Розбиті сім’ї та кулі замість іграшок – подарунки від “русского мира”: історія села Золоте
Знімальна група телеканалу “Прямий” побувала там, де українці живуть поруч з лінією розмежування – у Золотому-4, про яке так багато зараз говорять.
Про те, як живуть мешканці села Золоте розповідає журналістка “Прямого” Олена Курбанова.
Це коротка історія одного маленького села, яке війна поділила рівно навпіл: розбила сім’ї, зруйнувала помешкання. А головне – забрала найцінніше: надію, що мир колись повернеться у ці ветхі та бідні двори. Офіційні Мінські угоди – аби вгамувати смертельні обстріли – вимушено червоною прямою місто Золоте поділили на “наші” чи та “їхні” поселення. Аж до минулого року Золоте-4 частково контролювали бойовики, допоки українські військові не відбили його. Влітку 18-го над Золотим вперше за чотири роки підняли український стяг. І тут історія могла б закінчитися: Україна перемогла, ми відвоювали свої території. Та правда така, що не кожен захоче її почути. Пекло, в якому українці жили чотири роки, на п’ятий стало дужчим.
“У мене весь сад побитий. В городі розривалися міни”, – говорить мешканка Золотого Ірина.
Зсунула лінія фронту до околиць Золотого-4 стала зашморгом для мирного населення, яке опинилося в епіцентрі постійних щодобових обстрілів.
“Цього подарунка від так званого “русского міра” вистачає. Все було: і важке, і легке, і кулі … кулі летять”, – повідомляє ще один житель Золотого Олександр.
“Ми два роки в погребі ховалися. Беремо все на себе руки, паспорт. І молимося там. Через кожну годину ось ці міни по 40 штук кидають”, – розповідає інша мешканка села Ніна.
У Золотому-4 не лишилося хат, де б війна відлунням зброї не повибивала б шибки, стелі та двері. У цих розбитих подвір’ях малі діти граються кулями.
“Прилетів снаряд. Заходив до хати. І потрапив снаряд 82-й з “Василька”. Виходить, через дах в хату. У цей момент заходив дитина, сидів в іншій кімнаті”, – зазначає Віктор, ще один житель Золотого.
А тепер про найважче – розведення, “формула Штайнмаєра”, капітуляція чи боротьба до перемоги? Ви справді гадаєте, що тут це має значення? Тут, де зарплати працівникам шахт чотири місяці не виплачують. Тут, де людям немає чого їсти. Де найбільше щастя – це гуманітарна допомога від волонтерів.
“Всі крупи, масло, тушонка, консерви. Супчик зробиш. Дві картоплини квадратиком – і ось це супчик звариш”, – розповідає Ніна
Золоте-4 вже і без “Мінську” пошматоване навпіл. Одні українці – за розведення. Бо хоча б один день тиші – це все, чого вони так довго не чули.
“Ми хочемо, щоб перестали стріляти. Усе. Українська армія, ось тут перебуваючи, вона є метою для сепаратистів. Я так розумію, якщо відійде українська армія, відійде і ця ж армія сепаратистська, як ви говорите? А куди вони будуть стріляти?”, – запитують деякі мешканці Золотого.
Інші кажуть, що життя в Золотому-4 без армії не буде. Бо “сіра зона” швидко омиється багряним кольором крові, коли сепаратисти прийдуть мститися.
“Якщо українська армія відійде звідси, то мені їхати треба. Тому що я проукраїнський, і мене відразу вони тут … Ніхто не захистить”, – каже Олександр.
Нагадаємо, раніше Забродський заявив, що Україна не може довіряти Росії в питанні розведення військ, тому що агресор неодноразово порушував домовленості і системно проводив обстріли, під час режиму тиші.
Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна досягла домовленостей про початок розведення військ в Петровському і Золотому на Донбасі.
2 жовтня у Станиці Луганській закінчився перший етап розведення військ.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.