Шкарлет, регламент для КСУ, бюджет-2021 і тиск на “Прямий: ексклюзивне інтерв’ю з Дмитром Разумковим

Хочу прямо по свіжих слідах розібратися з голосуванням за міністра освіти Сергія Шкарлета. Вже є інформація, що за нього “кнопкодавили” від фракції ОПЗЖ. І вже будуть до вас звертатися, має бути якась реакція? Яка ваша реакція?

Поки що не зверталися. Я впевнений, що колеги будуть звертатися. Мою реакція на “кнопкодавство” ви знаєте. Я вважаю, що це неприпустимо. І саме тому ми і приймали кримінальну відповідальність.

Буде скасовано це голосування тоді?

Будемо вивчати питання. Якщо я не помиляюся, скасувати голосування дуже-дуже важко, якщо взагалі можливо. Але це буде ставити під сумнів результати цього голосування. І давайте спочатку вивчимо ситуацію, подивимося, що насправді там відбулося, а потім будемо вже приймати рішення у відповідності з діючим законодавством. Ви знаєте, що я поважаю закон. Це – раз.

Два. Перед цим голосуванням, якщо я не помиляюся Железняк Ярослав Іванович говорив про те, що можуть бути такі випадки. Я всіх знову попередив, що це кримінальна відповідальність. І я нікому не раджу. Будемо сподіватися, що це не відповідає дійсності.

Проголосувала картка пана Суркіса від фракції ОПЗЖ, який був фізично відсутній у сесійній залі. Якщо це буде доведено, це ставить під сумнів результати голосування за міністра освіти Сергія Шкарлета. Ваша реакція. Згідно законодавства якою буде реакція?

По-перше, якщо це буде відповідати дійсності, там є кримінальна відповідальність, яка була запроваджена саме нашою Радою дев’ятого скликання. Там непроста процедура, але вона є. І паралельно інформація буде направлена на регламентний комітет за роз’ясненням, як рухатися і діяти далі. Тому що це не може визначити лише голова Верховної Ради або хтось інший. Це обов’язково буде питанням, яке буде розглядатися на засіданні регламентного комітету. А далі будемо рухатися в рамках закону.

А легітимність цього міністра освіти тоді, якщо за нього “кнопкодавили”, для суспільства?

За будь-якого міністра, якщо за нього “кнопкодавлять”, це точно не додає його іміджу. Чи відповідає це дійсно, чи ні – ще раз говорю, подивимося. Мені б дуже не хотілося. Тому що дійсно в цій Раді було небагато випадків, коли хтось за когось голосував. Це було, якщо не помиляюсь, чотири доведених, коли до того, як ми прийняли цей закон. Потім була інформація, але вона глобального підтвердження, якщо не помиляюся, не знаходила. Запитів від правоохоронних органів до мене не надходило. Може, я щось призабув, але думаю, що ні.

За Юрія Вітренка чомусь не набралося голосів. 180, здається, голосів було за нього.

187 чи 186.

А що з коаліцією трапилося? Чому не проголосували?

Чому? Я думаю, що результати коаліції ви бачили під час голосування за бюджет. І там якраз і було 226.

Там теж конфігурація певна.

Ні-ні, я зараз говорю не про 289 голосів, які були віддані за бюджет, а я говорю за коаліцію. І там було 225 народних депутатів від “Слуги народу”, і я також є представником більшості, хоча і є позафракційним.

А що ж сталося з кадровими призначення?

Рівно 226 було за бюджет. Це визначальний документ для держави в наступному році. Саме за цим кошторисом ми всі будемо жити. І це підтвердження дієздатності і можливостей коаліції. Щодо питання…

Юрія Вітренка. Тому що знайшлося за Шкарлета, знайшлося за Романа Лещенка, який став міністром агрополітики. А за Юрія Вітренка – ні.

