Тор та Валькірія рятують світ від інопланетян: огляд фільму “Люди в чорному: Інтернешнл”
13 червня в українських кінотеатрах стартувала прем’єра стрічки “Люди в чорному: Інтернешнл”. “Прямий” вже встиг подивитись фільм та готовий розповісти про всі плюси та мінуси картини.
Фільм є спін-оффом та сиквелом легендарної серії фільмів “Люди в чорному” з Уіллом Смітом та Томмі Лі Джонсоном в головних ролях. Перша частина трилогії вийшла в далекому 1997 році і стала справжнім хітом. При бюджеті в 90 млн доларів стрічка зібрала в прокаті 589 мільйонів доларів. Продовження хоч і зібрали менше, проте все ще були хітами кіноіндустрії.
З моменту виходу третьої частини пройшло вже сім років. Про можливість зняти спін-офф заговорили одразу після виходу попередньої картини, а на початку 2018-го було оголошено про участь у проекті Кріса Хемсворта. Режисером нового фільму став Ф. Гері Грей (“Законослухняний громадянин”, “Голос вулиць”). Сценарій писали одразу троє – Метт Холлоуей та Артур Маркам, які разом працювали над сюжетом “Залізної людини” та Лоуелл Каннінгем, автор сценарію попередніх трьох фільмів про Людей у чорному.
Головні ролі дістались зірці “Месників” та “Тора” Крісу Хемсворту, а також його напарниці по стрічці “Тор: Рагнарек” Тессі Томпсон. Саме через їх дует в третьому “Торі” не жартувати про те, що Тор та Валькірія змінили спеціалізацію та тепер замість Асгарду рятують Землю, неможливо. Проте чи вийшло у цієї парочки відійти від образу марвелівських супергероїв та стати гідними наступниками агентів Джей та Кей? Давайте розбиратись.
За сюжетом, героїня Тесси Томпсон будучи ще зовсім дитиною зіткнулась з людьми в чорному, агенти шукали інопланетянина, який пробрався до її будинку. Маленька Моллі стала свідком того, як її батькам стерли пам’ять, ще й віч-на-віч зіткнулась з інопланетянином, якому допомогла втекти. Пройшли роки, Моллі виросла, проте пережите в дитинстві не пройшло повз. Усе життя вона вивчала будь-яку інформацію про людей в чорному, сподіваючись колись вступити до їх лав. Старання Моллі були нагородженні – вона змогла проникнути в офіс агентів та стати в них стажеркою.
Герой Хемсворта – типовий мачо, улюбленець жінок та гедоніст. Він неймовірно талановитий агент, головним даром якого є влаштування неприємностей. Тим не менш, у минулому він врятував світ від загибелі, про що часто любить нагадувати.
З приємного: попри те, що одним з головних героїв стала жінка, надмірного фемінізму в фільмі помічено не було. Все йде своїм ходом, абсолютна рівноправність проте без радикалізму, що не може не радувати.
Не очікуйте від сюжету цієї стрічки чогось екстраординарного, тут ви такого не знайдете. Головний сюжетний поворот вгадується вже в перші 20 хвилин фільму, якщо будете уважними, то фінал вас зовсім не здивує. Проте така очевидність та простота сюжету зовсім не псує враження від фільму. Навпаки – через свою простоту стрічка обійшлась без очевидних сюжетних дір.
З негативного – другорядним героям уваги не приділяється зовсім. Єдина інформація, яка нам подається – їх ім’я (і те несправжнє) та приблизна посада в ієрархії людей в чорному. Поглиблення образів інших героїв автори фільму вирішили зайвою тратою хронометражу. На жаль.
А от за що можна похвалити “Людей в чорному”, так це за графіку. Інопланетян у фільмі багато і всі вони показані з неймовірною деталізацією й жодного дискомфорту від намальованих героїв не відчувається. Польоти на космічному мотоциклі, ефектні постріли з бластерів та іншої земної й не тільки зброї, космічні портали – все виглядає неймовірно. Одним словом експерти з графіки та спецефектів постарались на славу. Це вам не блискавки Шторм з “Темного фенікса”, які виглядали так, наче їх малював першокурсник у фотошопі. Велетенський плюс фільму за це.
Приємним бонусом до головних героїв став їх випадковий попутник на ім’я Пішачок. Цей крихітний інопланетянин став головним генератором гумору в стрічці і чи не головною його окрасою. Його навіть назвати другорядним героєм важко – місцями він перетягує на себе всю увагу, що навіть Хемсворт з Томсон лишаються на задньому плані. За рівнем милоти його можна порівняти хіба з роботом BB-8 з сьомого епізоду “Зоряних війн”. Принаймні моє сердечко Пішачок вкрав точно.
В цілому фільм вдався. Звісно, перевершити оригінальну трилогію йому не вдалось, та й навряд чи знайдеться спін-офф, якому це буде під силу. Проте це все ще легкий та розважливий фільм у дусі оригінальних стрічок. Він прекрасно справляється з завданням розважити, хоч і не надто розширює глобальний всесвіт “Людей в чорному”. У будь-якому разі сходити на нього варто – вас очікують хороший гумор, приємні оку спецефекти та гармонічний дует Хемсворта і Томпсон.