Як ворог хоче знищити українську націю?

Російськомовна Україна необхідна ворогу і смертельно небезпечна для українців.

Те, що в Україні частина людей розмовляють російською мовою, Росія намагається використати як “доказ”, що ми з росіянами – “один народ”, а українська держава – штучна.

Але насправді цей факт має протилежне значення. Поширення російської мови в Україні — результат імперської політики Росії.

Імперська влада системно і послідовно витісняла українську мову з ужитку, починаючи з 18 століття. За допомогою політики русифікації намагались сформувати “общерускій” (а пізніше – “совєтскій”) народ.

Якби їм це вдалось, якби імперія таки змогла знищити нашу мову, України б уже не було як незалежного суб’єкта.

Але українська мова стала мовою літератури, увійшла до громадсько-політичного життя, утримувала позиції як розмовна. Саме це дозволило українцям у 19 – на початку 20 століття усвідомити себе єдиним народом. І це усвідомлення зробило можливим створення української держави.

Так само було у поляків, фінів, литовців, грузинів… Більшість сучасних європейських держав і всі без винятку держави Східної Європи створені перш за все на ґрунті спільної мови.

Кілька винятків, на які любить посилатися російська пропаганда – лише підкреслюють правило. Русифікація України перетворила б її не на Швейцарію, а на Білорусь. А потім на частину Росії.

Бо імперія не допускає співіснування двох мов – вона хоче придушити українську. Імперія хоче повністю замінити її російською мовою, а відтак — їхніми сенсами.

Ми зараз бачимо, як російські бомби нищать наші міста і села, зрівнюють їх із землею за відмову скоритись. Те саме Росія століттями чинила з нашою мовою. Знищувала, щоб каменя на камені не лишилось.

Ще 100 років тому Таганрог чи Білгород з околицями були частиною українського Приазов’я чи Слобожанщини. Але тотальна русифікація перетворила нащадків тамтешніх українців на частину російського народу, який вторгся у наші домівки.

І після падіння СРСР Росія не припиняла русифікації незалежної України. Через російськомовні медіа, фільми, музику, через перешкоди у відкритті українських шкіл, через русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка.

Улюблена маніпуляція тих, хто просуває російські наративи – про російськомовних бійців, які захищають Україну. Мовляв, боротьба проти русифікації принижує їх.

Це абсурдна постановка питання. Україна вільна держава, і ніхто в нас не обмежує мову приватного спілкування. Але мова публічна, мова як складова української держави, культури є українською для всіх, хто воює за Україну. Так є зараз, і так було з 2014 року, коли воїни всіх національностей, якою б мовою вони не розмовляли, встали в обороні України від “русского міра”.

Русифікація цілиться у самі основи нашої держави. Закон про мову базується на простому принципі: повна свобода вибору мови приватного спілкування і максимальний захист української мови в усіх публічних сферах.

Такий підхід підтримує абсолютна більшість українців. В тому числі – ті, хто в побуті розмовляє російською. Зміцнення позицій української мови по всій країні стало одним із чинників, які зробили наш народ згуртованим.

Саме з цим згуртованим народом зіткнулися російські загарбники. Саме цю єдність вони хотіли б зруйнувати. Не випадково однією з ключових вимог їхнього ультиматуму є “защіта русского язика”. Що насправді означає – знищення української мови, а відтак – української нації.

Тому жодних компромісів у цьому питанні не буде. Бо мова – наша зброя у війні за українську незалежність. Ми відженемо російську армію за межі України і триматимемо кордони, в тому числі мовні. Щоб “русскій мір” не мав тут більше жодного шансу.