Багато було дискусій навколо кандидатів. Хтось підтримував Шкарлета, хтось виступав проти нього. Хтось підтримував Лещенка, а хтось займав іншу позицію. Якщо ми говоримо з вами про Вітренка, було багато інформації щодо нього. І я думаю, що саме це повпливало на результати голосування. Тому що було багато не досить позитивної для нього інформації, яка, я впевнений, вплинула на результати голосувань.

Я просто хочу зрозуміти, що змінилося за ніч до голосування за ці кандидатури. Тому що є розуміння, що уряд – це продукт коаліції. Тому ті кандидатури, які виносяться до сесійної зали, вони мають проговорюватися, вони мають узгоджуватися і мати достатню кількість голосів. Але раптом за двох міністрів голоси набираються, а за Юрія Вітренка не набираються.

Була жвава дискусія на фракції. Хтось підтримував Юрія Юрійовича, хтось виступав проти. В тому числі, лунали запитання, пов’язані спочатку з 94 мільйонами, а після цього з 170 мільйонами виплат в якості бонусів, які пішли за його минулу діяльність, яка була ним організована в “Нафтогазі”. І вже тоді частина фракції висловлювала іншу позицію – вона не підтримувала цю кандидатуру. Але для того, щоб відправити кандидатуру в зал, повинно бути рішення фракції. Рішення фракції – це 50%. 50% якраз було, навіть більше, для того, щоб зробити подання на прем’єр-міністра, а після цього прем’єр-міністр всі кандидатури вніс у Верховну Раду України. Саме сьогодні ми їх і розглядали. На жаль, це не перше голосування…

А який головний контраргумент проти Юрія Вітренка?

Я думаю, що саме гроші, отримані в якості бонусів від “Нафтогазу”. Я думаю, що це було те, що розділило зал.

Я так розумію, що ви так само були проти цієї кандидатури саме через це?

Я не підтримав цю кандидатуру.

Про бюджет. “Батьківщина” за дуже довгу історію неголосування загалом за бюджети тут раптом вирішила і в першому читанні, і в другому читанні проголосувати.

Може, бюджет просто кращий був?

Ні, бюджет вони розкритикували. Вони не вважають цей бюджет кращим. Вочевидь, до “Батьківщини” запитання, за які такі бонуси, щось вони отримали від когось… Але це запитання до них, а не до вас. В мене буде просте запитання. Вас особисто задовольняє бюджет, в якому у нас на Офіс президент збільшені видатки на 39%, а на ДБР на 67%, і на Генпрокуратуру? Але немає оборонного замовлення. І це все при тому, що у нас недостатньо виділено на медицину… Вас задовольняє саме такий бюджет, що за нього проголосували?

Я думаю, що жодного разу бюджет, який приймався, ніколи не задовольняв народних депутатів. Завжди хотілося зробити більше. Хтось робив це для себе, хтось робив це для людей.

Але на фоні COVID, війни і всього іншого…

Якщо ми говоримо з вами в цілому про бюджети, які були, можемо повернутися до цього. Це непростий бюджет. Ідеальний він? Точно ні. Важка була дискусія навколо нього? Дуже важка. Ви забули ще про освіту також. Ви сказали про медицину… Я маю на увазі, що ви просто про це не згадали. Але я можу і сам понаприводити багато прикладів того, на що виділено, мабуть, недостатньо коштів.
Якщо ми говоримо про те, чи задовольняє він мене – ні, мабуть, як і кожну людину, яка хоче, щоб в державі було більше грошей, і підтримати ті ключові напрямки, про які ви згадали. Армія,і це друга армія – медицина, і це, на жаль, вже стало третьою армією – наші педагоги, викладачі, ті, хто працюють в дитячих садочках і багато інших.

Але при цьому збільшуються видатки. Я сказала, на що.

