Закон про мову, імпічмент та вибори президента України: велике інтерв’ю спікера Верховної Ради Андрія Парубія

Про закон про мову, імпічмент президента, зняття недоторканності з депутатів, розпуск парламенту та коаліцію, розповів в інтерв’ю “Прямому” голова Верховної Ради України Андрій Парубій.

– Правильно я розумію, що тут ви працюєте? Це ваше місце?

Це моє робоче місце, це моя кнопка для голосування, а це мікрофон.

– А якщо дзвонить прем’єр чи президент, він сюди дзвонить? Чи у вас є спеціальний телефон?

Спеціальні телефони. Хоча, в принципі, в залі такий шум… А кажу прем’єрові: “Давай в кабінеті. На хвилинку лишу когось із заступників, і йду в кабінет. Бо тут, як правило, такий шум, що повноцінно говорити дуже складно.

– Оце чорні телефони.

Ще з давніх часів.

– Одне питання побутове. Я “непоседа”. Я би не зміг тут сидіти годину, другу, третю, четверту… Як ви це витримуєте?

Напруга буває такою, що доводиться дуже напружено і зосереджено слідкувати за залом. Бо направду треба з залом зливатися, треба стати частиною залу для того, щоб відчувати, як правильно діяти. І коли приймаються особливо закони, треба розуміти, де піти на компроміс, де навпаки треба перетиснути. Але найважливіше, як я для себе сприймаю – це відчувати зал і спільно з ним жити. І навіть коли до мене дехто підходить з апарату з якимось документом, я прошу підійти пізніше, щоб не вийти з цієї атмосфери. І тільки так це може бути, і тільки так воно може працювати.

Ці люди дуже різні, вони мають дуже різні погляди. А доводиться приймати закони величезної ваги. Я згадував про медичну реформу, про освітню реформу. Зрештою, коли нам треба було назбирати понад 300 для НАТО і ЄС… Наступного тижня буде закон про мову. І тут від того, наскільки відчуваєш зал, і є гарантія, чи можна буде зібрати голоси, чи не можна буде зібрати голоси. Було таке, коли ми приймали декомунізацію і коли ми приймали звернення до Всесвятійшого патріарха, то я навіть тихо молився тут, коли йшло саме обговорення, з надією на Бога, що дасть достатньо сил.

І тому це зосередження не відволікає на ходіння або на якесь шарахання. Воно навпаки дає мотив бути зосередженим, бачити зал, чути зал, розуміти зал і вміти вийти на позитивне рішення.

– Коли я дивлюсь на це все – і суверенітет тут був, і незалежність тут голосували, і прапор заносили, і події 4 року, і події 14 року – фактично на сторожі демократії стояла Верховна Рада.

На сторожі держави і демократії. Але, в першу чергу, на сторожі держави. І одним з моїх перших мотивів, коли я прийшов – це було максимально декомунізувати Верховну Раду. Я завішав панно всі ці комуністичні, які були тут зображення. Для першого прапору, який був внесений прямо з Майдану, ми зробили портал на почесному місці, де сьогодні всі з екскурсії роблять фотографії. Ми зробили портали для Конституції, для Акту Незалежності. Як ви бачили, в мережі портретів на першому місці – Грушевський. Для мене дуже важливе питання – максимально надати український дух українському парламенту. Бо я впевнений, роль Верховної Ради України ще буде затребувана для українського суспільства по захисту держави і по захисту демократії.

Ми зробили Верховну Раду України суттєво відкритішою. У нас до 10 тисяч відвідувачів тільки минулого року пройшло. І мені говорили, що це може бути небезпечно в період, коли ми знаємо, що агресія – це не тільки на східному фронті. Диверсійні групи діють і тут. Але, взявши досвід європейських парламентів, я сказав: ми повинні сюди приводити дітей, щоб вони бачили і відчували сам дух Верховної Ради. І всі наші нововведення, і український дух, я впевнений, мають давати тим дітям, які сюди прийшли, переосмислення від дуже часто негативу, який ллється з екранів телебачення на Верховну Раду України.

