“Закрита зона”: українська опозиція поєднала агробізнес з політикою — виробляють локшину і вішають виборцю на вуха

Як опозиційні партії та політики поєднали агробізнес та політику? Хто і як спонсорує політиків, які обіцяють золоті гори виборцю? Журналісти “Прямого” та експерти “Закритої зони” розбиралися в нюансах фінансування “непримиренних” опозиціонерів.

Володимир Ар’єв: Політичні партії в Україні. Довіра до будь-якої з них зараз низька як ніколи, якщо вірити соціологічним дослідженням. Бо до соціології довіра теж не дуже. Але недовіра громадян до політиків — небезпечна річ для країни. Бо партії перетворюються в клуби за інтересами. І інтереси ці не завжди збігаються з державними. Європейська політична модель — це розподіл партій за ідеологією: ліберали, консерватори, соціалісти, популісти, націоналісти. Все це складає партійні основи, які будуються на поглядах людей. В Україні партії будуються на основі фінансовій, бо без неї нікуди. І конкурують вони не програмами, бо немає ідеологічних розбіжностей, наприклад, у ліберальних БПП і “Самопомочі”, чи у соціалістично-лівацьких “Батьківщини” і “радикалів” Ляшка. Конкурують між собою спонсори. Без винятків.

Журналіст: Де взяти гроші? Офіційно на рахунках з’являються пожертви фізичних та юридичних осіб. Благодійна допомога. Але переважно це необлікована готівка — гроші олігархів. Є й інший спосіб — пряма підтримка партій телеканалами, які належать олігархам.

Ігор Фещенко, аналітик з партійних фінансів, громадський рух “Чесно”: “Зараз видно, що телеканали в новинних блоках, і не тільки в новинних блоках, системно лобіюють конкретні політичні партії. До прикладу, “Опозиційний блок” одночасно лобіюють в найбільшій мірі два телеканали: “Україна”, який належить Рінату Ахметову, і телеканал “Інтер”, який належить Дмитру Фірташу і Льовочкіну. Очевидно, є багато таких моментів, коли фактично всі знають, що “УКРОП” — це Коломойський. З іншого боку, ми Коломойського не бачимо в фінансовому звіті політичної партії. Фактично це можна трактувати як порушення. Ми бачимо, що “1+1” прихильно ставиться до партії “УКРОП”. Це можна було б розцінювати як спонсорський внесок на користь партії “УКРОП”. Але ми не бачимо цього у фінансовому звіті.

Журналіст: У 2017 році рух “Чесно” разом з працівниками НАЗК вирішив перевірити правдивість “Батьківщини” щодо фінансування партій звичайними людьми. За 2016-й таких внесків було на 7,5 мільйонів. Більшість переказів надійшли з “Київщини”. “Батьківщина” вказала, що, зокрема, пенсіонерка Любов Олексіївна перерахували на рахунок партії Тимошенко 11 тисяч гривень.

Ігор Фещенко: У випадку з “Батьківщиною”, навіть деякі депутати від “Батьківщини”, депутати місцевих рад не знали, що вони перераховують кошти. А вони є у фінансовому звіті.

Юлія Зальцберг, голова антикорупційної платформи “Інтегріті ЮА”, колишній працівник НАЗК України: Відповідно, ми підготували пакет документів. Оскільки це вважається як надання партією недостовірних відомостей. І в даному випадку якраз прослідковується умисел, тобто завідомо недостовірно. І цей пакет документів було направлено до органів Нацполіції. Вони відкрили провадження, але, на жаль, справа знаходиться на тому етапі, на якому вона і була спочатку. Тобто до суду ще нічого не передано.

Про бізнес-структуру партії “Батьківщина”

Володимир Ар’єв: Журналісти прямого розкрили величезну схему зрощення однієї відомої української партії з аграрним бізнесом родини її очільниці. Дуже показове розслідування.

Журналіст: Партія Юлії Тимошенко має найбільшу регіональну мережу. Що цікаво, партійна структура практично дублює бізнесову. Центральний офіс “Батьківщини” на вулиці Турівській у Києві — його партія орендує у компанії свого ж однопартійця Олександра Абдулліна. А ще за цією адресою зареєстрована фірма ТОВ “Євроорганік”, яка займається молоком та сиром.

І тут маємо повне дублювання бізнес-структур з партійними. Дивіденди від цього подвійні – і фінансові, і політичні. Невеликий агробізнес дозволяє охопити велику кількість потенційних виборців на селі. Знижки на добрива та техніку в передвиборчий період, звісно, можна назвати підкупом виборців. Але ще спробуй доведи.

У 2018-му “Батьківщина” кинула всі сили на вибори до так званих ОТГ. Ось зведена таблиця зафіксованих тоді порушень. Порушник лише один — “Батьківщина”. В українському селі проживає третина дуже активних виборців. Раніше політики звертали на них мало уваги. Утім сьогодні, коли аграрний сектор приносить надприбутки, стало вигідно поєднувати агробізнес з агрополітикою — виробляти локшину, продавати її і одразу вішати комусь на вуха.

Олександр Палій, політолог: Я вважаю, що ця ситуація достатньо небезпечна. Тому що фактично є структурні підрозділи політичної сили і одночасно є структурними підрозділами бізнес-угруповання. Це означає, що якісь фінансові перетоки в межах цієї господарчої структури можуть мати суто політичне спрямування. Тобто вони будуть видаватися за фінансові перетоки, які пов’язані з бізнесом, але насправді будуть суто політичні.

– А не схоже це на схему раннього Януковича, коли встановлювалася ця Партія регіонів саме суто з бізнес-інтересів?

Олександр Палій, політолог: Можливо. Принаймні структура достатньо схожа. І ситуація ця небезпечна тим, що політика примітивізується. Тобто ми маємо не конкуренцію якихось суспільно значущих проектів та ініціатив, а ми просто маємо конкуренцію грошей: коли в одне місце залили 100 мільйонів і отримали результат. І вже не треба діалогу з суспільством. І треба буде вже не 100, а 150 в іншому місці.