Якщо ми говоримо щодо Верховної Ради України і свої пропозиції, ви можете їх підняти і подивитися, між першим і другим читанням, що ми пропонували Кабінету міністрів для того, щоб змінити в проєкті бюджету між першим і другим читанням. На жаль, далеко не все було враховано. Щось було враховано, щось – ні. Якісь речі ми змогли навіть уже поміняти після того, як кінцевий документ до нас поступив, до Верховної Ради. Наприклад, якщо ми говоримо про ту саму освіту, то ми змогли збільшити на 790 мільйонів, тому що він був порізаний достатньо сильно, але це те, що ми змогли додати, фактично знайшовши додатковий ресурс для наших вчителів.
Друге питання. Все ж таки було багато дискусій навколо цього. І спочатку ми не планували створювати окремий “ковідний” фонд або фонд по боротьбі з коронавірусом, або підтримки медиків. І ми всі ці програми закладали в профільні міністерства. Наприклад, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти, Міністерство внутрішніх справ та інші, хто долучений до цього процесу сьогодні. Але після консультацій з депутатськими фракціями і групами все ж таки був створений додатковий спеціальний фонд, який буде наповнюватись, і ці кошти будуть направлені, за великим рахунком, на боротьбу з коронавірусом, на вакцинацію і на фінансову підтримку медиків. Я думаю, що кошти туди повинні спрямовуватися в першу чергу для того, щоб дійсно допомогти. А ми зі свого боку в рамках своїх повноважень будемо цей процес контролювати.
Ми не можемо прийняти, на жаль, законопроєкт про бюджет на 2021 рік, заклавши мінімальну заробітну плату у 25 тисяч. Це буде гарно виглядати, але, на жаль, воно не буде абсолютно працювати. І є ті видатки, які ми змогли зменшити, є ті видатки, в тому числі і на державницький апарат, є ті видатки, які збільшуються у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати. Тому що по Верховній Раді також є збільшення, але це збільшення йде на апарат Верховної Ради України. І, в тому числі, є збільшення на зарплати медикам і вчителям. Але я розумію, що сьогодні цього недостатньо, особливо в тих умовах, в яких ми знаходимося.
З іншого боку, також давайте будемо відверті, сьогодні, м’яко кажучи, непроста ситуація в державі, в соціально-економічному плані. І нам важко виходити, завершуючи цей рік і готуючись до нового.

Звичайно, що справді надзвичайно складна економічна ситуація.

Непроста.

Але якщо трошки більш ефективніше розподіляти кошти, зокрема з так званого “ковідного” фонду, ситуація могла б виглядати інакше. Я кажу зокрема про виділення коштів на будівництво доріг… Коли у всьому світі розпочинається вакцинація, ми собі можемо лише дозволити поки що в рамках програми COVAX за залишковим принципом отримувати вакцини. Експерти роз’яснили, що можна було ці кошти, якщо мислити ефективно і на державницькому рівні, а не популістськи і не справляючи просто ефект і враження на громадян, їздячи державою напередодні місцевих виборів – я кажу про президента Зеленського – рекламуючи і анонсуючи ці дороги, то їх можна було вже закласти на купівлю вакцин.

На купівлю вакцин навряд чи можна було б закласти на той час.

Канада навіть у ф’ючерсах закупила наперед. Ми так само могли зробити.

Якщо ми говоримо про ресурси, які передбачені на вакцину, вони також закладені в цей бюджет. Я не впевнений, що їх сьогодні вистачить. Але треба буде шукати додатковий ресурс для того, щоб максимально вакцинувати всіх тих, хто це буде потребувати. Якщо ми говоримо про “ковідний” фонд, всі чули і про те, що він буде публічний, всі будуть розуміти, куди пішли кошти…

А до цього була інформація, що “ковідного” фонду не було.

Якщо ми говоримо про виділення коштів і переведення коштів на так зване “Велике будівництво”, на дороги, то це рішення також було підтримано і Верховною Радою України. Хтось за нього голосував, хтось не голосував. Але тоді, якщо я не помиляюся, велика кількість народних депутатів його підтримали, взяли ці кошти і направили на цей напрямок. Важливий він? Так, він також важливий. Тоді лунали різні думки. Хтось займав позицію про те, що треба ці кошти залишити в якості резерву. Хтось говорив, що навпаки це дасть можливість розвивати економіку і таким чином знову створювати робочі місця, виплачувати заробітні плати і створювати економічне зростання і мультиплікатор. Як воно вийшло – подивимося. Тому що ще не до кінця зрозуміло. А щодо доріг – це завжди була нашою проблемою. І рано чи пізно її також треба вирішувати. Чи вчасно – подивимося.

