Повернутись назад у майбутнє і вижити: огляд на фільм “Флеш”

Компанії DC ніяк не вдається сформувати свій хронологічний кіновсесвіт. Запуски, перезапуски, розпуски – такими словами можна описати фільми цієї студії. Попри це DC продовжує знімати кіно: інколи вдало, інколи не зовсім.

Так, 15 червня на екрани українських кінотеатрів вийшов “Флеш” – тринадцятий фільм, знятий в рамках розширеного всесвіту DC, який запустив у 2013 році Зак Снайдер. Але і новий всесвіт пережив багато переформатувань.

Тож яким видався фільм про найшвидшу людину на планеті – читайте в огляді редакторки “Прямого”.

Події у стрічці розгортаються невдовзі після завершення “Ліги Справедливості”. Супергерої перезнайомились між собою і вже спільно продовжують рятувати світ. В епіцентрі однієї з таких колотнеч і опинився Баррі Ален, він же Флеш. Як і в попередніх фільмах на екрані його втілив Езра Міллер.

Тож Баррі, врятувавши всіх, кого зміг, повернувся до своїх проблем. А їх у хлопця чимало: відсутність особистого життя та друзів, робота, але головна – його матір вбили, а у скоєному звинуватили батька. Докази, які виправдали б його, ніяк не вдається знайти. Розуміючи, що батька ось-ось несправедливо посадять, розлючений Баррі біжить. Хлопець настільки вправно рухався, що ненароком перетнув простір та час.

Дізнавшись, що може подорожувати в часі, Флеш повертається в минуле, де рятує свою маму від загибелі. Але, як буває зі змінами реальності, щось пішло не так – Баррі опинився в пастці у зовсім іншому майбутньому. Після цього й починається все найцікавіше.

Режисером фільму виступив Андрес Мускетті, який зняв дві частини “Воно”. І це вдалий вибір, бо навряд чи якийсь інший режисер зміг би краще показати на екрані типового невдаху. Адже Баррі Ален саме такий — він типовий, клішований невдаха. Щоправда, на відмінну від інших подібних персонажів, герой Езри Міллера розвивається протягом фільму. І якщо на початку він – дитя, якому до рук потрапили “небезпечні” суперсили, то в кінці він перетворюється на зрілого, повноцінного супергероя.

Читайте також: Місія врятувати сім’ю: рецензія на фільм “Форсаж X”

Окрім, вже згаданого Езри Міллера у фільмі з’являються Бен Аффлек та Майкл Кітон. Вони втілили на екрані дві версії Бетмена, які вже глядач міг бачити у попередніх стрічках DC.

І тут не можна не виділити персонаж Кітона. У фільмі його Бетмену приділяється значна увага. Його стосунки з Флешем дуже нагадують взаємини Марті Макфлая та Дока із “Назад у майбутнє”. Як і Док, герой Кітона ненав’язливо стає наставником та добрим другом для Флеша.

Окрім цього, “Флеш” не лише наповнений неймовірною кількістю відсилань, а ще й усілякими камео. Справедливо буде сказати, що місцями вони були доречними, а часом їх ввели лише для фансервісу.

Взагалі весь “Флеш” – це омаж на старі фільми DC, і не тільки. Тут вам, і атмосфера відповідна, яка нагадує американські фантастичні стрічки 90-х, і старі костюми, і олдскульний бетмобіль, і герої з їх культовими фразами.

Творцям вдалось гармонійно маневрувати між крапельками гумору, пафосу та трагізму. Ніщо з цього не виглядає зайвим, навпаки, воно робить історію цілісною і логічною. І дуже вдало вписується в хронометраж стрічки, яка триває понад дві години.

Втім, є за що і сварити цей фільм. Все гарне враження від перегляду псує паршива графіка. Моментами вона настільки погана, що здається, ніби ось-ось і буде видно хромакей. Всі спецефекти виконані якось занадто неправдоподібно як для фільму 2023 року. Звісно, ніхто не очікував, що “Флеш” технічно буде кращий, ніж славнозвісні “Месники: завершення”, але поганий CGI аж занадто ріже в око.

До слова про Marvel. Окремо варто відзначити, що DC лише кілька разів протягом фільму використовують слово «мультивсесвіт», а супергероїв вони взагалі називають металюдьми. А фізика подорожі в часі швидше схожа на “Назад в майбутнє”, аніж на “Доктора Стренджа” чи “Людину павука”. Тому паралелей між студіями проводити не хочеться.

В результаті “Флеш” – це легке, в міру веселе супергеройське кіно. В ньому зібраний весь фансервіс, який сподобається як затятим фанатам DC, так і не дуже. В цій стрічці є те, за що глядачі люблять супергероїку: чудовий гумор, пафосні фрази, бажання врятувати світ та навіть трішечки кохання. Але погані спецефекти та пережовування одвічних проблем не підносить “Флеша” на новий щабель, а робить його черговим теплим “фільмом на вечір”.