Заколот Пригожина й зникнення Суровікіна: що відомо на цей момент і чому це важливо

У Російській Федерації могли початися чистки серед найвищого керівництва збройних сил та рядових офіцерів через підозру у підтримці заколоту ПВК “Вагнер” на чолі з Євгеном Пригожиним. Зокрема, повідомляється про арешт командувача Військово-повітряних сил РФ, заступника командувача російських військ в Україні, генерала Сергія Суровікіна.

Що відомо про зникнення російського генерала та чому це важливо, читайте у матеріалі “Прямого”.

Що пов’язує Суровікіна та Пригожина

Сергій Суровікін на прізвисько “генерал Армагедон” має давні й тісні зв’язки очільником “вагнерівців” Євгеном Пригожиним. Обидва вони брали участь сирійській війні, де перший з березня по грудень 2017 року перебував на посаді командувача угруповання військ РФ, а підрозділи другого були основною ударною силою росіян.

Очевидно, що вони підтримували тісні контакти й після завершення активної участі російських військ у бойових діях у Сирії. Адже ПВК “Вагнер” почало активно освоювати країни Африки (ЦАР, Малі, Судан, Лівію тощо), а забезпечувати логістичну підтримку “вагнерівцям” довелось ВКС РФ, які з 2017 року очолював саме Суровікін.

Далі доля їх звела вже в Україні. Під час кризи російського наступу влітку 2022 року  Пригожин почав публічно критикувати здібності та дії міністра оборони РФ Сергія Шойгу та начальника Генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова, натомість схвально висловлювався щодо Суровікіна, саме якому вимагав передати командування російським військовим контингентом в Україні. Тож призначення “генерала Армагедона” на цю посаду у жовтні 2022 року(до січня 2023-го) мало вигляд перемоги очільника “вагнерівців”.

У травні цього року на тлі загострення стосунків з Міноборони РФ Пригожин повідомляв, що саме через Суровікіна тримає зв’язок з російським військовим командуванням.

Крім того, Суровікін став почесним членом ПВК “Вагнер” ще 2017 року. За інформацією центру “Досьє”, йому видали особистий жетон ПВК під номером М-3744. Крім Суровікіна, почесними членами ПВК “Вагнер” є 30 російських генералів і чиновників.

Остання поява Суровікіна: що спричиняє підозру

Хоча Сергій Суровікін був одним з небагатьох російських генералів найвищого рангу, який у ніч збройного виступу “вагнерівців” у ніч з 23 на 24 червня – і це востаннє, коли його бачили – виступив з закликом до припинення руху й складання зброї, багато хто помітив у його відеозверненні досить дивні риси.

По-перше, він записав своє звернення з Ростова-на-Дону (вочевидь у будівлі регіонального управління ФСБ), а не зі свого командного пункту у Луганську, де перебував до того.

По-друге, на відео він тримав у руках зброю. Це, на думку деяких спостерігачів, мало б свідчити заколотникам, що він не перебуває під зовнішнім контролем і говорить добровільно та від свого імені.

По-третє, російський генерал виступав у формі без будь-яких знаків розпізнавання. “Кілька днів тому я помітила, що тут щось дуже не так. Він не носить своїх знаків розпізнавання. 30 з гаком років в армії, і він не носить їх навіть уночі? Ні”, – написала у Twitter Дара Массікот, експерт з російських збройних сил аналітичного центру RAND Corporation.

Також впадала в очі й манера мови Суровікіна – скидалось на те, що йому дуже не подобається те, що він каже, що може свідчити про зовнішній примус. У коментарі The Wall Street Journal колишній вископосадовець  США назвав це повідомлення схожим на “відео із заручниками”. “Мова тіла генерала Суровікіна припускала, що йому незручно засуджувати колишнього союзника, який поділяв його погляд на російське військове керівництво”, – зазначив він.

“Він мав жахливий вигляд на цьому відео, що підвищує ймовірність того, що його змусили зняти”, — додав колишній британський аташе з питань оборони в Росії Джон Форман .