Коротке запитання щодо бюджету. Ви сказали, що було подано дуже багато правок від уряду. На жаль, не всі були враховані. Ви вважаєте цей уряд професійним?

Я дуже не люблю, коли ми все узагальнюємо. Знаєте, це як “средняя температура по палате”. 36,6. У когось 40, а у когось…

Прем’єр-міністр – фахова людина, професійна людина?

Він достатньо фахова людина. В мене з ним нормальні стосунки, робочі стосунки, ми співпрацюємо. І я думаю, що він відповідає тим завданням, які перед ним стоять. Якщо ми говоримо, чи всі міністри, на мій погляд, абсолютно фахові чи ні, – це питання риторичне, щоб ніхто з колег на мене не ображався. Але я впевнений, що, як і в будь-якому колективі, є ті, хто виконує свою роботу добре і якісно, а є ті, яким треба ще підтягнути, скажімо так, свій рівень. Є об’єктивні причини, є суб’єктивні. По-різному буває. А також брак коштів і багато інших аспектів, які впливають на вашу ефективність. Тому що не все можна зробити без відповідних ресурсів. Я думаю, що є гарні приклади в цьому уряді, хто заслуговує на позитивну оцінку, а є ті, кому ще треба працювати і над собою, і над профільними міністерствами.

Останні скандали, що ми спостерігаємо в Офісі президента, зокрема щодо Олега Татарова. Там цікава історія відбувається. НАБУ йому висунуло підозру, потім до нього підключилася генпрокурор, яка усунула від цієї справи чотирьох прокурорів. А потім, перебуваючи під цією підозрою, Олег Татаров займається реформування Кримінально-процесуального кодексу України.

Ні, він не займається рефоруванням.

Він збирає нараду.

Нараду в Офісі президента може збирати будь-який з заступників голови офісу.

Це людина, яка перебуває під підозрою НАБУ за фальсифікацію документа. І не відсторонений…

Станом на сьогодні він не відсторонений від посади.

А це правильно?

Мені важко сьогодні відповісти, тому що я не бачив матеріалів справи, і мені це не потрібно. Тому що у нас є правоохоронні органи, хай вони цим займаються. Я сподіваюся, що будь-яке розслідування по будь-якому чиновнику – що в Офісі президента, що в будь-якій іншій політичній силі, в парламенті або будь-де – воно повинно бути незаангажоване. І насправді те, що від нас залежить, ми також намагаємося в цьому плані робити.
Тому що за останні півтора роки ми прийняли багато законів, у тому числі відновили відповідальність за недостовірне декларування, відновили роботу НАЗК на цьому тижні. Сподіваюся, що найближчим часом закони будуть направлені президенту на підпис, і він їх підпише. Про незаконне збагачення ми відновили статтю. І багато іншого ми зробили. Фактично ми запустили й Антикорупційний суд. Тому сьогодні нас звинуватити в тому, що ми мало робимо для боротьби з корупцією, правда, буде не зовсім коректно.
А щодо співробітників я впевнений, що якщо будуть на це підстави, то будуть прийняті відповідні рішення щодо відсторонення. Щодо реформування системи. Реформування системи все ж таки відбувається через рішення, які приймає Верховна Рада України, через зміни до законодавства. В парламенті так само працюють наші колеги в різних комітетах, у тому числі в профільному комітеті з питань і правової політики, і питань правоохоронної діяльності, Монастирського, і багато інших, і антикорупційної політики. Тому в цьому плані ми будемо виконувати свою функцію.

