Я виступаю за посилення санкцій проти Росії – інтерв’ю п’ятого президента України Петра Порошенка

9 грудня в  Парижі вперше з 2016 року пройшов саміт в “нормандському форматі”, в якому брали участь лідери Росії, України, Німеччини та Франції. Перед цією зустріччю п’ятий президент України, лідер партії “Європейська солідарність” Петро Порошенко скерував  лист на адресу президента Європейської Ради Шарля Мішеля із закликом продовжити економічні санкції проти Росії. Порошенко  наголосив, що “в контексті Нормандської зустрічі важливо зберегти єдність і солідарність Євросоюзу з Україною в її прагненні відновити суверенітет і територіальну цілісність”.

Володимир Зеленський веде переговори з Володимиром Путіним, а Державне бюро розслідувань (ДБР) України заводить кримінальну справу за статтею “держзради”. Слідчим належить з’ясувати, чи не діяв Петро Порошенко на шкоду суверенітетові України в 2015 році, коли підписував Мінські угоди.

Справа заведена за зверненням юриста Андрія Портнова, який обіймав в останні тижні президентства Віктора Януковича посаду першого заступника глави президентської адміністрації.

Ряд  вропейських політиків виступили з засудженням дій ГБР. На захист Порошенка  виступили член Європейського парламенту, віце-спікер литовського Сейму Пятрас Ауштрявічюс, німецький політик Ребекка Хармс, а також колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт.

В інтерв’ю Радіо Свобода, яке він дав російською мовою, Петро Порошенко оцінює дії ГБР і підбиває  підсумки паризької зустрічі, пояснює переваги відмови від купівлі  російського газу і розповідає про свою боротьбу  за посилення санкцій проти Росії.

– Петре Олексійовичу, як ви оцінюєте переговори в Парижі? Хто там переміг?

– Це не футбольний матч, а доля моєї країни, і я не можу бути відсторонено-байдужим до підсумків цих переговорів. Я можу стверджувати, що Нормандський саміт в Парижі не став кроком вперед, в той же час я не можу стверджувати, що це два кроки назад, як у відомій праці.

Я можу констатувати, що добре вже те, що не були порушені червоні лінії. Разом з тим можу стверджувати, що тверда державна позиція нашої політичної сили і парламентських партнерів по опозиції точно була донесена і почута. І той факт, що буквально в тій же послідовності, в якій ми написали це в своєму публічному зверненні, вона була зафіксована.

“Ми не підемо на сценарій переговорів з кремлівськими гауляйтерами, який передбачає виведення Росії з-під відповідальності за анексію Криму і за агресію проти України”

Перше: не може і не буде предметом для компромісів глобальний геополітичний вибір нашої країни і нашого народу у  вигляді європейського і євроатлантичного вибору, що тверда позиція, яку я відстоював кілька років, про  неприйняття російських спроб федералізувати Україну. Україна – це унітарна і цілісна держава, і ми не допустимо її той,  що виник розколу.

Що ні в якому разі ми не підемо на сценарій переговорів з кремлівськими гауляйтерами, який передбачає виведення Росії з-під відповідальності за анексію Криму і за агресію проти України на сході нашої країни.

Що ключова позиція, яка сьогодні полягає в тому, що компроміси по суверенітету і територіальної цілісності не розглядатимуться і ми нікому не дозволимо реалізувати той, що  виник у хворій голові сценарій розміну Криму на Донбас.

Досить важливим є те, що політичні питання відновлення територіальної цілісності були змішані в рамках Нормандського формату з питаннями поставок газу, коли хтось намагається влаштувати на цьому торг. Сам по собі цей факт уже є позицією державною, в тому числі що свідчить про те, що ми не даремно виконали велику роботу перед Нормандським самітом.

Водночас  найбільш об’єктивну оцінку роботи саміту можна буде дати тільки через чотири місяці: подивитися, по-перше, чи відбудеться наступний саміт і коли, а також яка робота буде проведена протягом цих чотирьох місяців.

“Нових заручників Путін може назбирати в будь-який момент”

Якщо треба збирати саміт тільки для того, щоб обмінятися групами заручників, то, по-перше, ми це робили і без саміту, в досить великій кількості, а по-друге, на жаль, нових заручників Путін може назбирати в будь-який момент. І тут, безумовно, потрібно приймати глобальні рішення, а не вирішувати технічні питання, які можна вирішувати на рівні тристоронньої контактної групи.