Вона є різна, так само, як і різні є в будь-якій професії: журналісти, медики чи освітяни. Але в тому залі сидять Чубаров і Джемілєв, в тому залі сидить Ярош, в тому залі сидять бійці “Самооборони”, волонтери, які пройшли війну, комбати. І, очевидно, в часи найбільших випробувань цей зал завжди підтримував проукраїнські, проєвропейські ініціативи.

– Насувається другий тур виборів. Народ знервований. Вибір складний, вибір незвичний. І, на мою думку, треба зрозуміти, наскільки ви в цьому місці, маючи на увазі, що все ж таки Україна парламентсько-президентська республіка, відчуваєте ту нервовість суспільства? І наскільки виправдана ця нервовість? Наскільки парламент може бути як якір – стояти і тримати ситуацію під контролем?

Звичайно, що напруга відчувалася і в залі. До першого туру тут було більше 10 кандидатів у президенти. І це, звичайно, давало свій відбиток і на роботу Верховної Ради, і на атмосферу в залі. Але є одна велика перевага Верховної Ради України – переважна більшість депутатів, понад 300, це ті люди, які мають дуже чіткі орієнтації європейські, євроатлантичні і захисту української держави, і великий рівень відповідальності.

Я вже говорив, є різні народні депутати. Але по ключових викликах зал об’єднується. Я нагадаю, зовсім недавно, коли ми голосували зміни в Конституцію, де треба було 300 голосів, понад 300 народних депутатів, проголосували за те, щоб в Конституції були положення про вступ України в ЄС та НАТО. Це була ініціатива президента, яка була підтримана українським парламентом, хоча до виборів було не так далеко.

Це дуже важливо. Бо один з кандидатів у президенти сьогодні говорить про те, що, виявляється, НАТО треба приймати через референдум. Я пригадую всі ці розмови. Я пригадую всю цю історію з НАТО, яка була в Україні, коли попередній президент Янукович теж говорив щось подібне про те, що потрібен референдум, треба подивитись, треба подумати. А потім, коли він прийшов до влади, за 5 хвилин, на жаль, в цьому залі були викинуті всі згадки про НАТО.

Цього разу так не вдасться нікому. І парламент – не якір. Парламент – вітрило української державності. І незалежно від того, які будуть результати президентських виборів, парламент як був, так і буде на захисті української державності, як би не намагалися його облити болотом, як би не намагались його дискредитувати.

Але головне у нас питання – це питання цієї неділі: чи нам доведеться знову мобілізовуватись, як це було на “помаранчевій”, як це було під час Революції гідності, для того щоб знов відстоювати ті цінності, які треба розвивати. І коли той самий кандидат у президенти – я маю на увазі, Зеленський – бо я не можу сказати “кандидат у президенти”, бо він майже не говорить перед суспільством, його й годі почути з будь-якого телеекрану або вживу, крім напівкомедійних роликів… Але коли його команда говорить, що ми маємо поставити за дужки мову, культуру, історію, територію – в мене виникає питання: може, вони хочуть Україну за дужки поставити? Бо це я теж чув за попереднього президента Януковича. Я знаю, чим він закінчив.

Я хочу сказати, що це Україна поставить його “за дужки”, якщо він з такими ідеями хоче прийти до посади президента. Бо в мене дуже глибоке переконання, що за ці кілька днів суспільство змобілізується і зможе дати гідну відповідь на ті виклики, які стоять перед нами. Я можу бути впевнений, що й український парламент, і українське суспільство мають продемонструвати на цих виборах не просто вибір того чи іншого кандидата… Бо ця історія вже давно не про прізвища. А те, яку він підтримує концепцію: чи концепцію захисту української державності, розвитку української ідентичності, шлях до ЄС і НАТО, розвиток реформ і підйом економіки, чи концепцію, коли за дужки ставиться Україна, коли НАТО, виявляється, через референдум, коли замість оборони своєї держави нам пропонують стани на коліна перед Путіним і почати переговори, і десь посередині зупинитись. Це по якій же середині він хоче зупинятися?

