Вирватися з воронки причинності: як владі позбутись страху перед примарним “Майданом-3”
Джерело: Facebook-сторінка автора
У суспільних науках “воронка причинності” – це демонстрація того, як ніби різні фактори “затягують”, призводять до визначеного результату.
Вигадана для пояснення результатів виборів, вона може ілюструвати й ширші суспільні процеси — які ведуть до результату, якого ніхто наче й не бажав. Але отримав, бо завчасно не запобіг. Бо діяв, як звик — а не як треба.
Події в Україні дедалі більше розвиваються за логікою такої “воронки”. Її старанно вибудовують росіяни. А влада, замість протидіяти, чинить саме так, як росіяни й розраховують, граючи на їхніх страхах і особливостях.
Знов про “майдан”
Влада останнім часом заходилася розповідати про буцімто “сценарій майдану”. Він ніби спрямований на творення хаосу і заворушень з мотивів “нелегітимності” можновладців.
Звучить надто знайомо. Щось дуже подібне влада провіщала незадовго до повномасштабного російського вторгнення. Тоді теж просторікували про “заворушення”, які мали розпочати “радикальні політичні сили”.
Мовляв, ворог – не стільки росія, скільки опоненти влади.
Тоді росія чітко розставила пріоритети. Здійснила повномасштабне вторгнення – всупереч прогнозам мудрагелів президентського офісу. І точно відповідно до попереджень західних партнерів і опозиції в Україні.
Спротив Армії за підтримки Народу – в що не вірили ані друзі, ані вороги – розвіяв ту “воронку”. Ціною життів і зруйнованих міст.
Нині історія повторюється. Тепер криками про “майдан” влада намагається прикрити власні прорахунки.
Про джерела підтримки й джерела хаосу
Будь-яка влада спирається на бажання громадян її підтримувати. Саме громадян, широких мас, а не політичних союзників чи опонентів, чи різних зацікавлених кіл.
А таке бажання дуже залежить від якості управління, яку демонструє влада.
З тим у влади великі проблеми – і у зовнішній політиці, і в обороні та безпеці, за що безпосередньо, за Конституцією, відповідає президент. І у внутрішній політиці та економіці, за що президент відповідає через уряд, повністю йому підконтрольний, і однопартійну більшість (людей не цікавлять деталі, як насправді влада збирає в парламенті голоси).
Методи влади показали свою неефективність. Тому довіра до неї (від президента й уряду до голів адміністрацій) падає.
Саме це, а не міфічні “майдани”, створює основу невдоволення.
Майдан, як відомо, неможливо “організувати”. Міф про “майданні технології” – це якраз і є російське ІПСО, поширюване бандою януковича. Те, що саме звідти чимало “насельників” президентського офісу, пояснює їхній страх перед “майданами”. Але не допомагає розв’язати проблему.
Не змінюючись, влада сама посилює хаос.
Вирватись з воронки
Виходом є розділення відповідальності. Платою за це – відмова від монопольних повноважень.
Уряди національної єдності недарма створюються у демократичних країнах під час війни. І влада, і відповідальність лягає на всі політичні сили. Всі в одному човні не на словах, а на ділі.
Саме уряд національної єдності (чи вже радше порятунку), незалежний від “менеджерів” президентського офісу, байдужий до політичних розкладів, мав би професійно розв’язувати нагальні питання, які об’єктивно не здатна – місяцями, роками! – вирішити нинішня влада.
– Зведення фортифікацій – заздалегідь, а не в полі під обстрілом.
– Насичення військ дронами та іншими необхідними системами. Вживу, а не на папері.
– Організацію військового виробництва, а не війну з промисловцями.
– Подолання “крадівництва як в останній день” і створення привабливої для інвесторів економічної моделі (виробництва в першу чергу) – заснованої на простих прозорих правилах, однакових для всіх.
Така якісна зміна підходів стала б тим самим “чудом”, потужним сигналом для партнерів України. Наші прихильники отримали б сильні аргументи за допомогу ефективній державі, яка бореться і напружує всі сили. А опоненти – втратили б підстави для звичних нарікань.
Якщо не вийти з воронки
Поки у влади немає ані найменшого бажання іти цим шляхом.
Навпаки, взято курс на залякування “майданом” і розправу над усіма, хто начебто може кинути владі виклик.
Але таким чином влада ще більше розчаровує суспільство. Не лише активну меншість, але й громадян загалом.
Це, а не дискусії навколо статей Конституції, підриває бажання людей підтримувати владу.
“Несемось” – розхоже слівце із соцмереж виглядає нині в Україні винятково зловісно.
Нагадаємо, ще у листопаді 2023 року президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія проводить проти України масштабну інформаційну операцію під назвою “Майдан-3” для дестабілізації ситуації в країні.
Втім, ця тема актуалізувалась наприкінці лютого 2024 року. Так, 27 лютого Комітет з питань розвідки при Президенті України заявив, що російська спецоперація “Майдан-3” досягне своєї кульмінації у березні-травні 2024 року.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.