– Мінські угоди у вересні 2014 року і в лютому 2015 го були необхідні Україні, але минуло чотири роки, і ситуація змінилася. Чи варто їх дотримуватися сьогодні?

– У підсумковому комюніке за результатами Паризького саміту Мінські угоди являють собою комплекс з трьох документів: Протокол від 5 вересня 2014 року, Меморандум від 19 вересня 2014 року з  фіксацією лінії зіткнення і комплекс заходів від 12 лютого 2015 року. У цих документах була поставлена ​​абсолютно чітка, визначена мета, яка на тому етапі була досягнута. Метою було зупинити російську агресію, зупинити просування регулярних військ російської армії. З самого початку метою було зірвати кремлівський проект Новоросії або Малоросії, вже як вони її там не називали, який мав на увазі знищення української державності та розчленування України. Ця мета була також досягнута.

Було критично необхідно виграти час для побудови ефективних збройних сил України для захисту української землі. Наголошую, не для нападу, а для захисту української землі, для того, щоб ціна просування регулярних частин російських збройних сил за кожен додатковий метр  нашої землі істотно зростала. І ця мета також була досягнута. Ще раз підкреслюю, що всі три документи  Мінських угод у  своїй основі базувалися на мирному плані президента Порошенка.

Наступною метою, досягненню якої сприяли Мінські угоди, було формування світової коаліції на підтримку України, демонстрація солідарності всього світу з Україною. Це також вдалося вибудувати, і відповідальність за недотримання Мінських угод висловилася в застосуванні санкцій з боку США, країн “Великої сімки”, ЄС, Австралії, Нової Зеландії, Японії і всіх решти.

Це, ще раз підкреслюю, не було направлено проти російського народу. Це було і є єдиним інструментом в розпорядженні світової спільноти для мотивації Росії виконати те, що вона обіцяла: звільнити українську землю від агресії з боку російської армії, ну і цілий ряд інших питань, включаючи звільнення заручників, що також було конкретним практичним результатом підписання і застосування мінських угод.

Тож  чи  були Мінські угоди виправдані? Безумовно, були. Чи виконали вони свою мету? Частково так, а частково ні.

“Вони не досягли повного успіху через неконструктивну,  таку, що блокує, позицію Росії”

Чому вони не досягли повного успіху? Через абсолютно неконструктивну,  таку, що блокує  позицію Росії. І саме тому ми запропонували, щоб додатково була введена і позиція про миротворців, яка була повністю узгоджена з постійними членами Ради Безпеки ООН, крім Росії, що  зобов’язані виступати гарантом українського суверенітету в рамках Будапештського меморандуму і забезпеченням перехідного етапу, розрахованого на реалізацію дорожньої карти Мінська , в якій описуються терміни і послідовність дій усіх пунктів Мінських угод. На жаль, Росія блокує це, але при цьому я можу стверджувати, що введення “формули Штайнмайера”, вирваної з контексту в кремлівської редакції, безумовно, послабило позицію України.

– Президент Зеленський відкрито заявив, що виступає проти федералізації, і це сприйнято з оптимізмом навіть опозицією. Але як, наприклад, ставитися до закріпленого в підписаному паризькому комюніке зобов’язанням України інкорпорувати “формулу Штайнмайера” в український закон? Ви три роки не підписували ніяких зобов’язань з цього приводу. Що змінилося тепер?

“Путінський варіант розвитку ситуації на окупованих територіях виявився таким, що не працює “

– У нас буде голосуватися продовження дії Закону про особливий режим місцевого самоврядування. Там абсолютно чітко представлена ​​моя редакція цього закону, яка передбачає собою абсолютно чітку послідовність дій. Спочатку компонент безпеки, потім компонент політичний.

Я хочу сказати, що Путін сам себе загнав у той формат, коли путінський варіант розвитку ситуації на окупованих територіях виявився непрацюючим, тому що жодна країна ОБСЄ не може визнати вибори на окупованих територіях відповідними жорстким критеріям ОБСЄ при наявності там окупаційних російських військ, при наявності там незаконних збройних формувань, при відсутності там ознак української державності, тобто української центральної виборчої комісії, діяльності українських партій, діяльності українських засобів масової інформації, свободи зборів, скасування комендантської години і цілого ряду інших необхідних елементів.

