Олег Медведєв про “нульову” декларацію: Суспільний договір про те, що під періодом початку 1990-х підводиться риска

Україна в 1990-ті роки пережила той період первинного накопичення капіталу. І відповідальність кожного за свої статки стосується не тільки понад мільйона державних службовців, які зараз вже декларуються, а ще як мінімум кількох мільйонів людей, а, можливо, десятка мільйонів людей.

Про це в ефірі “Прямого” заявив політтехнолог Олег Медведєв.

Як відомо, в Україні стартує новий етап електронного декларування, який триватиме він до 1 квітня, – заявляють у прес-службі НАЗК. Декларації зобов’язані подавати за минулий рік за спеціальною формою, зокрема, президент, прем’єр-міністр, голова Верховної Ради, усі віце-прем’єри, голова Служби Безпеки України, генеральний прокурор, голова Нацбанку. Крім того, тепер мають запровадити внесення відомостей про свої статки також керівники та члени управлінь громадських організацій, які працюють у сфері запобігання корупції.

Ведучий “Прямого”, поцікавився у політтехнолога, як він ставиться до теорії “нульової” декларації, яка передбачає загальне обов’язкове декларування статків громадян. Наприклад, нараховується податок у розмірі 5-10%, а тоді легалізовується вся решта статків. При цьому були продемонстровані попередні результати опитування думки телеглядачів на телеканалі про те, як вони ставляться до “нульового” декларування: чи глядачі “за” таке декларування, чи кожен повинен відповідати за свої статки.

“Очевидно, що таке враження, що ми поки що не всі розуміємо, що таке “нульова” декларація. Очевидно, це було людьми сприйнято так, ніби це питання стосується тільки державних службовців і чиновників. Це трошки хибне уявлення. Тому що “нульова” декларація, квола дискусія на цю тему, вона стосується доволі великої кількості людей. Якби люди розуміли, якою мірою це може колись зачепити їх, то, напевно, голосували б інакше”, – зазначив політтехнолог.

За його словами, країна в 1990-ті роки, особливо на початку нульових, пережила той період історії, який називається періодом первинного накопичення капіталу. Хтось трошки накопичив, наприклад, приватизував кілька квартир. А хтось — фабрики, заводи, пароходи. У всіх все по-різному. Це був такий період тіньової економіки, коли багато хто ще взагалі не знав, що таке податки і з чого вони платяться як. Коли ще, на відміну від теперішніх часів не було навіть спроби боротьби за легалізацію заробітних плат, легалізацію зайнятості і так далі. І, коли, умовно кажучи, легальні доходи громадян не билися з їх витратами. “Штука якраз вся полягає в тому, що це стосується не тільки понад мільйона державних службовців, які зараз вже декларуються, а ще як мінімум кількох мільйонів людей, а, можливо, десятка мільйонів людей. Це якоюсь мірою стосується, наприклад, стосується і людей які там і з Європи перераховують заробіток свій в Україну, який не оподатковується. Тобто це одна сторона проблеми”, – пояснив він.

Також Олег Медведєв вказав на другий бік проблеми: зараз розвиток країни полягає в тому, що дедалі більше в суспільстві виникають питання про те, що витрати будь-якої людини, її майновий стан повинен в якийсь спосіб корелювати з легальними, задекларованими доходами, з яких сплачені податки. Адже протягом останніх років йде в суспільстві серйозна дискусія на рівні усвідомлення того, що таке податки, для чого вони платяться, як вони витрачаються. “Проблема полягає в тому, що вона ширша, ніж електронне декларування чиновників, що в Україні доволі багато людей на різних щаблях, не тільки на рівні політичної еліти, а й на рівні до села. Коли люди не можуть взяти свою кредитну історію, в силу історичних обставин, і довести, що те майно, яке в них є, що воно цілком і повністю співпадає з легальними доходами. Тут йдеться не про те, що хтось конкретно був злочинцем, а про те, що це була масова практика. Тому що в 1990-ті роки несплата податків, тіньові зарплати і так далі — це в принципі було загально поширеною нормою. Це зараз ми розглядаємо як відхилення від норми. Тому що суспільство пішло вперед”, – впевнений він.

“Що означає “нульова” декларація. Вона означає, що ми укладаємо певний суспільний договір і різними верствами суспільства, що отой період 1990-х років, початку нульових, під ним підводиться риска. Що кількість порушень і кількість порушників є настільки великою, що розібратися в цьому можна тільки вибірково. Якщо когось і покарати, то покарати вибірково. Умовно кажучи, порушували мільйони людей, а попалися десятки тисяч”, – пояснив Медведєв.

Звичайно, що це важко назвати справедливістю, зауважив політичний експерт. І з точки зору багатьох людей, є мільйони людей, які не накопичили дійсно нічого. З їхньої точки зору, це дійсно несправедливо — зробити “нульову” декларацію.

За його словами, логіка тих, хто пропонує нульову декларацію полягає в тому, щоб під поганими часами, коли було тотальне порушення податкового законодавства, причому не тільки з боку еліти, а з боку всіх. Тому що була така система в країні. “Треба підвести риску. Для цього всі, умовно, на 1 січні 2018-19-20 року декларують все, що в них є, а далі вже нова система, відштовхуючись від “нульової” декларації, на всі наступні періоди дуже жорстко вже питає з тих, хто чогось не доплачує, хто чогось не доплачує податки, у кого доходи не корелюють з витратами й так далі. Таку систему побудувати вже реально”, – сказав він.

“Ми можемо поговорити про те, чому неефективно працює система електронного декларування. Тому що вона охоплює зараз дуже велику кількість людей. Тому, коли порушників мільйони, можна вибірково когось знайти і покарати одиниці. Тому, мабуть, справедливіше було б підвести риску під усіма. Але далі вже і ця система, ці сучасні технології електронного контролю, електронних фінансів, електронного банкінгу, моніторингу — вони дозволять це відстежувати. І тоді б на цій системі електронного декларування ми би за 5-10 років ми би вибудували країну з зовсім іншою податковою культурою”, – наголосив Олег Медведєв.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.