Не намагайся це зрозуміти – відчуй: рецензія на фільм “Тенет” Крістофера Нолана
Фото: imbd
Пандемія коронавірусу внесла свої корективи у звичайне життя людей. Декілька місяців кінотеатри були зачинені для глядачів, а тому прийти туди знову для кіномана, як ковток свіжого повітря. 26 серпня в український прокат вийшов екшн-трилер “Тенет” режисера Крістофера Нолана, який, безумовно, стане однією з головних прем’єр цього року.
До виходу “Тенета” у кінотеатри про нього було мало що відомо. Майже всі деталі тримались у таємниці. Лише після виходу трейлера, стало зрозуміло, що Нолан знову вирішив повернутись до теми часу.
Взагалі, Крістофер Нолан виступає не лише режисером, а й сценаристом фільму. Він розповідає, що ідею “Тенета” виношував понад 20 років, а над сценарієм працював близько 6-7. Саме тому результат мав бути приголомшливий. Так і сталось.
“Прямий” подивився стрічку та готовий поділитись враженням.
В центрі сюжету фільму агент ЦРУ роль якого виконує Джон Девід Вашинґтон. Він бере участь у спецоперації в Київській опері, де стає свідком сцени, яка важко піддається логіці й ламає такий звичний світ. Проте, навколо принципу її дії й буде закручений весь подальший сюжет.
Після провалу спецоперації, головному герою пропонують стати агентом секретної організації, яка повинна завадити початку третьої світової війни та загибелі усього людства. Виконати цю місію можна лише за допомогою нової технології – інверсії часу, яку вже використовують в майбутньому.
На шляху героя з’являються люди, які пояснюють, або ж намагаються пояснити, що ж взагалі відбувається. Так, вчена, яку грає французька акторка Клеменс Поезі каже, “не намагайся це зрозуміти – відчуй”. І ці слова є своєрідним зверненням режисера до глядача.
У світі, створеному Ноланом, час не даність, а інструмент, який погані люди змусили працювати на себе та приносити вигоду, що робить сюжет ще більше заплутаним і незрозумілим.
При першому перегляді “Тенета” глядача одразу кидають у вир подій. На початку немає ознайомчих сцен, а події відбуваються одна за одною. Буквально на перших хвилинах починаються постріли, які лунають в такт саундтреку, що викликає дуже незвичайні відчуття.
І, звісно, не можна обділити увагою екшн сцени в “Тенеті”. Це безперервний танець довжиною у дві з половиною години. І якщо загальний концепт є незрозумілий та туманний, то саме екшн – захоплює всю увагу глядача і не дає ні секунди занудитись. Масштабність подій, м’яко кажучи, вражає: рукопашні бійки в реверсі, погоні та великі вибухи. Чого лише варта сцена з літаком Boeing-747, вибух якого знімальна команда відтворила прямо в аеропорту, відмовившись від комп’ютерної графіки.
Щодо музичного супроводу – він викликає особливий захват. Саундтреки написав шведський композитор Людвіг Йоранссон. Свою роботу він почав задовго до початку зйомок. Саме тому його музика та екшн-сцени йдуть в нерозривному поєднанні. Вони доповнюють одне одного, роблять довершеними. Завдяки експериментам зі звучанням як то ефект спотворення гітари, ба більше навіть запис важкого дихання Нолана в мікрофон, гучна музика моментально формує емоційне сприйняття того, що відбувається.
Фільм “Тенет” створений для великих екранів, тому звісно є сенс піти в кінотеатр, де є великий екран та прекрасна акустика, адже захоплювати будуть не лише постановки бійок, але й самі види. Стрічку знімали в Італії, Індії, Норвегії, Данії, Великій Британії та Естонії. Якість картинки просто неймовірна.
Важко не погодитись, що Крістофер Нолан один з найбільш знакових і талановитих режисерів нашого часу, проте навіть у його фільмів бувають недоліки. І, як не дивно, це не складність і заплутаність сюжету. Скоріше? Це зосередженість на особистій драмі, яка займає доволі багато екранного часу. Мова йде про російського олігарха, якого грає Кеннет Брана, він деспотично переслідує свою дружину, у виконанні Елізабет Дебікі. Тобто з однієї сторони це добре, що є в сюжеті лінія, яка забирає трошки уваги від інверсії, проте чим далі, тим більш стає незрозумілою мотивація головного антагоніста в цих діях.
Ще одним мінусом є сцени, які добряче так приправлені незрозумілими термінами. Хоч їх і не дуже багато, проте вони вносять певний дискомфорт в сприйняття картини в цілому.
Головний герой та його друг Ніл, у виконанні Роберта Паттінсона, навпаки доволі органічно виглядають на екрані та притягують особливу увагу глядача. Варто зазначити, що Паттінсон добре показав себе у цій ролі, та і в цілому акторська гра усіх персонажів була чудовою.
В результаті “Тенет” вийшов парадоксальним фільмом. Попри всю складність сюжету стрічка доволі проста зі зрозумілим контекстом. Занадто бездоганний Нолан знову зумів здивувати глядача. Звісно, як і “Початок” чи “Інтерстеллар” фільм не можливо зрозуміти відразу, але ближче до фіналу все стає на свої місця. “Тенет” – знаковий фантастичний бойовик, що вражає екшн-сценами, музикою та сюжетною лінією. До цього уже традиційно режисер додав теорії з фізики, що ламають реальність і свідомість.
Від автора.
Чи варто йти в кіно? Так, звісно. Навряд, в цьому році нас очікує щось масштабніше та ефектніше. Думаю, Оскар йому забезпечений.
Чи сподобався фільм? Скоріше так, чим ні. Фільм викликає дивні емоції, які важко пояснити. Моментами було “не зручно в голові” від побаченого на екрані, ніби намагаєшся одночасно сидіти на стільці й танцювати танго. Фільм намагається зламати свідомість, трошки підняти її завісу. І, як на мене, все вийшло.
Так, сюжет не ідеальний на сто відсотків, але в цілому, варто визнати, Нолану знову вдалося всіх зачепити й прикувати до себе увагу.
Рецензію написала Іра Вакулюк.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.