Але гальмувалося насправді розв’язання цієї конституційної кризи. Не вами, не Верховною Радою. Тут всі стояли і чекали, коли все ж таки можна буде відновити, так би мовити, справедливість…

Не зовсім так.

Тобто гальмується з Офісу президента і президента? Ким гальмується? Поясніть.

Не зовсім так. Дійсно, на жаль, не був винесений законопроєкт 4304. Він був підписаний багатьма народними депутатами, у тому числі мною. Ми тоді зібралися і проговорили. Але з’явився альтернативний в останню мить, і ми не змогли його розглянути. Далі так сталося, що я захворів на коронавірус і трохи випав, наскільки це можливо випасти в якості голови Верховної Ради з посади. Тому що я продовжував працювати, але робив це у віддаленому режимі.

Тим не менше, коли виконувала обов’язки голови Верховної Ради вперше в історії українського парламенту жінка, а це наша колега Олена Костянтинівна Кондратюк, вона видала розпорядження про створення робочої групи в стінах Верховної Ради України. І саме ця робоча група напрацювала зміни до законодавства згідно 366-1 – це відновлення так званого недекларування або недостовірного декларування. Так, він м’якіший, ніж це було раніше. Ми це все розуміли, тому що нам треба було зробити це швидко. У нас залишалося мало часу. І ми розуміли, що ми повинні прийняти закон, виходячи з деяких позицій.

Якби вам не заважали з Банкової, ви б зробили це вчасно.

Деякі позиції. Перша позиція – нам треба було його прийняти до нового року, інакше ми б знесли фактично декларування. Тому що з 1 січня всі б сказали, що ми можемо не декларуватися. Друга позиція – ми, наскільки це було можливо, враховували те рішення, яке було зазначене Конституційним судом. Ми його розкритикували, так само як це зробила і “венеційка”.

Але з Банкової вам щось рекомендували щодо ухвалення цього законопроєкту?

Там був паралельно законопроєкт внесений президентом. І саме на базі цих двох законопроєктів доопрацьовувала робоча група, і ми потім побачили комітетський так званий законопроєкт 4460-Д, який і був проголосований у Верховній Раді України. Тому будемо вважати, що йшли паралельними шляхами.
А два законопроєкти, які були проголосовані на цьому тижні – це виключно робота наших колег з робочої групи парламентської. Там є представники всіх депутатських фракцій та груп. І я хотів би їм подякувати, користуючись можливістю, за фахову, професійну і не дуже політичну, а іноді зовсім не політичну позицію. Тому що вони працюють на результат, а не на політику. Дай боже, щоб ми всі так відстоювати інтереси держави, як вони.
І я сподіваюся, що все ж таки в новому році вони зможуть виконати і третій пункт, який перед ними був поставлений. А саме – напрацювати в рамках робочої групи законопроєкт, який дійсно регламентував би роботу Конституційного суду, щоб ми наступного разу знову не зіткнулися з такою неприємною новиною, яка, наприклад, мене застала у відрядженні. І це питання, скоріше за все, в тому буде полягати, що треба буде мати закон про регламент роботи Конституційного суду. Наприклад, Верховна Рада працює також за регламентом. Це закон, його не варто порушувати. Я намагаюся це робити вже півтора роки. Сподіваюся, і далі в мене буде виходити. І це нормально, і це правильно.
Паралельно з цим також буде закон про регламент Конституційного Суду. І я сподіваюся, що вони також будуть його виконувати. Далі паралельно є законопроєкт в комітеті правової політики, на мій погляд, абсолютно правильний, я сподіваюся, він буде підтриманий колегами – це законопроєкт авторства Совгирі Ольги Володимирівни, і багато народних депутатів під ним підписалися, – він робить так, що рішення Конституційного суду можуть прийматися двома третинами. Чому двома третинами? Тому що Верховна Рада, коли приймає рішення щодо змін до Конституції, вона повинна мати 300 голосів, що це є двома третинами від всього складу Верховної Ради України. І я думаю, що абсолютно правильно. Я, в тому числі, є підписантом цього законопроєкту. Я сподіваюся, що він буде підтриманий. І це правильна позиція. Знаєте, баланс повинен бути у всьому, і правила повинні бути одні для всіх.

