Швейцарська заява Путіна, КНДР і “плато” економічних стосунків Росія – Пекін: кілька геополітичних зауважень
Фото: Reuters
Джерело: Facebook-сторінка автора
Швейцарська заява Путіна, Північна Корея і “плато” економічних відносин Росія – Пекін. Кілька зауважень на тему геополітики і її інтерпретації у нас.
1. Є кілька речей, які вже частково можна складати в пазл “економіка РФ”. Згідно з даними російського мінфіну субсидії нафтопереробній галузі вже зараз становлять 1.7% ВВП. Простіше кажучи, галузь із донора бюджету все більше стає реципієнтом бюджету.
Другий аспект, який важливо відстежувати, але попри рекордні постачання нафти до Піднебесної, торгове сальдо Росія — Китай прямує до мінусової (!) позначки. Про це детальніше поговоримо 3.07 під час презентації дослідження «Чого хоче Китай», яке я підготував спільно з Ігар Тышкевіч, Ілія Куса та Аліною Гриценко (анонс і запрошення на презентацію виставимо трохи пізніше). Але один із важливих висновків такий: торгова модель нафта в обмін на автомобілі та обладнання + невтручання в війну стає якщо не збитковою, то низькомаржинальною для РФ.
2. Абсолютно не помітно пройшла, де-факто, передача частини російської території Китаю, що дало змогу отримати Пекіну прямий доступ до Японського моря через річку Туманная, де проходить російсько-корейський кордон.
Китай отримав прямий доступ до цього проходу без особливих обмежень і це, судячи з усього, оплата рахунків, виставлених Путіну під час візиту в Пекін. Ми маємо зрозуміти одну важливу річ: Путіну відступати майже нікуди: далі лише передання територій для інфраструктурних проєктів Китаю на північному морському шляху. Зверніть увагу, що все це відбувається на тлі санкцій США проти Новатека та його можливостей щодо будівництва танкерів для СПГ (ці санкції у нас чомусь практично не помітили).
3. Заява Путіна про його мирний план, як я уже писав, — це обрубання шляхів для відступу йому самому і його оточенню. Але важливо наголосити, головний реципієнт цієї заяви — Пекін, який хоче зіграти в миротворця. Путін доніс насамперед Сі, що його червона лінія і єдина можливість залишатися субʼєктним — це продовження війни.
Путін розуміє, що Пекін не готовий до різких кроків зі зменшення закупівель російської сировини, водночас головне завдання, яке поставив перед собою Путін — насичення ВПК новими станками — багато в чому виконано. Тому він має певний люфт в часі.
4. На що цей люфт він спробує використати? Насамперед на створення складних систем противаг, де в нього будуть точки впливу на КНР через треті країни. Саме тому Росія така активна в Африці. І саме з цим повʼязаний візит Путіна в Північну Корею. Це все неочевидні кроки, але це питання виживання режиму Путіна.
5. Путін розуміє, що його головне завдання не допустити домовленостей Китай-США до виборів у Штатах (вірогідність такої домовленості невелика, але все ж існує). Паралельно, якщо ніякої угоди не буде, в нього є точно час до початку наступного року. За цей час йому потрібно вибудувати модель відносин з Китаєм, яка передбачатиме пролонгування статус-кво хоча б на рік. Його єдина стратегія на сьогодні – тягнути час.
Це потрібно зрозуміти нам і думати, що можна зробити в умовних Вʼєтнамі, Лаосі чи Камбоджі, щоб ламати плани Путіна. І це набагато тяжче ніж просто заявляти, що диктатури шукають собі подібних.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.