція дає підстави сумніватись, що ще через 2 місяці ймовірний вбивця отримає справедливий вирок.
Тут варто пригадати справу Шеремета, де на відміну від вбивства у Гідропарку, доказова база розсипалась на очах всієї країни. Тим не менше, волонтер Андрій Антоненко, підозрюваний у цій справі, перебував у СІЗО близько півтора року.
То як вам таке вибіркове правосуддя?”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.