Дмитро Разумков, якщо відбудуться до чергові парламентські вибори, підете на них самостійно чи зі “Слугою народу”?

Я поки не бачу підстав для того…

Я знала, що ви будете так говорити. Ви завжди так говорите. Тому я сподіваюсь на якусь відверту відповідь.

А це відверта відповідь.

З’являться підстави.

Ви ж мене не перший рік знаєте. Я ж достатньо щира людина. Якщо ми з вами говоримо… Ви мені задаєте питання – я на нього відповідаю. І відповідаю чесно. Сьогодні я не бачу, і я думаю, що найближчим часом не побачу підстав щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України дев’ятого скликання.

Я поставлю інакше. А на чергові парламентські вибори Дмитро Разумков планує йти з політичною силою “Слуга народу” чи все ж таки буде формувати свою чи самостійно?

Ви зараз використали слова Дмитра Разумкова, який колись був технологом, який про це і казав: що вибори починаються на наступний день, як закінчуються попередні.

Щось змінилося?

На жаль, як показала практика, знаходячись в кріслі голови Верховної Ради України, неможливо користуватися цією аксіомою, тому що на це просто не вистачає часу. Я не займаюся зараз виборами. Я не займався виборами “Слуги народу” на місцевих виборах, від слова “абсолютно”. Тому що є чим займатися тут. Сьогодні я працюю головою Верховної Ради. Сподіваюся, що працюю достойно. Сподіваюся, що і далі мені будуть довіряти люди. Для мене це дійсно дуже цінною. І я хотів би всім подякувати за цю підтримку.

Але ви готові йти на позачергові вибори, якщо для цього з’являться конституційні підстави?

Я завжди готовий до всього. І ви це знаєте.

І будете вирішувати, так би мовити, на місці, з ким іти тоді? Тобто зараз ви не знаєте, з ким ви підете, якщо виникне така ситуація?

Дивіться. Виникне ситуація – будемо дивитися. А станом на сьогодні ви знаєте… Я вам тільки що розповідав і про монобільшість, і про результати голосування.

А монобільшість існує?

Ми знову повертаємося до старту нашого інтерв’ю – про 226 голосів за бюджет.

Але монобільшість у нас нараховувала більше голосів, ніж 226. Справді ж?

Але коли у нас нараховувала монобільшість трохи більше, то не було COVID-у.

Значно більше.

Дивіться, станом на минулий тиждень, знаєте, скільки народних депутатів перехворіло COVID-ом у стінах Верховної Ради України? 128. І 218, якщо я не помиляюся, чи 221 співробітник апарату. Тому це сьогодні мене набагато більше бентежить і викликає відповідальність, ніж говорити про можливі майбутні вибори, якими вони будуть і коли вони будуть.

А як тоді ви ставитесь до заяви Юрія Камельчука, народного депутата від фракції “Слуга народу”, про те, що коронавірус COVID-19 – це надумана хвороба?

Я вважаю, що це неправильна заява. І при всій повазі до Юрія Олександровича, чесно, не думаю, що так можна говорити. Тому що ми можемо посіяти погане зернятко. Сьогодні дійсно треба людям… Я пройшов цю хворобу, я пройшов її достатньо нормально. Сподіваюсь не повторювати цей шлях. Всім бажаю здоров’я. Але до цього треба ставитись дійсно відповідально. Тому що це життя наше, це життя наших дітей, це наше з вами майбутнє, і це життя нашого оточення, наших близьких, родичів, батька, мами. Всіх, хто поруч з нами. Тому давайте відноситись і до себе, і до них з повагою і з обережністю.
Тому говорити про те, що це надумана історія? Точно не надумана. Повірте, на власному досвіді, нічого надуманого тут немає. Це інше. Це не грип, це не ОРВІ чи ще щось. Це абсолютно інша хвороба, яка, на жаль, набагато підступніша, ніж вищезазначені. Тому що вона може не лише принести проблеми, поки вона є, а вона може і принести проблеми, коли вона піде. Тому що наслідки і ускладнення, які вона приносить, достатньо серйозні.