– Посередині України.

Посередині України? Ви знаєте, не ми починали цю війну. Ми стали на захист своєї держави. І я пригадую період, коли відразу після Майдану я був секретарем РНБО. Я пригадую, як ми організовували захист, коли все було зруйновано. Армія, спецслужби… Все було зруйновано. І коли сьогодні ми змогли зробити потужну і сильну українську армію, яка стримує агресора, а хтось каже, що головне – треба перестати стріляти… Я собі не уявляю, як людина може бути на посаді головнокомандувача, як така людина може захищати країну. А країна – це не абстракція. Це – наші діти, наші сім’ї, наші дружини, які сьогодні є захищені надійною стіною: і українською армією, і дипломатичного світу, який об’єднався навколо захисту України. Все це може бути зруйноване в один день – зруйноване неправильним вибором 21 квітня.

– Ваші колеги по парламенту говорять, що ближчим часом можливе внесення законопроектів, серед яких можуть бути законопроекти про імпічмент президенту, про позбавлення недоторканності, про реформування самого парламенту. Ці чутки обґрунтовані? Будуть якісь такі дії?

Мені дивно, що це представляють як чутки. Це законодавчий план Верховної Ради України. Я хочу сказати, що наступного пленарного тижня перше рішення, яке ми приймемо, – це закон про українську мову як державну мову України.

– Тобто ви думаєте, що ви встигнете все це?

Голова Верховної Ради – це складно. Але такі речі я можу контролювати. Ми направду могли би вийти вже навіть у вівторок. Але розумію, що багато людей, депутатів, які будуть на виборчих дільницях, можливо, не встигнуть доїхати до Києва до вівторка. І я очікую повну мобілізацію в Чистий четвер об 11-й годині. На Чистий четвер ми приймали декомунізацію і на Чистий четвер ми приймемо закон про українську мову. І комітет до цього готовий, і з авторами правок я провів необхідну дискусію.

Це буде наше перше глобальне рішення, надважливе рішення, якого ми чекали багато років. Від того часу, коли в цьому залі, на жаль, і таке було – приймався “закон Колісніченка-Ківалова”. Я тоді як рядовий депутат робив усе можливе, щоб цього не відбулося. Але просто силою своїх бойовиків вони змушували опозицію…

– Так, вся країна бачила це.

Нагадаю, 21 квітня – це дуже характерно – підписані “харківські угоди”. І ми теж пригадуємо, як тут ми чинили опір підписанню “харківських угод”. І тоді почалась війна, тоді почалась російська агресія. Надто висока ціна експериментів. А давайте подивимося. Але український парламент, як я говорив, буде працювати. А після закону про мову один з блоків, який пропонується мною як головою Верховної Ради України, – це буде блок реформ парламенту. І це було давно анонсовано. І я нагадаю, коли ще відкривалась ця сесія, я анонсував і закон про ТСК, тимчасові слідчі комісії, як підвищення контролюючої функції парламенту і реформи парламенту.

Більше того, 25 числа приїжджає президент Пет Кокс, який очолює місію по нашій співпраці щодо реформи парламенту. Це давно заплановані речі. І після закону про мову, який, я не маю сумнівів, буде підтриманий українським парламентом, ми перейдемо до питань реформи парламенту, яку ми давно очікуємо. І наступний етап діалогу буде в травні. І ми давно домовилися з головами фракцій, що до початку травня ці закони будуть прийняті. Це буде великий пакет, який буде передбачати і структуризацію Ради, і розподіл комітет, і тимчасові слідчі комісії… Так, ми будемо дискутувати, яка кількість законів і якої ваги мають бути в цьому пакету. Але тут немає жодних чуток і немає жодної інтриги. Це той пакет, який буде мною пропонуватися головам фракцій на найближчій погоджувальній раді.

– Я помітив, що ви уникли слова “імпічмент”. Може, скажете пару слів?

