Новий архів дозволить українським спецслужбам відділитися від карально-репресивних органів СРСР – В’ятрович
Створення Галузевого державного архіву Інституту національної пам’яті важливо не тільки з точки зору зручності доступу до історичних документів, але і з точки зору реформування українських спецслужб і правоохоронних органів, які не повинні опікуватися такими документами, і які повинні нарешті відірвати і відділити себе від карально-репресивних органів радянської доби.
Про це в інтерв’ю “Прямому” заявив голова Інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.
– Як довго триватиме процес переміщення документів до нового архіву? І коли всі зможуть ними користуватися?
– Скоро запрацює Галузевий державний архів Інституту національної пам’яті. Сюди будуть звезені 4-5 мільйонів справ комуністичних спецслужб: КГБ, ЧК, НКВД… Тобто ті документи, які найкращим чином розповідають історію 20 століття. Це стало можливим завдяки тому, що у 2015 році було ухвалено в пакеті закону про декомунізацію. І врешті-решт було відкрито ці документи в архівах, де вони зараз зберігаються. Зараз вони зберігаються в архівах Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства внутрішніх справ.
І в червні вийшло відповідне рішення уряду, яким передбачається передача цього приміщення для того, щоб зрештою всі документи з архівів спецслужб та правоохоронних органів перевести сюди. Це важливо не тільки з точки зору зручності для користувачів, які матимуть можливість в єдиному архіві працювати з усіма цими документами.
Це важливо і з точки зору реформування українських спецслужб і правоохоронних органів, які не повинні опікуватися документами історичними, які повинні нарешті відірвати і відділити себе від карально-репресивних органів радянської доби.
– Яка подальша доля Інституту національної пам’яті? І чи були пропозиції від нової влади про співпрацю?
– На жаль, жодного контакту з новою владою поки що немає, мова йде про нового президента. Я досі не знаю, хто в Адміністрації президента відповідальний за питання гуманітарної політики. І ми бачимо, що ця відсутність контакту йде далеко не на користь новообраному президенту. Він робить різного роду заяви, які часом є досить помилковими.
Я маю на увазі останню заяву від Адміністрації президента про 22 червня, як день, коли в наш дім увірвалася війна. Це по суті продовження російських міфів про те, що Друга світова війна почалася саме 22 червня. Хоча всі ми прекрасно знаємо, що це було 1 вересня 1939 року.
Ми прекрасно розуміємо, що для сучасної Росії та її попередника, Радянського Союзу, говорити про початок війни 41-го року було вкрай важливим для того, щоб приховати третину цієї війни – два роки з 1939 по 1941, коли Радянський Союз воював на стороні нацистської Німеччини. Але ми не маємо права повторювати ці міфи. Вони використовуються проти України. І через це, користуючись нагодою, звертаюся до Адміністрації президента бути уважним до таких історико-політичних питань. Тому що питання “коли почалася Друга світова війна?” в Україні вже має не виключно історичний, але й політичний характер.
Якою буде доля Інституту національної пам’яті, очевидно, залежить від нашої готовності захищати цю інституцію, захищати ту роботу, яка була зроблена Інститутом національної пам’яті. Власне для того, аби бути ефективним в цьому захисті, я прийняв для себе рішення йти в парламент з тими політиками, з якими співпрацював протягом п’яти років, тими, хто зробив можливим декомунізацію.
– Яка Ваша думка стосовно переїзду Адміністрації президента до Українського дому? Чи можливий музей на Банковій?
– Дуже дивна насправді думка про переїзд Адміністрації в Український дім. Не знаю, чи для України це правильне рішення міняти Адміністрацію на музей і навпаки. Дуже дивною є одна із причин, яка називалася, що це має відбуватися для відриву від комуністичного минулого, тому що на Банковій колись містилося ЦК Компартії України. Натомість обирати для вирішення цієї проблеми колишній музей Леніна, напевне, не найкращий варіант.
Іншою причиною, яка називалася для переїзду – це те, що треба розвантажити центр міста. І знову ж таки будинок на початку вулиці Хрещатик – не є тим, що розвантажить центр міста.
Загалом, мені здається, що це навряд чи можна назвати якоюсь суттєвою зміною, крім того, що цей переїзд і перейменування Адміністрації президента України в Офіс президента приховують ще одну дуже важливу політичну ціль, яку ставить перед собою команда Зеленського – це зберегти на посаді Андрія Богдана, який підпадає під закон про люстрацію і не може очолювати Адміністрацію президента. Але зважаючи на те, що в законі не згадано офісу президента, а тільки Адміністрація президента, то після перейменування і переселення, яке відверне увагу від головної цілі, очевидно, що він зможе далі керувати Адміністрацією президента.
Читайте також: ВІД ТАБЛИЧОК ДО СПОСОБУ МИСЛЕННЯ: ЩО ЗМІНЮЄ ДЕКОМУНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.