Сталевий комбат і “Батя”: сьогодні 55 років міг святкувати Олександр Гуменюк
Сьогодні 55 день народження міг би відсвяткувати командир і засновник 11-й окремого мотопіхотний батальйон “Київська Русь” Олександр Гуменюк.
Про те ким був “сталевий комбат” у матеріалі “Прямого”.
Олександр Гуменюк народився 1964 року селі Ясенове Друге, що на Одещині. Строкову службу проходив в 1983-1985 роках, спершу в російському Камишині, потім на Чернігівщині на посаді механік метеоприладів. Після строкової служби вступив до елітного в СРСР Рязанського вищого повітряно-десантного училища. Після випуску з училища служив в Білорусі. Командував парашутно-десантним взводом, комендантським взводом і працював викладачем в школі прапорщиків.
З 1993 року розпочав службу в Збройних Силах України. Брав участь у миротворчій місії України в колишній Югославії. Командував навчальної ротою аеромобільної дивізії, був заступником командира і начальником штабу 28-го навчального батальйону, заступником командира батальйону і командиром парашутно-десантного батальйону аеромобільної дивізії. З 2001 року — начальник штабу і перший заступник командира окремого аеромобільного полку. Навчався з 2001 по 2003 роки на факультеті підготовки працівників оперативно-тактичного рівня. З 2003 по 2004 роки начальник штабу і перший заступник командира навчального центру Південному військовому окрузі. Старший офіцер, пізніше начальник групи бойової підготовки аеромобільних військ України. У 2006 році звільнився у запас у званні підполковник.
Брав активну участь в Революції гідності. Був один з ініціаторів від громадськості створення Національної Гвардії. Використовував військовий досвід для будівництва укріплень протестувальниками.
“Переважно Олександр Гуменюк був небагатослівним, особливо у великій компанії. Аби зігрітися, не раз заходили з ним до кафе «Крим» на Грінченка. За порцією смачного татарського плову і горнятком трав’яного чаю він ділився своїми спогадами про те, як поступав до Рязанського повітряно-десантного училища, який пекельний вишкіл він там пройшов. Звісно ж, розповідав і про службу у миротворчому батальйоні на Балканах. У підготовці підлеглих був дуже вимогливим, але усі накази йшли лише через власний приклад“, – згадує про Гуменюка політолог Михайло Бесараб.
У березні став засновником 11 батальйону територіальної оборони Київщини “Київська Русь”. Батальйон під командування Гуменюка брав участь в бойових діях на Донбасі. Зокрема у звільненні Слов’янську, Сіверська, Щастя. У підрозділі Гуменюка поважали, він мав позивний “Батя”.
Вранці 15 серпня 2014 року біля Малоіванівки, що на Луганщині Гуменюк був убитий снайперською кулею в бою. У цьому ж бою вбито ще троє солдатів батальйону. Поховали Гуменюка на Лук’янівському військовому кладовищі Києва. Після смерті залишив дружину Олену Гуменюк-Торган і синів Святослава, Олега і Максима.
21 серпня 2014 року, президент України Петро Порошенко посмертно нагородив Гуменюка орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. В указі про нагородження йдеться, що нагороду вручено “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку”. Також Олександра Гуменюка нагороджено громадською відзнакою “Народний Герой України” та присвоєно звання “полковник”.
Спеціального для “Прямого” підготував Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.