Звинувачення у зраді та можливий арешт Суровікіна: хронологія подій

Вперше у ЗМІ з’явилась інформація про можливу зраду російських військових 27 червня – її опублікувало видання The New York Times з посиланням на джерела у розвідці США.

За її даними, Суровікін заздалегідь знав про плани Пригожина повстати проти російського військового керівництва, що ставить також питання про те, яку підтримку ватажок найманців мав у вищих ешелонах російської влади.

Американські чиновники також заявили, що є ознаки того, що інші російські генерали також могли підтримати спробу Пригожина змінити керівництво Міноборони РФ силою. Вони вважають, що Пригожин не розпочав би повстання, якби не був впевнений, що інші представники керівництва РФ прийдуть йому на допомогу.

За інформацією The Wall Street Journal, засновник ПВК розповів про підготовку повстання високопоставленим офіцерам армії, зокрема Суровікіну. Чи передав генерал ці відомості ФСБ, незрозуміло.

А ось джерела Reuters в адміністрації США, уточнили, що Суровікін підтримував Пригожина й співчував його діям, але західна розвідка не знала з упевненістю, чи допоміг він у будь-який спосіб заколоту Пригожина та його найманців.

Втім, у Кремлі ззовні спокійно зреагували на цю інформацію. “Зараз навколо цих подій буде багато різних спекуляцій, пересудів тощо. Я думаю, що це один з таких прикладів”, – заявив речник президента РФ Дмитро Пєсков.

Першим чутки про арешт Суровікіна опублікував Z- блогер Володимир Романов. За його інформацією, генерал, як і його заступника у ВКС РФ Андрія Юдіна заарештували ще 25 червня – наступного дня після заколоту ПВК “Вагнер”. Обох нібито утримують у СІЗО “Лефортово” у Москві. Згодом Юдін заперечив, що його арештували, й заявив, що у відпустці й перебуває вдома.

28 червня три джерела близьких до апарату Міністерства оборони РФ розповіли виданню The Moscow Times, що Суровікіна заарештовано, але поки не зовсім зрозуміло, чи знав Суровікін про плани виступу Пригожина. “Він поводився не надто слухняно, коли поставили завдання читати текст на камеру і “розрулювати”, занадто грубіянив керівництву”. Через це могло скластися враження, що Суровікін долучився до “пригожинської коаліції”, – зауважив один зі співрозмовників видання.

Ввечері того ж дня ексглава російської радіостанції “Эхо Москвы” Олексій Венедіктов повідомив, що генерал вже три дні не виходить на зв’язок, як і його охорона. Наступного дня він додав, що з  армії звільнено заступника опального генерала Андрія Юдіна.

У Кремлі вирішили не коментувати долю генерала. “Це прерогатива Міністерства оборони”, – заявив на брифінгу у четвер, 29 червня, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання про те, що зараз відбувається із Суровікіним і де він перебуває. Він також відмовився підтвердити, що генералу продовжує довіряти Володимир Путін.

За кілька годин Financial Times із посиланням на три джерела повідомило, що російська влада таки затримала Суровікіна, але поки незрозуміло – підозрюють його у причетності до заколоту чи просто триває допит щодо обставин цієї події.

За інформацією співрозмовників видання у Москві, Путін розпочав операцію з зачищення верхівки російських силових структур з метою придушити невдоволення й відновити свою владу та вплив на силові структури РФ. “Ми розуміємо, що за ним підуть інші люди”. Джерело додало, що російська влада чинить на Суровікіна тиск через дружні стосунки з Пригожиним, а не через підозру в тому, що він причетний до повстання вагнерівців.

Ніби у відповідь донька Суровікіна Вероніка одразу заперечила інформацію FT про його затримання, заявивши, що з її батьком “нічого не сталося” – його ніхто не заарештовував, а зараз “усі на своїх робочих місцях”. Вона також нагадала, що генерал “ніколи щодня у ЗМІ не з’являвся і заяв не робив”. Дружина російського воєначальника відмовилася коментувати чутки про його арешт.

