Новий очільник ДБР. “Заслужений” юрист з проваленим прокурорським тестом: розслідування Watchdogs.info
Кумів і родичів, яких так затято критикували зелені, у сьогоднішніх реаліях замінюють земляки та науковці. Що зміниться в ДБР із призначенням нового виконувача обов’язків директора, і чи отримає бюро незалежність від Банкової? Питання на ці майже “риторичні” питання шукатимемо разом у міні версії проєкту розслідувань “Прямого” – Watchdogs.info. Я Тетяна Мартинюк.
Цього тижня ми дізнались нового очільника ДБР. Ну, правда, з приставкою в.о. – виконувача обов’язки. Надвечір понеділка на сайті Державного бюро розслідувань з’явилося повідомлення, що віднині органом керує Олексій Сухачов.
Після переходу Венедиктової до Офісу генпрокурора від квітня на цій посаді тримався заступник Олександр Соколов. Є в бюро посада ще одного заступника – Олександра Бабікова. За законом про ДБР при відсутності директора вони мали б змінювати один одного щодва місяці. Але галас навколо конфлікту інтересів Бабікова як адвоката диявола, ой – Януковича, напевне внесла свої корективи. Відкрили третю вакансію заступника там тепер Сухачов. Він і перейняв естафету в Соколова.
Так що ж це за тема конячка? У великій політиці Олексій Сухачов дотепер не засвічений. Невже справді на чолі ДБР нарешті опинився кристально-чесний і принциповий правник, якого зрештою цей правоохоронний орган за первинним задумом і заслуговує.
Бо ж, нагадаю, бюро замислювалося як аналог американського ФБР, але в наших реаліях перетворилося на бюро репресій та виконання забаганок з офісу президента.
До речі, там – на Банковій – теж відбулися кадрові зміни. Не так давно в заступники Єрмаку з метою курувати правоохоронну сферу призначили Олега Татарова. Фігура аж ніяк не випадкова – правоохоронець часів Захарченка, адвокат Портнова, ну а тепер – офіційно “смотрящий” за ДБР зокрема від офісу Президента. Певний збіг в цих призначеннях простежується.. Адже саме за чинної каденції Татарова і відбулося призначення Сухачова. Про це – трохи пізніше. Чому саме він? і Хто міг зробити протекцію? Розберімось у біографії та зв’язках.
Ну, перше. Як Сухачов опинився в бюро? Офіційно відомо, що виграв конкурс на посаду третього заступника директора ДБР. Доведеться повірити, бо перевірити як усе проходило не можна. Наскільки конкурси у ДБР прозорі й відкриті ми вам теж не так давно розповідали – уся інформація про їх перебіг, кандидатів, штат, відпустки, призначення засекречена серпневим наказом на той момент виконувачем обов’язки директора Соколовим.
До речі, як вам харківська тенденція – і Бабіков, і Соколов, і тепер вже Сухачов – харків’яни. Він – випускник відомої на всю країну кузні прокурорських кадрів – юракадемії імені Ярослава Мудрого. Далі загинаємо пальці та перераховуємо регалії. Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, захистив дисертацію за спеціальністю: “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність”.
На сайті ДБР в його біографії зазначена трудова діяльність як заступника начальника департаменту ГПУ та військова служба без уточнення посади в Службі зовнішньої розвідки. Але чомусь у життєписі Сухачова забули вказати, що з лав Генпрокуратури заслуженому юристу і доктору юридичних наук довелося звільнитися у листопаді 19-го через провал прокурорських тестів. Велику атестацію в рамках реформи прокуратури почесний правник провалив, набравши 61 бал, тоді як мав би дотягнути щонайменше до 70-ти.
Але, як бачимо, не розгубився, знайшов собі тепленьке містечко у розвідці і як вже бачимо в ДБР. Але перед тим своє звільнення і перебіг атестації він оскаржив у столичному окружному суді. Власне така не зовсім приємна сторінка з біографії нинішнього очільника ДБР і спливла із судового рішення. Суд проти генпрокуратури вже у липні Сухачов виграв, відсудив ще понад 1 мільйон 100 тисяч за так званий вимушений прогул. Звільняли Сухачова за каденції Рябошапки, а поновлювали вже за Венедиктової.
Звільнення з ГПУ доктор юридичних наук виграв, а як же ж потрапив в ДБР? Там тести, напевне простіше, ніж у генпрокуратурі. Є ще й інша версія: офіційна засекреченість конкурсної кухні та лобі науково-харківського земляцтва.
Гугл нещадний, він видає найнесподіваніші повороти в пошуку. Вивчаючи життєпис пана Сухачова ми знову натрапили на дивні збіги та невипадкові в усій цій історії прізвища. От дивіться, почесна редколегія журналу “Вісник кримінального судочинства”, який щоквартально видає київський університет Шевченка. Так що не прізвище – так яскрава зірка у правоохоронному сузір’ї. Окрім доктора юридичних наук і тепер ще й очільника ДБР Сухачова, знаходимо поряд того самого Олега Татарова тепер вже з Офісу Президента і щойно призначеного Венедіктовою до Полтави в головні прокурори Антона Столітнього (вихідця харківської юридичної школи, що вже й не дивує).
От і ще тут же в редколегії “вісника”- пані Аліна Бірюкова, яку Зеленський за своєю квотою ось-ось напередодні призначив до комісії, яка обиратиме повноцінного очільника ДБР. До речі, про перспективи.
Насправді з приставкою в.о. Сухачов може ходити довго, його амбіції та наукові зв’язки цілком можуть допомогти йому незабаром цих двох принизливих літер позбавитись. Адже з тої ж самої редколегії його колеги-науковці потрапили ще й до складу дбрівської комісії. Це зокрема Василь Нор та Лідія Москвич. Склад комісії – то насправді тема для окремого дослідження, бо вже надто тенденційно від весни вона формується під президентське лобі.
Новий очільник ДБР – це не кардинальні зміни й заявлена незалежність. Новим обличчям замінили харківського екс-сбушника Соколова із неоднозначним беком та спробували відвести увагу від не менш одіозного Бабікова, який вже пішов на відвертий конфлікт з НАЗК. Були в того дуету ще й справи з картинами й відверті пустушки на замовлення. Можливо, їм і справді бракувало досвіду і теорії з кримінального процесу? Ну що ж, маємо тепер у ДБР заслуженого юриста, щоправда із проваленим прокурорським тестом. У ДБР все іде за планом.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.