“У світі немає такого стандарту, як” вибори по-російськи “

Тому реалізувати цю позицію без повернення українського суверенітету на цій території неможливо. І тут починаються всякі маніпуляції, пересмикування карт, що не відповідає жорстким вимогам ОБСЄ, а вписується в цілому в струнку картину таких виборів по-російськи, якщо хочете. У світі немає такого стандарту, як “вибори по-російськи”. Є  вибори в демократичних країнах. І ці критерії досить жорстко виписані, і реалізувати це все, я абсолютно твердо переконаний, зараз не видаєється можливим.

Питання контролю кордону не можна вирішити  на цьому етапі без присутності там або українських військ, або присутності там миротворців на тимчасовій основі, згідно  з Мінськими домовленостями і на підставі рішення Ради Безпеки ООН, за умови, що в складі миротворчого контингенту не буде присутня  жодна зі сторін конфлікту, тим більше сторона агресії.

І в цій ситуації, коли відкриті можливості для позитивного рішення, безумовно, помітно бажання з боку Путіна знайти причини для зриву мирного процесу. Але якщо Росія не готова припинити агресію, то відповідь одна – продовження санкцій.

– Путін сказав, що не бажає передавати Україні контроль за державним кордоном зі свого боку через побоювання, що в Донбасі почнеться різанина, як в Сребрениці. Чи існує небезпека відновлення гарячої фази війни і прямої агресії Росії?

– По-перше, Путін неодноразово демонстрував, що ніяких червоних ліній, в тому числі і сценарію відновлення наступальних дій з боку російської армії, для нього взагалі не існує. Значить, ця небезпека точно присутня.

“Різанину на  Донбасі в 2014 році почав саме Путін, і загибель тисяч людей лежить на його совісті”

По-друге, я хотів би нагадати російському президенту про те, що різанину на  Донбасі в 2014 році почав саме Путін. За його наказом було проведено рішення Державної думи про можливість застосування збройних сил РФ за межами Росії. Воно було прямо пов’язане з анексією Криму і з подальшою агресією на  Донбасі. І загибель тринадцяти тисяч українських громадян, в тому числі і десяти тисяч мирних жителів в процесі  ході цієї різанини або   цієї агресії, лежить точно на совісті пана Путіна. Як втім і загибель на  Донбасі сотень російських громадян.

І я не впевнений, до речі кажучи, що всі ті, хто почув вчора з вуст Путіна приклад Сребрениці, усвідомлюють, що саме Російська Федерація заблокувала резолюцію ООН, яка засуджувала різанину в Сребрениці.

Користуючись нагодою, я хочу поінформувати світову громадськість, слухачів Радіо Свобода, про те, що різанина, яка була організована Російською Федерацією на окупованих територіях України, не припиняється й донині, що гуманітарна ситуація там жахлива і що моєю основною метою всі ці п’ять років , як політика і п’ятого президента, і було звільнення наших територій від окупації та встановлення там законного порядку.

– У своєму вчорашньому коментарі ви висловилися проти прямих закупівель Україною російського газу. Чому?

“Україні ніщо не обходиться так дорого, як дешевий російський газ”

– Тут дуже просто. Просто вся новітня історія України свідчить про те, що Україні ніщо не обходиться так дорого, як дешевий російський газ.

І ми твердо наполягаємо на тому, що, можливо, готові будемо прийняти російський газ, але виключно в рамках погашення того боргу в розмірі 4,5 млрд доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу, яке “Газпром” із завзятістю, гідною кращого застосування, відмовляється виконувати, тим самим ще раз демонструючи, що “Газпром” і російська влада здатні і збираються ігнорувати всі рішення міжнародних судів, які вони самі взяли   на себе зобов’язання виконувати.

Натомість  я вітаю наміри США, які вже сьогодні відображені у вигляді абсолютно конкретного законопроєкту в Конгресі США про застосування санкцій щодо компаній, які братимуть участь в завершенні будівництва “Північного потоку – 2”, і я абсолютно переконаний в тому, що на сьогодні  газ повинен перестати бути інструментом політичного впливу Росії і знову перетворитися на звичайний ринковий товар.

“П’ятий рік ми, слава Богу, позбавлені скиглення на прокремлівських телеканалах про те, що Україна” тирить газ “

П’ятий рік Україна не купує російський газ. П’ятий рік ми, слава Богу, позбавлені скиглення на прокремлівських телеканалах про те, що Україна “тирить газ”, за що вони нам його подачу перекриють. Ми навчилися жити без російського газу, і тоді, коли було прийнято це рішення після того, як Росія перекрила нам газ в жовтні 2015 року, ми пішли в Стокгольмський арбітраж, ми залучили “Газпром” до відповідальності. Це здійснювалося за моїми директивами, як президента України, і я несу відповідальність за те, що ми змогли досить переконливо продемонструвати це в судах і що наші аргументи були засновані на міжнародному праві, як показали рішення Арбітражу.