Це одна з дискусій. Близько п’яти законопроектів про імпічмент. Звичайно, є фракції, які наполягають, щоб це теж було включено в пакет. Оскільки це теж передбачає і збільшення контролюючої ролі парламенту і відповідальність збільшена. Але, очевидно, це ми рішення будемо приймати спільно на погоджувальній раді. І вже в четвер цього тижня ми проговорювати, який саме з тих законопроектів, по-перше, є готові, мають комітет. Бо без комітету жоден законопроект не може потрапити в зал. І будемо приймати рішення. І в понеділок я це рішення зможу озвучити на погоджувальній раді або на брифінгу після погоджувальної ради.

– Вже майже три тижні ми говоримо про дебати. Саме життя штовхає парламент подумати в цьому напрямку.

Дещо уточню. Насправді українським парламентом і законодавством було чітко зазначено, що дебати відбуваються в п’ятницю о 19:00. Законом, який приймала Верховна Рада України, час дебатів є чітко визначений. На жаль, це мало хто знає. Ви кажете – які санкції? А які можуть бути санкції? Законодавець передбачив, як і будь-який громадянин в країні передбачав, що людина, яка балотується на пост президента, має дотримуватись закону. І, я впевнений, нікому в голову не приходило, що один з кандидатів скаже: ні-ні-ні, це не для мене – на стадіон приходьте.

Законодавець не передбачав, що кандидат в президенти, ще не ставши президентом, може сказати: а для мене закон не писаний, бо у нас “на районі” по інакших живуть законах – на стадіон приходьте. Ви знаєте, я поважаю позицію Петра Олексійовича Порошенка, який запропонував різні формати. І сказав: я буду в будь-який час, будь-де, на будь-кому майданчику дебатувати з вами, пане Зеленський – але законом передбачений час, прийдіть на дебати, прийдіть на “Суспільне”. Він далі і далі наголошує: ні, мене там не буде – всі на стадіон.

Я теж поважаю позицію Петра Олексійовича Порошенка, який сказав: ну добре, прийдемо вже на стадіон, щоб просто побачити цього кандидата, щоб почути його думки про бачення України. Але направду це зневага до закону, яка починається з початку, із самого старту, коли ключовий зміст кампанії підміняється дешевою формою, напівкомедійною формою. Люди добрі, це ж не “Розсміши коміка”, це не “Квартал”, це не “КВН”, а це вибори головнокомандувача країни. Країни, яка веде війну проти однієї з найбільш потужних імперій світу – проти “російської імперії”. Це не “Розсміши коміка”.

І, звичайно, суспільство має право знати, яке його бачення розвитку міжнародної політики, захисту Української держави. Тому що президент має дуже чітко виписані законом повноваження. Чи він буде давати опір російському агресору, чи він буде перед ним ставати на коліна і просити домовитись “десь посередині”? Суспільство має право це знати. Це обов’язок кандидата – прийти і говорити про ці речі.

І я переконаний, що намагання уникнути дебатів – це величезне застереження до всіх нас, до кожного громадянина. Це величезна підстава задуматись, що ми обираємо на посаду президента. Як сказала Оксана Забужко, ми голограму вибираємо, яку не чути, яка нічого не говорить. І це величезна небезпека. Будь це стабільне суспільство, ми могли би подумати “ну подивимося”.

Але наголошую – воююча країна. Дебати – це головний механізм дізнатися правду і бачення стратегії розвитку. Петро Порошенко дуже чітко виклав свою стратегію і в неодноразових виступах, і зрештою в законопроектах, які він вносив. Необхідно знати, яка стратегія Зеленського. І тому закон передбачає час – п’ятниця, 19:00 – для дебатів. Не для шоу, не для “КВН”, не для “Розсміши коміка”, а для дебатів – коли два кандидати під опікою “Суспільного телебачення”, яке має вести ці дебати. І немає інших варіантів. Мають давати відповіді на ключові питання буття Української держави.

– Також на рівні чуток ходить про те, що буде намагання розпустити парламент. Наскільки це вірогідно, наскільки ми можемо говорити про те, що існують такі сили всередині парламенту, наскільки законодавчо забезпечено цю можливість? Давайте про це поговоримо.