І ще не вивчені навіть до кінця.

Абсолютно вірно. Тому давайте більш обережно ставитись до своїх висловлювань.

Але, як журналіст, повертаючись до свого попереднього запитання. Я можу собі робити висновки, що якщо Дмитро Разумков не сказав ствердно на те, що у разі виборів він піде зі “Слугою народу”, – це значить, що він не піде з цією політичною силою?

Дивіться, зараз ви мене ставите в незручне становище. Я поясню чому. А завтра мене не покличе “Слуга народу”, і що я буду робити? А я вам пообіцяв. Як будемо далі рухатися?

Ви поїдете до нас на ефір і все скажете, що думаєте. От і все.

От тоді і прийду на ефір і все скажу обов’язково.

Ви ж представляєте партію “Слуга народу”. З’явилася інформація, що “слуг народу” просять підписати фракційну угоду, в якій зазначено не критикувати міністрів і колег та ходити на всі засідання. Далеко не всі там погодилися її підписувати. Але прецедент є.

Я не бачив цього.

А чому вам не показали?

А я не у фракції. Я ж позафракційний.

Але вас навіть не запрошують?

Ні, на таке не запрошують.

А підписувати?

Підписувати не буду, я думаю. Я вважаю, що критика – це нормально. Критика повинна бути конструктивною і за суттю, а не просто так.

До речі, документ складений головою фракції Давидом Арахамією. Він у вас такий креативщик.

Кажучи російською мовою, “огульная критика” – це не варіант. І я вважаю його неправильним. Критикувати колег? Мене критикують, і я буду критикувати. Так само – і міністрів. Якщо людина робить помилки, ти маєш право їй про це сказати. Можливо, не варто про це говорити ожразу публічно, бо іноді можна сказати віч-на-віч. Але далеко не до всіх це з першого разу доходить. Тому іноді, в тому числі, і завдяки вам як журналістам таку інформацію мої колеги по партії озвучують.
І я думаю, що це насправді нормально. Тому що, якщо ми самостійно не будемо визнавати помилки… Бажано, щоб ми не просто критикували, але й виправляли те, за що ми критикуємо і себе, й інших. Якщо ми не будемо визнавати помилки, то ми будемо робити вигляд, що ми знаходимося в якійсь теплій ванній. А з теплої ванни потім добре вимивається.

Я просто загалом хочу почути думку. Це нормальна ініціатива – пропонувати таку фракційну угоду? Це загалом нормально?

Я її не читав. Тому мені важко буде до кінця відповісти – нормально чи не нормально. Я впевнений, що після інтерв’ю ви мені її залишите.

Так, вже залишаю.

Я подивлюся. Є статут фракції. Воно буває по-різному. Може, і нормально, але треба почитати. Не знаю.

Керівнику фракції Давиду Арахамії, вочевидь, теж варто вивчити статут.

Я впевнений, що це не Давид Георгійович розробляв цей документ. На 95%. Я в нього дізнаюся і обов’язково вам передам.

Але він його приніс на підпис.

Кому?

На фракцію. На засідання фракції він приніс. Просто багато хто відмовився підписувати.

Не думаю. Не знаю. Я на цій фракції не був. Мене не запрошували. На цій фракції мене не було.

