Як Україні захиститися від рейдерства?

Днями стало відомо, що у відставку подав очільник Мін’юсту Денис Малюська. На жаль, Малюська, який очолював відомство 5 років, не ліквідував рейдерські практики, які вкорінилися в країні ще за часів правління “регіоналів”, продовжились після Євромайдану і тривають досі. Як наслідок, інвестори не квапляться вкладати кошти в Україну – і це стосується як закордонних інвесторів, так і вітчизняних.

Підписаний у 2014 році Договір про асоціацію між Україною та Євросоюзом містить низку положень про посилення прав власності, зокрема інтелектуальної власності. На виконання вимог Договору при правоохоронних органах почали створюватися структурні підрозділи із захисту інвестицій та майданчики взаємодії з бізнесом, запрацювала Рада бізнес-омбудсмена, декілька разів коригувалося законодавство, спрямоване на посилення захисту інвесторів та інвестицій.

Проте, попри формальне виконання вимог євроасоціації, реальна ситуація з рейдерством в Україні залишається об’єктивно складною. Лише за перші п’ять місяців цього року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зафіксовано 188 кримінальних проваджень щодо рейдерства, що на 30% більше у порівнянні з аналогічним періодом 2023. Насправді це лише верхівка айсберга, оскільки кримінальне провадження, як правило, є останньою надією законних власників активів зберегти своє майно. Накладається також проблема суспільної недовіри до органів кримінальної юстиції та судової системи.

Останній показовий приклад – відсутність реакції профільних відомств на спроби рейдерського захоплення мережі лабораторій “Ескулаб”, які розпочались ще влітку 2023. Нагадаємо, що частку “Ескулабу”, яка належить Сергію Дядюшку, використовуючи квазіправові механізми намагаються переоформити на себе його бізнес-партнери Денис Мельник та Станіслав Луговський. З того часу належна реакція компетентних органів державної влади щодо цього випадку – відсутня.

Кейс “Ескулабу” впродовж останнього року набув значного публічного резонансу і фактично став найбільш відомим випадком рейдерства за період повномасштабної війни, а бізнесмени Мельник та Луговський – одним із найбільш відомих рейдерів України. Проте навіть суспільний резонанс не змусив органи влади звернути увагу на ситуацію та сприяти її поверненню у правове річище.

“Як думаєте, реально створити в Україні інститут бізнес-репутації, який дозволить уникати такі кейси? Реально зробити все, аби наші європейські колеги не показували пальцями ні на сімейні зв’язки, ні на методи досягнення цілей? Може, все ж скажуть своє слово правоохоронці? Може, вже дадуть оцінку діям Мельника і Луговського? Чи мовчатимуть, красномовно і зрозуміло?”, – зазначає політичний експерт Володимир Мартиненко.

Навряд чи на питання “Як Україні захиститися від рейдерства?” є проста та однозначна відповідь. Питання комплексне і полягає у площині очищення правоохоронної та судової системи, докорінних правил гри в країні, імплементації практик бізнес-етики, посилення парламентської та громадської уваги до гучних спроб рейдерства. Очевидно, що негативний економічний ефект від рейдерства для країни вимірюється мільярдами доларів щороку. В умовах, коли держфінанси України критично залежать від закордонної допомоги у вигляді грантів та кредитів, втрачати “на рівному місці” мільярди доларів через безпорадність профільних органів влади є підривом економічної безпеки країни та, як наслідок, підривом спроможностей країни відбивати російську агресію.

Що зі свого боку може зробити бізнес та суспільство для мінімізації випадків рейдерства? На думку політолога Микити Трачука, в Україні потрібно створювати інститут бізнес-репутаціїі: “Давно назріло питання про створення інституту ділової репутації як мінімум у приватному підприємництві. Це дало б змогу ефективно боротися, зокрема, і з рейдерством. А також створювати та підтримувати базу даних про компанії та індивідуальних підприємців, які були помічені в рейдерських захопленнях. В результаті це мінімізує ризики для інших бізнесменів.

Адже проблема «Ескулабу» далеко не поодинока. Умовні «Мельники» і «Луговські» – це не просто прізвища, а системне явище, що множить на нуль такий важливий елемент успішного бізнесу, як довіра. І, можливо, маючи кілька років тому відкритий реєстр потенційних рейдерів, відомий лікар Сергій Дядюшко не запрошував би Мельника і Луговського (як фігурантів реєстру) до складу співзасновників компанії. Нині ж кейс «Ескулабу» стає «енциклопедичним» для всієї країни”.

Насправді бізнес-клімат – це один із найважливіших пунктів, за яким європейські партнери оцінюватимуть готовність України до вступу до ЄС. Часу для виправлення ситуації, для системних змін на рівні держави, бізнесу та громадськості не так і багато. І потрібно зробити все можливе для використання цього часу якомога ефективніше. В іншому випадку політична, фінансова та збройна підтримка закордонних партнерів невпинно скорочуватиметься.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.