За крок до власного “щита”: перспективи та потенційні загрози локалізації антибалістичної зброї в Україні

Під час пресконференції на полях саміту НАТО в Анкарі президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон готовий надати Україні ліцензію на виробництво ракет для систем Patriot.

За словами Трампа, після передачі ліцензії Київ уже не зможе дорікати Вашингтону недостатньою кількістю допомоги, адже зможе виробляти ракети самостійно. Водночас Трамп визнав, що виробника систем Patriot ще не поінформували про це рішення, але висловив упевненість, що питання буде врегульовано.

Варто зауважити, що заява Дональда Трампа про можливу передачу Україні ліцензії на виробництво ракет для Patriot може бути не лише практичним рішенням, а й політичним сигналом. Такий крок варто розглядати як елемент військово-політичного тиску на Росію.Такою заявою США вибивають останній важіль тиску РФ на Україну — балістику.

Україна, і Росія розуміють, що навколо теми війни посилюється політичний тиск. Тому заява про ліцензію може стосуватися не стільки негайного запуску виробництва, скільки історичної перспективи та подальших кроків США щодо зміцнення української обороноздатності.

Практичне розгортання такого виробництва швидким бути не може. Йдеться про повний виробничий цикл, компоненти, а також захищений майданчик, який має бути прикритий системами ППО або розміщений глибоко під землею.

Це потребує часу. До пів року мінімум.

Водночас я не виключаю, що під заявою про передачу ліцензії Україні може матися на увазі не розміщення виробництва саме на українській території. Найбільш імовірним варіантом є Польща. Це найбільш вірогідна ситуація — розміщення виробництва в Польщі. Все ж таки це країна НАТО, її територія не під ударами російської балістики, а логістика дозволяє досить швидко перекидати в Україну антибалістичні ракети.

Нагадаю, наприкінці травня 2026 року Державний департамент США надав попередній дозвіл Польщі на розгортання виробництва ракет-перехоплювачів для американських комплексів MIM-104 Patriot. Йдеться про PAC-3 MSE — антибалістичні ракети, які здатні перехоплювати балістичні цілі методом прямого кінетичного удару. Випуск планують організувати в межах консорціуму польських оборонних підприємств. Зокрема компаній, що входять до групи Polska Grupa Zbrojeniowa.

На мою думку, варто виділити два аспекти цієї заяви. Перший — військово-політичний тиск на Росію. Другий — демонстрація того, що Трамп публічно займає проукраїнську позицію і готовий піти на передачу Україні ліцензії.

Однак, у цьому рішенні можуть бути й ризики для України.

Звертаю увагу на слова Трампа про те, що після передачі ліцензії Київ уже не зможе “дорікати Вашингтону недостатньою допомогою”. На мою думку, це дасть можливість США перекласти відповідальність за дефіцит антибалістичних ракет на саму Україну.

США передали ліцензію — і їх уже не цікавить, скільки український ВПК випустив: сто, двісті чи триста. США прекрасно розуміють обмежені можливості виробництва. Але з іншого боку, вони вибивають риторику Зеленського щодо постійних звинувачень на адресу США. Більше українській стороні аргументувати буде нічим.

Проблема в тому, що навіть США мають обмежені можливості виробництва таких ракет, а Україні для повноцінного прикриття від масованих ударів потрібні значно більші обсяги.

Річний обсяг виробництва основних протибалістичних ракет-перехоплювачів PAC-3 MSE для ЗРК Patriot у США на сьогодні становить близько 600–620 одиниць на рік. У 2025 році компанія-виробник продемонструвала рекордні темпи та передала замовникам 620 ракет. Варто зауважити, що показник зріс на 60% порівняно з 2023 роком, коли випускали по 380 одиниць. Наразі завдяки додатковому фінансуванню оборонного сектору та новому контракту Пентагону на $4,7 млрд, компанія Lockheed Martin випереджає графік і планує вийти на обсяг 750 ракет на рік уже до 2027 року (початковий план передбачав 650 одиниць).

Звертаю увагу, що цикл створення однієї ракети PAC-3 MSE є дуже тривалим і займає від 23 до 25 місяців. Головною проблемою залишається дефіцит високотехнологічних компонентів від субпідрядників, зокрема головок самонаведення (виробництва Boeing) та твердопаливних ракетних двигунів від L3Harris. Саме через нестачу цих деталей США раніше не змогли оперативно наростити ліцензійний випуск Patriot на заводах Mitsubishi Heavy Industries у Японії.

Утім нам потрібно до 300 ракет на місяць, щоб перехоплювати 150 російських ракет.

Справа утім, що за інформацією Головного управління розвідки МОУ, у 2026 році військово-промисловий комплекс країни-окупанта планує поставити до 700 балістичних ракет 9М723 для ОТРК “Іскандер” — стільки ж, як і минулого року. Щомісячні темпи виробництва цих ракет залишаються на рівні 55-60 одиниць.

Крім того, за даними ГУР МОУ, ворог більш ніж удвічі збільшив виробництво ударних ракет РМ-48У для ЗРС типу С-300ПМ/С-400, які окупанти застосовують для ударів по наземних цілях. У 2026 році заплановано випуск понад 480 таких ракет, тоді як у 2025 році цей показник становив понад 200 одиниць. Наразі щомісячні темпи їхнього виробництва становлять до 50 штук.

Цього року Росія також планує поставити до 60 аеробалістичних ракет “Кинджал”.

І, відповідно, якщо США передають Україні ліцензію, вони можуть сказати: “ми вам дали можливість виробляти, тепер це ваша відповідальність”.

Передача ліцензії може бути важливим кроком для майбутнього, однак вона не вирішить проблему дефіциту ракет швидко і не замінить поточну потребу України в готових засобах протиракетної оборони.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, X, Telegram та Instagram.

 Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.