Далі арешт Суровікіна заперечило й джерело Bloomberg, яке стверджує, що генерал протягом кількох днів перебуває на допиті щодо його зв’язків із ватажком ПВК “Вагнер” Євгеном Пригожиним. Крім того, Суровікіна нібито утримують не у в’язниці, а слідчі ставляться до нього з обережністю, щоб не викликати ворожнечі з військовими, серед яких командувач ВКС РФ має беззаперечний авторитет.

Джерела “Важных историй” також не підтверджують арешт генерала Суровікіна у зв’язку з його причетністю до заколоту Євгена Пригожина. Два джерела, близькі до Генштабу і ФСБ. За їхніми словами, Суровікін не заарештований і не перебуває в “Лефортові”, його допитували, але потім відпустили.

Протягом 29 червня російські “воєнкори” та наближені до російської влади Тelegram-канали стали поширювати інформацію, що Суровікін нібито з’явився на нараді у Ростові-на-Дону, але не надали жодних фото- чи відеодоказів.

“Моє джерело каже, що за його даними це не так. І може бути вкиданням, щоб згасити невдоволення у військах. Командири ставлять запитання про те, де їхній командувач. Джерело: “Шойгу боїться повернення Суровікіна. Виправдовуючись перед Путіним, він звинуватив Суровікіна у зраді. Але заарештувати Суровікіна побоюються, оскільки офіцери за нього”, – написав російський журналіст Дмитро Колєзєв.

Він додав, що щодо Суровікіна з подачі Шойгу готується негативна інформаційна кампанія, його намагатимуться максимально очорнити. “Готуються вкидання про те, що вони з Пригожиним возили кокаїн військовими бортами тощо. Поставлено завдання максимально дискредитувати Суровикіна, щоб зменшити його підтримку у військах”, – цитує журналіст своє джерело.

Чи насправді Суровікін міг підтримувати заколот Пригожина

Як заявив виданню Politico один зі східноєвропейських дипломатів, Пригожин “використовувався певною групою еліти Кремля/ФСБ, незадоволеною нинішнім керівництвом” у міністерстві оборони.

Але, як зазначає The New York Times з посиланням на обізнані джерела у США, Путін може вирішити залишити генерала Суровікіна, якщо дійде висновку, що той знав про плани Пригожина, але не допоміг йому. Наразі, за словами аналітиків, Путін, схоже, має намір покласти відповідальність за заколот виключно на Пригожина.

Якщо підтвердиться, що Суровікін знав про заколот ще до його початку, то це може пояснити слабку реакцію на виступ “вагнерівців” з боку російської армії.

“Ми знаємо, що існують розбіжності в поглядах на ведення війни, і я підозрюю, що Суровікін поділяє презирство до дилетантства Шойгу і Герасимова”, – зауважив почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоуренс Фрідман. “Все залежить від того, чого, на вашу думку, намагався досягти Пригожин. Суровікін, можливо, був зацікавлений у зміні вищого командування, але він не хотів би бути причетним до перевороту – що, на мою думку, не було початковим наміром Пригожина”, – додав він.

Утім, більшість аналітиків у Росії та за кордоном скептично ставляться до тверджень щодо участі Суровікіна у заколоті.

Як помітив американський військовий аналітик Роб Лі, “вагнерівцям” чинили тиск лише повітряні війська, які очолює саме Суровікін. “Просто хочу підкреслити, що Суровікін є командувачем Повітряно-космічних сил Росії, а “Вагнер” збив понад 7 літаків, зокрема кілька літаків, які не були озброєні. Дивно, як можна було так вчинити, якщо командувач Повітряно-космічними силами Росії активно тебе підтримував”, – написав він.

Гендиректор політичної аналітичної компанії R.Politik, експерт Московського Центру Карнегі Тетяна Станова вказала на те, рівень підготовки заколоту скоріше свідчить проти участі в ньому когось із вищого військового керівництва і особисто Суровікіна. “Хоча Суровікін міг симпатизувати або бути втаємниченим у план, він став на бік держави, коли це було необхідно”, – зазначила вона.

