Світовий ринок озброєння: гігантоманія і вибіркова сліпота

Якби мене попросили описати одним словом атмосферу на міжнародній виставці озброєнь в Польському Кельце, то це було би слово “гігантоманія”.

На під’їзді до виставкового центру — гігантські затори, на вході — гігантські черги, в самій експозиції — гігантські продукти, схожі на реконструйовану фантазію кіношних голлівудських режисерів. Броньовані машини зростом в будинок, гармати і радари, які, мабуть, видно з космосу. Відвідувачів розважає робот-андроїд, який вміє махати рукою і говорити польською мовою.

В усьому цьому — виділяються акуратні лаконічні стенди українських виробників. На них — компактні дрони, електроніка, НРК і моделі літаків та пересувних ракетних установок. Єдиний очевидний шик серед представників українського ринку — це двоповерховий стенд компанії FirePoint. З велетенським рожевим макетом ракети Фламінго.

Хто вивчає реалії сучасної війни, а не просто змагається картинками, також можна оцінити візуально. Стенди країн Балтії — майже один в один відтворюють українські продукти. Тут всі можливі різновиди дронів, включно з аналогами антишахедних “Пісюнів”. Також “бойові” продукти можна визначити по візуалу — реальні відео з поля бою, випробувань або перехоплень крутять на великих і малих екранах.

Біля українського стенду — завжди ажіотаж. На око — більшість цікавих: литовці, словаки, естонці і поляки. Ставлю питання “чому саме вони” виконавчому директору Української ради зброярів Ігорю Федірку.

Пан Ігор підтверджує мою здогадку — східний фланг активно готується до війни. Відчуває, що саме країни Балтії можуть стати першими, кого атакує росія, якщо наважиться напасти на НАТО. Найбільше, що турбує самих виробників — заморожений експорт озброєнь і нестача хороших інженерів-розробників.

Між собою експоненти обговорюють — закривши ринок держава блокує розвиток галузі. Ініціативу в розробках вже переймають партнери, які думають про безпеку заздалегідь і не мають обтяжуючих обставин у вигляді активного і важкого фронту та шахедного терору в тилу.

Тисячам — а їх тисячі — маленьких і великих компаній-зброярів в Україні вже давно стало тісно. Оборонні замовлення — привілей, за який треба битися. А волонтери і приватні покупці не можуть закрити потрібних виробникам обсягів. Вже є прецеденти, коли результати тендерів оскаржуються в судах. Крім цього, така капсуляція не дає розвиватися і віддавати надлишки — на реальні розробки і дослідження

Найбільша проблема зараз — протидія реактивним шахедам. Рішення на українському оборонному ринку досі немає. Дрони-перехоплювачі поки не досягають потрібної швидкості, хоча активно випробовуються різні комплектації. Крутих і мозковитих інженерів давно захантили приватні компанії, і вони валяться під обсягами виробництва, що очевидно забирає час у досліджень і винаходів. А наявність професійних екіпажів, здатних працювати на таких пташках, та ще й в умовах, коли шахед не один, а сотні, з різних боків, і проти них працюють всі можливі засоби РЕБ, це окрема сумна тема.

Зустрічаю на виставці п’ятого президента Петра Порошенка. В приватній розмові він роз’яснює — держава, на жаль, втратила час і ресурси, віддавши основні потоки фінансування «своїм» фірмам, які показують сумнівний результат. При цьому державні конструкторські бюро, які давно мають відповідні напрацювання, в тому числі і розробки самонавідних малих ракет, роками обходять увагою і фінансами. І найгірше, що країна в такий спосіб просто втрачає мізки, інтелектуальний і винахідницький потенціал, який так потрібен сьогодні оборонці і Збройним Силам.

Петро Порошенко на виставці — представив публіці своє “дітище”, проект засобу кіберборотьби із технічними розвідками ворога “Ай-Петрі”. Інженери-розробники системи розказали — їхня команда ще до масового використання дронів передбачила, що протидія ним буде ключовим викликом на полі бою на найближчі роки. Тому над проектом почали працювати давно. Але держава не спромоглася профінансувати розробку. Натомість, інженерам допоміг фінансами і підтримкою сам п’ятий Президент. І станом на сьогодні — на лінії фронту стоїть вже понад триста систем, які у зв’язці з суміжниками прикривають майже дві тисячі кілометрів лінії зіткнення. Цьогоріч продукт вперше відкрито представили на виставці. Раніше — цього не дозволяли питання безпеки.

Порошенко зізнався — на MSPO 2026 шукає не експорту і фінансування, а рішення доповнити комплекс ефективними системами ураження. На жаль, це не швидкий шлях, бо і перемовини, і інтеграція певних систем та засобів займають час. Проте, напрацювання є. І найближчим часом команда сподівається на рух в цьому напрямку.

Також Порошенко придивлявся серед іноземних розробників, чи має хтось вже готову модель літака, що здатний розвивати потрібну швидкість і нести БК для знищення реактивних шахедів.

Загалом же — серед загроз — не лише технічні виклики, а Й інформаційні. В приватних розмовах з представниками різних європейських країн з подивом чую — досі існують люди, які вважають війну вигадкою, а періодичні зальоти дронів і ракет на території Польщі, Румунії, Молдови — спробами втягнути Європу в війну. Доводиться стримувати емоції і пояснювати — Європа ВЖЕ у війні. Проте, зараз її прикриває навчена і озброєна мільйонна українська армія. І саме тому — людей, гроші і території нині втрачає Україна, а не умовні Польща, Словаччина чи Литва.

А також вказую на страшний досвід такої «політичної сліпоти», за який надзвичайно велику ціну заплатили Буча, Маріуполь, Херсон, Бородянка, Козача Лопань та сотні українських міст, які війна застала зненацька, і одразу закинула в реалії окупації: руйнування, знущання, катування і масову гибель цивільного населення.

Співрозмовники зізнаються — про таке простим людям попросту не хочеться думати, бо визнати, що на твоєму порозі настільки страшна війна, гірше, ніж вірити популістам, які отримують рейтинги на брехні і заколисуванні суспільної думки.

Залишається тільки сподіватися, що безпосереднє спілкування зі свідками подій і творцями сучасного поля бою — відкриє для Європи портал у реальність. А для української оборонки — стане зоною розвитку і ривку в технологіях.