Я читав ці статті. 14 квітня було три роки, як я став головою Верховної Ради України. З того часу з першого ж дня головування я тільки і чув про те, що дочасні вибори будуть скоро. Те ж саме чую і сьогодні. Я читав ці аналітичні статті. І я інколи з усміхом читаю ці аналітичні статті. Можу сказати відповідально – я не допущу ніяких дочасних виборів, ніхто не буде експериментувати з українським парламентом. Український парламент працює, у нас величезний план законодавчий. Після реформи парламенту, нагадаю, є Виборчий кодекс. Хто хоче зупинити реформи, в того немає жодних шансів. Юридично, я вам скажу, це неможливо.

27 травня закінчується будь-який термін для того, щоб уможливити такий сценарій. Я дуже добре знаю всі тонкощі українського законодавства. Я дуже добре знаю, як дехто хотів би демонізувати парламент, як дехто хотів би зробити сценарій дестабілізації. Я скажу тільки одне – цього не буде. Для цього немає ні політичних, ні юридичних підстав. Це неможливо. Яким би не був результат президентських виборів.

– Але ваші опоненти говорять, що коаліції нема, і відтак можливий розпуск саме через відсутність коаліції, ніби з погляду на законодавство.

Хочу наголосити – перш за все, Верховна Рада працює. І якщо привести порівняння з багатьма попередніми скликаннями, скажу м’яко, – працює ефективно. Ми не бачимо по 8 місяців блокування парламенту. Пригадуєте кульки “НАТО – НІ”. Ми не бачимо щоденних бійок в парламенті. В парламенті йде активна законодавча робота. У нас величезні попереду ще плани до наступних виборів. І наголошую ще раз: зазначено чітко в законодавстві, що за півроку не допускається будь-який механізм розпуску парламенту.

– Тобто з 27-28 травня десь?

 Так. Бо рахується не від дня виборів, а від дня прийняття присяги попередніми кандидатами. Хай пройдуть вибори, хай відбудеться підрахунок, визначимо, коли буде інаугурація. Я думаю, ті люди, які поширюють ті чутки, їм в це швидше дуже хочеться вірити, ніж це має під собою будь-які підстави. Запам’ятайте мої слова – ніяких дочасних виборів не буде.

– Як ви думаєте, який розподіл “про” і “анти” європейських сил можливий в наступному парламенті?

Це правда. Я про парламентські вибори думав і думаю не менше, ніж про президентські. Бо так само, як ми бачимо загрозу реваншу на президентських, то і не меншою є загроза і на парламентських. У нас відбулися величезні зміни в посиленні ролі парламенту. Якщо раніше парламентські вибори були таким собі праймеріз перед президентськими, то тепер навпаки – у нас президентські вибори є праймеріз перед парламентськими. Тому що тут приймаються ключові рішення для держави.

І для мене є одна ключова ціль – збереження проєвропейського, українського табору у майбутній Верховній Раді України. Я дуже багатьом своїм колегам говорив ще перед першим туром: перестаньте так знищувати один одного, бо завтра нам треба буде знову сідати і творити коаліцію. Ми бачимо великі ризики. Остання соціологія. На першому місці – “Слуга народу”, на другому місці – Бойко, Рабінович, Медведчук.

– Але це, з одного боку, багато. Але з іншого – 15% зі 100.

А ви згадайте, скільки “Слуга народу”?

– 25.

А скільки Бойко і Рабінович?

– Вони – 15.

Порахуйте разом. Чи ви не виключаєте коаліції Бойка зі “Слугою народу”? Вибачте, Льовочкін вже сидить в штабі і працює. Там же працюють і представники Фірташа, в тому штабі. Я думаю. Там дуже швидко знайдуть піж собою порозуміння, якщо український табір буде знову розірваний і розбитий, як це було не раз. Бо я говорив, що нас, як правило, знищувала не так зовнішня агресія, як внутрішні негаразди. Так було 100 років тому, коли між собою зі зброєю в руках ішли Скоропадський і Коновалець, Болбочан і Петлюра. Нам необхідно відставити будь-які непорозуміння на цей період. Нам необхідно всі українські сили змобілізувати. І ми повинні вибрати найбільш успішну стратегію, де буде мати значення не успіх тієї чи іншої партії. Бо направду це не буде мати значення. І там буде мати значення успіх табору. Як і було тих всіх 27 років, пригадайте.