“Я гадаю, спочутливі щодо Пригожина в армії були. Але правильніше було б сказати незадоволені Шойгу і Путіним. Але тут з’являється найбільш гостроцікавий момент: чи можна за сильного бажання зробити зі спочутливих змовників? І використовувати це для чисток?”, – вдається в питання  Станова. Вона припускає, що насамперед можливістю “чисток” для зміцнення своїх позицій скористається чинний глава Міноборони РФ Сергій Шойгу. “У мене є серйозна підозра, що головним бенефіціаром всієї цієї історії, як не дивно, виявляється Шойгу. Пригожина і “Вагнера” позбувся, Путін отримав потужне щеплення від ПВК, як від чуми, тепер можна зайнятися власними армійськими лавами”, – підсумувала вона.

Недовіру спричинила публікація про зраду Суровікіна й у відомого британського експерта з Росії Марка Галеотті. Він припустив, що відеозвернення Суровікіна до “вагенрівців” могло допомогти йому “очистити” репутацію і знову зробити його кандидатом на посаду керівника “спецоперації” або навіть на посаду начальника російського Генштабу після відставки Валерія Герасимова. “Я наголошую, що це тільки спекуляція, але припущення про співучасть у пригожинській “зраді”, використовуючи слова Путіна, можуть бути добрим кроком у спробі запобігти його поверненню”, – підсумував Галеотті.

А ось військовий експерт Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Густав Грессель переконаний, що у російській армії знали про підготовку збройного виступу “вагенрівців” Пригожина. “Питання про пособництво (ПВК “Вагнер”. – ред.) очевидно висить у повітрі. Військові формування “Вагнера” використовували у своїх колонах важку техніку російської армії, яка була надана самою армією і від логістичної підтримки якої (ремонт, постачання боєприпасів) “вагнерівці” залежали”, – заявив він у коментарі DW .

Чому переслідують Суровікіна: плани Кремля

Інформація про арешт генерала Сергія Суровікіна й тиск на інших військових, яких підозрюють у нелояльності до президента РФ Володимира Путіна, може свідчити про початок масштабних чисток у збройних силах Росії після заколоту Євгена Пригожина.

Як зазначили в Інституті вивчення війни (ISW), наразі Суровікін є головним кандидатом на роль цапа-відбувайла, незалежно від фактичного рівня підтримки, яку він надав повстанню “вагнерівців”.

“Якщо російська влада таки заарештує Суровікіна, то Кремль, ймовірно, використає Суровікіна та його поплічників як цапів-відбувайлІв, щоб публічно пояснити, чому російські військові та органи внутрішньої безпеки погано зреагували на повстання, і щоб виправдати потенційну зміну російського військового керівництва”, – вважають аналітики ISW.

Вони також прогнозують, що відтепер Кремль, ймовірно, намагатиметься збалансувати спроби пом’якшити широко поширену у Росії критику і зневагу до керівництва Міноборони РФ (що й розпалювало бунт ПВК “Вагнер”) та свої намагання позбавити влади тих, хто, можливо, симпатизував заколоту.

Якщо такий баланс буде важко знайти, російська влада може обрати лише одну з цілей — і в такому разі Кремль майже напевно обере спробу “зачистки” від нелояльних військових, попри подальше невдоволення керівництвом Міноборони РФ. Наразі Кремль може сприймати непопулярність Валерія Герасимова та Сергія Шойгу як пряму загроза здатності Путіна зберегти підтримку серед ключових шарів електорату та військових. Водночас, вважають в ISW, Москва може зберегти за обома ними формальні посади, щоб не “узаконювати” бунт як успішний засіб шантажу.

Але Москва може зменшити роль начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова у керівництві військовою операцією в Україні, доручивши йому інші завдання — наприклад, кадрові зміни в Міноборони з метою залучити максимально лояльних до Кремля людей.

Професор військових досліджень у Королівському коледжі Лондона Лоуренс Фрідман вважає, що усунення Суровікіна може бути більш дестабілізаційним для військових зусиль Росії, ніж сам заколот, “насамперед  якщо почнуть зачищати інших соратників Пригожина та Суровікіна”. “Суровікін (- це) грубий, але також один з найздібніших російських командирів”, – написав Фрідман у Twitter.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.