І повертатися до ролі покупця російського газу ми точно не маємо  наміру.

– Ви вже 8 місяців не президент, але продовжуєте їздити по всьому світу, виступаючи за продовження санкцій проти Росії. Навіщо?

– По-перше, я хочу сказати, що йде вже шостий рік безперервної агресії проти України з боку Росії.

По-друге, з перших днів мого президентства одним із ключових завдань, що стоять переді мною, було створення світової коаліції для забезпечення світової солідарності з Україною, і це завдання було успішно виконано.

І до тих пір, поки окупована земля України, включаючи Донбас і Крим, не буде звільнена  від російської військової присутності і український суверенітет не буде поновлено, я, як п’ятий президент, як народний депутат і як громадянин, буду робити все від мене залежне для того , щоб цю коаліцію зцементувати.

І я можу вже відкрито вам сказати, що рішення, яке буде озвучено Радою Європейського союзу про продовження санкцій проти РФ, яке буде одноголосним, – це також плід, в тому числі, і моїх зусиль.

Всі мої останні виступи на різних форумах були спрямовані на те, щоб Україна залишалася високо на порядку денному світової системи безпеки.

І якщо ви скажете, що я виступаю за продовження санкцій проти Росії, ви точно помилитеся, тому що я не виступаю за продовження санкцій проти Росії. Я виступаю за їх посилення, тому, що якщо Російська Федерація протягом шести років не виконує взяті на себе зобов’язання, якщо Російська Федерація не виконує прямі норми міжнародного права, якщо РФ не виконує рішення міжнародних судів, то вона, безсумнівно, заслуговує посилення санкцій.

“Міжнародна правова відповідальність Росії, включаючи Військовий трибунал в Гаазі, повинна наступити”

Я хочу нагадати, що мова також йде не тільки про суд з “Газпромом” в Стокгольмському арбітражі, а й про Гамбурзький  трибунал, який присвячений акту агресії проти українських збройних сил в Керченській протоці і безпеки в Азовському морі. І ті судові позови, які подавалися за моїми директивами і пов’язані були з невиконанням Росією Міжнародної конвенції по нефінансування тероризму. І за фактами переслідування кримських татар на території Криму, в тому числі і за національною ознакою. Ці та інші позиції сьогодні в переліку наших претензій, який буде розширюватися. В кінцевому підсумку, завдяки і нашим зусиллям, міжнародна правова відповідальність Росії, включаючи Військовий трибунал в Гаазі, повинна наступити.

– Державне бюро розслідувань порушило кримінальну справу проти вас за фактом, до речі кажучи, підписання Мінських домовленостей. Як ви це прокоментуєте?

– Це ще одне підтвердження подвійних стандартів Російської Федерації.

– Але ж ДБР – це не орган Російської Федерації?

– Я поясню це. З одного боку, російський лідер їде в Париж, де говорить про необхідність імплементації Мінських угод. З іншого боку, через свої агентурні можливості, які реалізуються через представників команди Януковича, які довгий час перебували під крильцем Росії, яка їх вкривала, Росія кожен день реалізує свої задуми, в тому числі і через свої зв’язки з тепер, я сподіваюся, вже колишнім керівництвом Державного бюро розслідувань, яке з відповідно до вимог закону було днями звільнено і, я впевнений, понесе відповідальність за те беззаконня, яке вони тут вчинили.

“Різанина, яка була організована Російською Федерацією на окупованих територіях України, не припиняється й донині”.

Якщо ви візьмете перелік кримінальних справ, які  з точки зору закону абсолютно безперспективні, але порушувалися виключно для піару немов по команді з Кремля, то побачите, що вони намагалися притягнути мене до відповідальності і за дії України з деблокування Керченської протоки, незважаючи на рішення Гамбурзького трибуналу, і за наказ перейти в контрнаступ у  червні 2014 року, і за підписання Мінських угод, як реалізацію мирних ініціатив президента Порошенка, і за націоналізацію Приватбанку, який до того виступав насосом з  дестабілізації банківської системи країни. Залишилося тільки порушити справу проти Порошенка за створення в Україні своєї автокефальної Церкви, і буде вже повний комплект.

Так ось нічого у них не вийде. І реакція в Україні, і світова реакція є найкращим тому підтвердженням.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.