Направду у нас були вибори не між партіями, а між табором: чи ми обираємо український і європейський табір, чи ми обираємо проросійський, прорадянський табір. І на цих виборах теж буде питання. Я буду звертатися до всіх колег. І до тих, які є в парламенті, і тих, які поза парламентом, але мають шанс, що вся наша стратегія має на цьому базуватися. Можливо, як це робиться в Німеччині і в інших країнах, вже за місяць-півтора до виборів ми маємо показати коаліційну угоду і сказати: ми йдемо як окремі політичні сили. Але ми в парламенті зобов’язуємося спільно утворити коаліцію європейських, українських сил. Це наш другий рубіж.

Наступний рубіж – захист України, утвердження України. І це ключові питання, які стоять перед нами. Питання не просто законодавчої влади, не просто президентської вертикалі, а це питання держави і державності, і майбутнього цієї держави. Я впевнений, це ключові виклики. Це питання безпеки і оборони, а не просто законодавчої влади. І я дуже вірю в те, що ми зможемо здобути перемогу, і на наступному етапі, в кінці жовтня, український табір буде мати достатню відповідальність і достатнє розуміння своєї місії і відповідальності перед Україною, щоб не пересваритись, щоб можна було скоординувати свої дії, і щоб на наступних парламентських виборах ми змогли підтвердити вибір українців на Майдані.

Що це? Ви тут сидите, бачите кожного очі. Що це означає, коли людина не знаходиться в опозиції, і однодумці по основних позиціях називають себе одні “владою”, а інші “опозицією”, досить дивно виглядає – ні?

Я мрію жити в Україні, де і коаліція, і опозиція будуть стоять твердо і чітко на позиціях євроатлантичного вибори та позиціях Української держави. На жаль, сьогодні так ще не є. Але я мрію про той період, що у нас буде, як в Польщі, як у Франції, як в Німеччині, як в будь-якій іншій європейській державі. У нас, на жаль, кожні вибори – це і безпека, це і захист державності.

Я хочу сказати найважливіше. Коли стоять питання фундаментальні, вся наша коаліція об’єднується в той же момент. Це так було, коли ми приймали декомунізацію. Так було, коли ми приймали церковні закони. Так було, коли ми приймали освіту і медицину. Так було, коли ми приймали квоти на радіо і на телебачення. І, згадайте мої слова, через тиждень, в четвер о 12-й годині буде так само тут вся наша перша коаліція “Європейська Україна”, і твердо та одноголосно проголосує закон про мову. І тут є ключ, це є головне. Щоб вміти другорядне відставити. Щоб вміти ключове поставити на перші позиції, на перший план. І це дає мені впевненість в українській Верховній Раді, в роботі парламенту. Звичайно, політичні розбіжності були і будуть.

Але важливо, щоб в час ключових питань, ключових викликів ставали плече до плеча. Це всі ті люди, які були разом на Майдані. Це всі ті люди, які спільно організовували супротив і опір російській агресія. І я напевно знаю, що якщо хтось захоче атакувати український парламент, якщо комусь в голову прийде атакувати український парламент, та сама коаліція так само плече до плеча стане, щоб захистити українську державність, захистити український парламентаризм. І, повірте, ті, що думають, що Верховну Раду можна от так, як вони показують, указом поставити під розпуск, ті дуже глибоко помиляються.

Верховна Рада України пройшла дуже багато випробувань і навчилась давати відповідь на найбільші виклики, а особливо коли йдеться про державність і про ключові та фундаментальні основи існування української держави. І я впевнений, що коаліція буде поруч в часи викликів.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.