Україна навчилась на уроках Чорновола: у Києві вшановували пам’ять загиблого дисидента

У Києві біля місця, де загинув колишній український політик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, дисидент В’ячеслав Чорновіл, за традицією, кожного року в день його народження збираються його політичні соратники, знайомі, друзі, родичі і згадують про його життя та діяльність.

Про це з місця події розповів кореспондент “Прямого” Антон Голобородько.

Кореспондент запитав у сина загиблого активіста Тараса Чорновола, чи в Україні вміють пам’ятати, і чи вміють робити висновки. А також, чи зробили українці висновки, чи винесли ті уроки з діяльності В’ячеслава Чорновола і його праці?

“Що ми вміємо – то це гарно оплакувати своїх героїв, бо не вміємо їх підтримувати за життя. І дуже важко нам іде те, щоб вивчати уроки своєї історії. Зокрема ті, які нам вже пережували, розписали, визначили, по буквочках розклали ті, кого ми не цінували за життя.

Просто все те, що відбувається зараз… Та сама автокефальна українська церква, протиставлення Росії, розуміння того, що ми натворили неправильного в Криму чи на Донбасі. Чому ми не принесли туди достатньо українського духу для того, щоб Росія там не змогла знайти свого місця?”, – запитує Тарас Чорновіл.

Він зазначив, що про все це його батько в 90-х роках не просто писав, а добивався і горло собі зривав на засіданнях Верховної Ради, на всіх форумах і де тільки можна.

“Але тільки зараз, мені здається, десь на політичному рівні ми починаємо доходити до розуміння того… Ну от навіть сама ж помісна українська церква, яка утворюється певне з 1989 року. Я ж з ним разом ганяв на машині. Ми знаходили тих священиків, які тоді ще до української незалежності при Союзі готові були прийти. Тому що завжди політики мали до цього якусь причетність. Та сама історія з декомунізацією. Будь-які речі, які зараз втілюються, вони початі ним”, – додав Тарас Чорновіл.

Він зауважив, що якщо говорити за ознаками саме політичної діяльності, то уроки його батька втілюються зараз в життя.

“Тому що реально ми бачимо, що ті ж питання з вірою, з армією, з усім – це все те, на чому він наполягав. Економічна незалежність, дерусифікація, відхід від Росії… На цьому теж він наполягав. Але коли я дивлюся на політичний загальний процес, то на превеликий жаль, повторюється все, як і колись… Все відбувається так само. І якщо на державному політичному рівні ми вивчили уроки Чорновола, то на рівні політикуму нашого топчемося так само”, – завершив Тарас Чорновіл.

В’ячеслав Максимович Чорновіл разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Заснував та був головним редактором підпільного українського часопису “Український вісник”. Був членом Української Гельсінської групи, а також одним із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.

Кілька разів був ув’язнений за “антирадянську пропаґанду” (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 роках став головою Львівської обласної ради. А з березня 1990 року народним депутатом України.

Був кандидатом у Президенти України на виборах 1991 року (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З 1992 року і до смерті був головою Народного Руху України. З 1995 року був членом української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.

Нагадаємо, Петро Порошенко у минулому році звернувся до нації з нагоди 80-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.