Весь світ визнає, але тільки не Росія: історія військовополоненого моряка Євгена Семидоцького
Це історія Євгена Семидоцького – військовополоненого моряка, одного з 24 захоплених військами Російської Федерації біля Керченської протоки 25 листопада 2018 року. Його близькі і родичі поділилися спогадами у спеціальному сюжеті “Прямого”.
У місті Сватове Луганської області, за 10 кілометрів від міста Щастя, ніколи за час неоголошеної війни не піднімався російський прапор. Саме тут мешкає і родина українського моряка Євгена Семидоцького – героя, який на рівні із земляками, але вже один на один, протистоїть ворогові.
Його родина заклала в морякові цю силу духа, відважність, хоробрість, бути ким він зараз і є – героєм. Вона заклала в ньому велику материнську любов до своєї країни, до свого міста, до своїх батьків.
Аби вийти в море, 21-річному Євгену Семидоцькому, в буквальному сенсі, довелося сперечатися з природою. З дитинства стан здоров’я диктував свої правила, але характер та мрія про безкрайнє море перемогли. Два роки мама Наталя з родиною протистояли недузі Євгена – астмі. І хвороба відступила.
“Ангіна. Поклали в лікарню, ми там лежали. Чи не долікувалися. Потім залікували цю хворобу. Вийшла у нього астма. Поїхали в Луганськ, нам визначили, балончики вже поставили. І з балончиками він жив. А потім я дізналася рецепт, вичитала там. І Гришина мама, свекруха, у неї книжка така є, на травах … Вона мені заварювала трави”, – розповіла мати військовополоненого моряка Наталія Семидоцька.
Та перш ніж вступити на флот, хлопець вивчився на автослюсаря з ремонту машин. Проте тісного гаражу та роботи над чужим холодним металом Жені було замало. Його так сильно вабило море. Рік тому він наважився і пішов служити за контрактом до українського Військово-морського флоту.
“Перший раз як виходив в море, каже: “Мам, мене так укачало, і таблетки не помогли”. І все, потім привик”, – розповіла його мати.
З часом матроса Євгена Семидоцького відправили на службу до екіпажу рейдового буксира “Яни Капу”. Саме його і таранив російський прикордонний корабель. Востаннє Наталя чула голос свого сина-моряка за три дні до нападу на українські кораблі. Євген вітав маму з іменинами та надіслав найдорожчий дарунок.
“Каже: “мам, купи щось собі. Звичайно, що я дітям купила, пішла на ринок курточку та всяке інше. І собі купила. І він мені каже потім, дзвонить в суботу, каже: “Мам, плановий перехід і ближче до дому”, – додала Наталія Семидоцька.
Проте стати ближче не вийшло. Євгена із родиною розділив чужий кордон та полон. А потім – суд. Єдиний, кому таки вдалося побачити сина, хай навіть і в чужій країні, – це вітчиму Григорію. У Москві під час суду, хай і не рідний, проте батько, так хотів сказати, як сильно він пишається своїм хлопцем.
“Це був не суд. Росіяни зробили з цього судилище. Як це можна наших моряків признати не військовополоненими? Весь світ признає їх військовополоненими, але тільки не Росія. Це такого не можна допускати. Тримаються мужньо, всі хлопці тримаються мужньо. Всі себе держать добре, всі… Всі патріоти для нашої держави”, – розповів Григорій Ноженко-Василевський, вітчим військовополоненого моряка Євгена Семидоцького.
Слідчі ФСБ неодноразово приходили до Євгена на приватну бесіду – вмовляли повернутися легким шляхом додому. Та ворог просто ще не знав: як не здалося та не впало Сватове, так і Євген Семидоцький зраджувати Україну не збирається. Навіть у тюрмі в оточенні чужих Женя свого співкамерника вчить рідній українській мові. А вдома вже так нетерпляче його чекає малеча – два молодших брати: шестирічний Валерій та дев’ятирічний Гриша.
“Він мене плавати вчив. І читати вчив мене. Він привіз дві шапки моряцькі. Ми їх міряли і фотографували”, – розповів брат військовополоненого моряка Євгена Семидоцького Григорій.
Назад додому Євгена Семидоцького, українського моряка, чекають рідні, чекають брати, чекає і ціла країна. Адже, якщо не здався він, то здаватися не маємо права і ми – аби кожен із 24-х українських військовополонених міг вільно повернутися до своєї України: від Донецька та Луганська, до Львова, Одеси та Маріуполя.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.