Три роки судів і понад 40 засідань: монастир УПЦ МП зобов’язали повернути державне майно
Верховний Суд остаточно зобов’язав Свято-Богоявленський жіночий монастир УПЦ МП повернути державі комплекс споруд Богоявленського монастиря у Кременці Тернопільської області. Суд відхилив касаційну скаргу релігійної організації, залишивши чинними рішення попередніх інстанцій. Постанова оскарженню не підлягає.
Про це свідчить постанова Верховного Суду у справі № 921/619/23.
Йдеться про пам’ятку архітектури національного значення площею 3218 кв. м, розташовану на вулиці Дубенській, 2. До комплексу входять Богоявленський собор XVIII століття, корпус келій та дзвіниця.
Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 липня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 6 травня 2026 року. Згідно з ними, монастир повинен передати нерухомість Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику.
Причиною судового спору стало завершення 3 вересня 2023 року договору безоплатного користування державними будівлями. У заповіднику попередили монастир, що не планують продовжувати угоду, однак релігійна організація відмовилася повертати комплекс добровільно.
Під час розгляду справи суди підтвердили, що споруди належать державі, а монастир не має належних документів, які б засвідчували його право на нерухомість.
Також судді встановили, що договір безоплатного користування, укладений у 2018 році, є нікчемним. Його підписали строком на п’ять років, але не посвідчили нотаріально, хоча така процедура була обов’язковою.
Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій: оскільки законних підстав для подальшого користування комплексом немає, монастир повинен повернути його державному заповіднику.
Представники монастиря наполягали, що в корпусі келій постійно мешкають черниці, а повернення будівель державі може залишити їх без житла.
На підтвердження цього релігійна організація надала довідку, згідно з якою у вересні 2018 року в сестринському корпусі проживали 50 осіб.
Однак суди звернули увагу, що комплекс є нежитловою пам’яткою архітектури. До того ж охоронно-орендний договір, укладений ще у 1994 році, прямо забороняв використовувати приміщення для постійного проживання.
Також судді наголосили, що реєстрація місця проживання сама собою не надає людині права власності чи інших майнових прав на нерухомість.
Окремо релігійна організація намагалася оформити у власність 591,5 кв. м приміщень у корпусі келій. Свої вимоги вона обґрунтовувала рішенням Кременецької районної ради від 2000 року, яке, на думку монастиря, підтверджувало його право на ці площі.
Проте суди не визнали цей документ належною підставою для набуття права власності.
Крім того, монастир просив Верховний Суд призупинити розгляд касації до завершення іншого судового процесу щодо права власності на частину келій. Однак у цьому клопотанні відмовили, оскільки наявних матеріалів було достатньо для розгляду справи.
Раніше, 14 жовтня, Північний апеляційний господарський суд також відхилив скаргу монастиря у справі щодо передачі йому у власність частини приміщень.
За інформацією Кременецько-Почаївського заповідника, судова тяганина тривала майже три роки, протягом яких відбулося понад 40 засідань.
Також раніше представники державної виконавчої служби та заповідника намагалися перевірити виконання рішення про повернення майна. Як повідомляв Укрінформ, на території комплексу їх зустріли близько сотні агресивно налаштованих людей.
Після відхилення касаційної скарги рішення про повернення монастирського комплексу у державну власність набуло остаточного характеру. Водночас фактична передача будівель заповіднику ще має відбутися.