За правдою крізь прерії: огляд фільму “Новини з усього світу” з Томом Генксом
10 лютого на стрімінг-сервісі Netflix вийшов драматичний вестерн Пола Грінграсса “Новини з усього світу” з Томом Генксом у головній ролі.
Кінооглядач “Прямого” вже переглянув стрічку і готовий поділитись усіма новинами про цей фільм.
Більшість вестернів сюжетно – це роад-сторіз, де ніби за “методичками Кемпбелла”, герої пускаються в шлях, який їх змінює повністю. “Новини з усього світу” не є виключення в цьому плані. Надворі 1870 рік. Капітан, зазнавшої поразки армії Конфедерації, Джеф Кіт мандрує південними штатами, займаючись унікальним ремеслом – за срібну монетку він читає новини з газет для безграмотних громадян. Ось так, одного разу в цих своїх метаннях, Кіт знаходить біляву дівчинку Йохану, яку колись викрали та виростили у своїй культурі індіанці племені Кайова. Тепер мандрівному новинарю треба доставити дівча до родичів через непростий і широкий шлях прерій Дикого Заходу, що неодмінно змінить світогляд обох героїв.
У Генкса вже давно сформувалось амплуа актора, що грає американських національних героїв від Челсі Салленберга здійснившого “Чудо на Гудзоні” до збірного образу американського характеру – Фореста Гампа. В “Новинах…” Генкс створює ще один образ національного американського героя – підкорювача Дикого Заходу, який попри втому від війни та особисту трагедію знаходить в собі сили творити добро та лишатись людиною в абсолютно диких умовах. Власне, Генкс – це вже давно ікона Голлівуду і в його акторській грі сумнівів немає.
Натомість справжнім відкриттям стала його головна партнерка у стрічці – 12-річна німецька акторка Хелена Зенгель. Діти-актори, як правило, або грають геніально, або грають ніяк. Зенгель без найменших сумнівів зіграла на “Оскар”. Половину фільму вона взагалі немає слів і працює виключно мімікою та жестами. Тай протягом увсіє картини акторка говорить дуже незначну кількість слів, але кожна її фраза, по-акторськи відточена так, ніби вона має за спиною уже кілька десятків професійних кіноролей.
Взагалі переосмислення вестерну, який вже як жанр вмирав кілька разів, в сучасному американському кінематографі останнє десятиліття ми бачимо постійно. Це і “Мрець” Джармуша, і “Справжня мужність” братів Коенів, і три останні фільми Тарантіно, та, власне, популярний науковий-фантастичний серіал “Мандалорець” можна вважати певною варіацію на тему вестерну. Однак, Грінграсс, як режисер, цікавий тим, що завжди намагається вкласти в масове кіно серйозні та актуальні для порядку денного теми: теракти 9/11 в бойовику “Загублений рейс” чи колись актуальну проблему сомалійських піратів в пригодницькому трилері “Капітан Філліпс” (до речі ще одна спільна робота Генкса з режисером). Тому не дивно, що взявшись за жанр вестерну Грінграсс також перетворює типову історію про суворих білих чоловіків, що захищають ображених і слабких від дикунів та розбійників в повноцінну соціальну драму на тему людської самотності та пам’яті про минуле.
Важливим у фільмі є саме історично-соціальний аспект, який показує нам південні штати, які загрузли в ганьбі від поразки північним. Історію, того, як відбувається реінтеграція окремих регіонів в складову великої держави, а об`єднання представників різних регіонів в одну консолідовану політичну націю, режисер проводить ключовою канвою через увесь сюжет.
Чи не найважливішу роль в цьому процесі режисер відводить саме новинним історіям, які розповідає Капітан Кіт безграмотним південцям. Ними він стирає різницю між регіональними ідентичностями Півдня та Півночі, показуючи, що в по обидві сторини Сполучених Штатів однакові проблеми та радості, що принципової різниці між техасцями, які важко працюють на скотарнях та дакотцями, які важко працюють у шахтах не існує – всі вони однакові американці. Водночас режисер не пропонує забувати суспільні трави (громадянську війну, знищення індіанців, тощо), а саме їх осмислювати. Це не стрічка про примирення і братські обійми, а про те, що минуле не варто забувати, але й не варто за нього триматись. Саме ця позиція в чомусь і сприяла тому, що Штати стали великою країною. Головну ідею фільму він вкладає в просту фразу Йохани: “Щоб йти прямо треба пам`ятати”.
В сухому залишку “Новини зі всього світу” – це цікава версія переродження вестерну, який попри типовий сюжет має нетипові висновки та дає змогу в повній насолодитись першокласною грою акторів, що не так уже й часто відбувається в наші карантинні часи.
Спеціального для “Прямого” Ігор Кромф
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.