“Слово пацана” і серіали від Мінкульту

Джерело: Facebook-сторінка автора

І ще трохи про кіно — бо насправді не про кіно.

Дізнався від сина-підлітка, що його однокласники не просто дивляться оте “Слово пацана”22222, а співпереживають героям, чекають продовження і … хвалять “правдивість” стрічки.

Оцінюють правдивість подій, які розгортались за 30 років до їхнього народження…

У нас цілком виправдано бʼють на сполох. Дехто навіть закинув активістам: от бачите, не дали Мінкульту серіали знімати, тепер наші діти дивляться російське.

Тут, однак, маніпуляція.

По-перше, серіали про “паровозів”/поворознюків, які хотів знімати Мінкульт, жодним чином проблему впливу російського маскульту на нашу молодь не вирішують. Бо низькопробний треш з висміюванням опонентів влади й просуванням ухилянства та жлобства — аж ніяк не замінник добре таргетованому і якісно виготовленому продукту.

Важливо не знімати чи ні, а що і як знімати.

І друге — додатково до фільмування якісного українського масового кіно, ніхто наче не перешкоджає поширенню/перекладу/інформуванню щодо неросійського масового продукту.

У тих самих 1980-90-х європейські та американські стрічки й серіали дуже навіть “заходили”. Паралельно до виробництва своїх.

Але для цього не “паровоз” у голові має бути.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.