І на завершення два запитання. Одне – персональне, від телеканалу “Прямий”. Це наша історія, і вона нас болить, нашого колективу телеканалу “Прямий” – щодо переслідування. Тим більше, останнім часом ми постійно піднімаємо її на парламентському комітеті з питань свободи слова. Це щодо переслідувань, зокрема, з боку правоохоронних органів, ДБР і з боку Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Ми виносили ці питання, і ми мали відповідні реакцію та листи від комітету з питань свободи слова. На передостанньому було все ж таки направлено і до ДБР. Нам пообіцяли, що все буде відбуватися в рамках закону. Це щодо обшуків на телеканалі “Прямий”. І, зокрема, щодо перевірок з боку Нацради так само виносилося питання… Тому хотіли почути і вашу думку щодо переслідування телеканалу “Прямий”.

Я думаю, що ви дарма думаєте, що я не відслідковую. В мене, може, не так багато часу, але я бачу, що відбувається в медіапросторі так само. Наприклад, на останній погоджувальній раді саме про цю ситуацію говорив Нестор Іванович Шуфрич. Я знаю, що це питання знаходиться на контролі в комітеті. Позиція в мене не змінилася і не зміниться. І мене, правда, байдуже, хто власник, чий це канал. Я на вашому каналі був і до того, як став головою Верховної Ради. Сподіваюся, і після цього я також буду там бувати.
Але, якщо щось неправильно, повинен працювати закон. Але використовувати закон для того, щоб тиснути на якісь ЗМІ – це точно не про нас. Ми цього не робимо, не робили і робити не будемо. І те, що залежить від Верховної Ради… Я знаю, що достатньо працює по цьому питанню профільний комітет і багато колег, і в залі про це говорять. Тому тут ви можете бути впевнені в тому, що…

Я просто ще переймаюся тим, і зараз всі журналісти переймаються більшості ЗМІ про те, що було ухвалено в першому читанні закон про збільшення повноважень Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Тому хотілося б, щоб в остаточному варіанті він не вийшов таким, яким він є зараз. Тому що, вочевидь, ЗМІ будуть протестувати проти цього.

Його голосували, скажемо так, трохи авансом. Тому що є питання, які повинні бути доопрацьовані між першим і другим читанням.

Авансом кому?

Не авансом кому, а для того, щоб цей процес рухався. Без персоналій. Дійсно, є питання, і в мене є питання до цього закону, і у колег є. Притому з різних фракцій про це говорили. Його повинні будуть доопрацювати між першим і другим читанням, а далі подивимося, яким він вийде, і далі вже будемо приймати відповідне рішення.

Просто я переймаюся з усіх сторін. Тому що не буває у нас диму без вогню. І чутки вже давно ходять саме щодо телеканалу “Прямий”. Їх ще озвучував Корецький, який працював раніше в ДБР, і зараз починають говорити, і справи продовжують проти телеканалу “Прямий”. Ще на рік ДБР продовжує, і обшуки плануються, в тому числі. І нас збираються все ж таки передати в управління АРМА, нас збираються знищувати у такий спосіб… І хто б що не говорив, що не треба кричати наперед, але якби ми не говорили про це наперед, можливо, нас вже і не було.

Говорити про це треба. Це нормально. Є проблема. Важливо, щоб вона рухалася виключно в правовому полі. Якщо ви впевнені, що ваша позиція правильна, якщо вона повністю відповідає діючому законодавству, я думаю, що у вас не буде проблем. У тому числі, Верховна Рада завжди до будь-якого каналу ставиться однаково рівно. І закон повинен бути дійсно одним для всіх.

І останнє запитання. По-перше, я дуже дякую за це інтерв’ю. Справді рада бачити в доброму здоров’ї, в доброму гуморі Дмитра Разумкова. Як будете святкувати Новий рік?

Банально, просто. Я завжди святкую з родиною. Буквально один раз в житті я святкував в ресторані. Мені не сподобалося і більше не повторюю цих експериментів. Я завжди святкую вдома: дружина, діти і, скоріше за все, буде моя мама. Таке невелике родинне коло.

І побажання всім українцям.

Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я. Тому що цей рік довів вкотре, що це найголовніший наш скарб. І щоб його завжди вистачало і вам, і рідним, і близьким, і дітям. І щоб він завжди у вашій валізі був на протязі всього вашого життя – довгого і щасливого.