Запуск “Північного потоку-2”: чому це сталось і що очікує Україну

6 серпня оператор будівництва газопроводу “Північний потік-2” повідомив про зварювання останньої труби в Балтійському морі. Найближчими днями цю секцію другої нитки газогону занурять на дно в німецьких водах. Після цього почнеться з’єднання під водою трубопроводів, що йдуть із Німеччини й Данії. Невдовзі почнуться пусконалагоджувальні роботи, запустити ПП-2 планують до кінця 2021 року.

Чи могла Україна протидіяти будівництву російського газогону й чого варто очікувати після запуску “Північного потоку-2” – про це в ексклюзивному матеріалі PRM.UA

Чому Європа і США погодились на будівництво і запуск Nord Stream-2

Завершення будівництва “Північного потоку-2” стало, з одного боку, результатом компромісу між США та Німеччиною, а з іншого боку – наслідком слабкої міжнародної позиції Володимира Зеленського і його влади.

За час президентства Дональда Трампа Німеччина та особисто Меркель зазнали жорсткої критики з боку тодішньої адміністрації США. Заяви Трампа щодо недостатніх внесків у НАТО, співпраці з Китаєм та Росією призвели до погіршення відносин між Сполученими Штатами та Німеччиною як у політичній, так і в економічній сферах.

Однак, після приходу до влади Байдена США знову взяли курс на укріплення стосунків з Європою, а передусім з Німеччиною. “Америка повернулась” – під цим лозунгом Байден виграв президентські вибори й слідує цим курсом у міжнародній політиці. У ході свого європейського турне президент США кілька разів наголосив на важливості нормалізації відносин з Німеччиною, зокрема через необхідність спільного захисту принципів демократії від агресивних режимів Росії та, у першу чергу, Китаю.

Ймовірно, необхідність відновити трансатлантичну гармонію зумовила поступки, на які пішла адміністрація Байдена, зокрема у питанні “Північного потоку-2”. США відмовились від посилення санкцій проти компаній, що будують російський газопровід. Німеччина ж продовжила кроки по запуску ПП-2 як суто економічного проєкту, визнаючи, однак, можливі ризики для України та Європи. Під час візиту Ангели Меркель до Вашингтону й переговорів з Джо Байденом сторони дійшли згоди щодо російського газопроводу.

Американський лідер визнав право Німеччини ризикнути й запустити “Північний потік-2”. Своєю чергою канцлерка запевнила, що розуміє всі можливі ризики й вже отримала гарантії того, що Україна залишиться транзитером газу. Меркель також оголосила про готовність “задіяти механізми Євросоюзу”, якщо російський газопровід нестиме небезпеку територіальній цілісності України.

Незадовго до саміту Меркель і Байдена до Берліну прилетів президент України Володимир Зеленський, який намагався в останній момент скасувати будівництво російського газопроводу, або хоча б мінімізувати негативні наслідки після його запуску.

Зеленський пропонував німецькій канцлерці винести питання “Північного потоку-2” на обговорення під час наступного Нормандського формату. Однак в Берліні таку пропозицію зустріли з подивом і відкинули ініціативу українського президента.

Втім, якихось гарантій у цьому питанні досягнути не вдалося. Меркель зробила протокольну заяву про те, що Україна має залишатися газовим транзитером після запуску “Північного потоку-2”.

“Зеленський не привіз з Берліну жодної, хоча б якось формалізованої гарантії для України на випадок запуску “Північного потоку-2”. Єдина фраза, яка прозвучала з цього приводу – це коли Меркель сказала, що “ми б хотіли, щоб Україна залишалась транзитною державою”. Дипломатичною мовою це означає щось на кшталт: “та йдіть ви”. Тобто немає жодних фінансових та безпекових гарантій. Як і домовленостей, або принаймні обіцянки того, що будуть проведені переговори з німецькими розподільниками газу щодо використання ними української труби”, – говорить політичний експерт Тарас Чорновіл.

“Ми хочемо досягти того, щоб лишився транзит газу через Україну й у майбутньому. Ми хочемо, щоб Україна залишалася транзитером газу, навіть після завершення будівництва “Північного потоку-2”, – заявила канцлерка Німеччини й потім продублювала цю заяву на спільній пресконференції з Байденом.

Коли Зеленський нарешті прилетів у Вашингтон і зустрівся з Байденом, розмови про “Північний потік-2” вже були недоречними. Все вже було вирішено між великими геополітичними гравцями, Україні залишалось лише прийняти це рішення.

Зе-дипломатія: чому Захід не враховує Україну в питанні “Північного потоку-2”

Чому міжнародні партнери останнім часом менше враховують інтереси України? Тут варто пригадати деякі заяви Зеленського щодо США, європейських країн та Росії.

Фактично від початку президентської каденції Зеленського і до останніх днів перед візитом до Білого дому Зеленський систематично звинувачував Захід у недостатній підтримці.

Спочатку претензії адресувалися Німеччині та Франції. Зеленський неодноразово заявляв про своє розчарування замалою підтримкою цих країн. Мовляв, не дають зброю для більш ефективної протидії російській агресії на Донбасі. Згодом претензії набули загальноєвропейських масштабів через незгоду ЄС надати Україні членство вже зараз, попри велику корупцію та відсутність реформ.

Водночас заяви міжнародних партнерів про високий рівень корупції в Україні сприймались Банковою скоріше як виправдання Євросоюзу свого небажання брати до себе Україну.

Так, 19 липня, під час візиту в Грузію, президент заявив про своє розчарування зовнішньополітичною програмою ЄС “Східне партнерство”. На думку Зеленського, Євросоюзу бракує стратегічного бачення цілей цієї програми. Український президент вкотре заявив, що підтримки ЄС недостатньо, бракує конкретних дій по підтримці європейських прагнень України.

Те ж саме стосується членства в НАТО. На переконання Зеленського, Україна готова вже зараз отримати план дій щодо членства в Альянсі (ПДЧ). Заяви ж Сполучених Штатів щодо величезних обсягів корупції в Офісі президента сприймають доволі агресивно.

В одному з останніх інтерв’ю Зеленський прямо заявив, що звинувачувати Україну в корупції є недоцільним, оскільки, мовляв, жодна країна не подолала корупцію повністю.

Також варто загадати нещодавні загравання Офісу президента з Китаєм – основним геополітичним суперником США. Були заяви керівників правлячої політсили щодо захоплення комуністичною партією Китаю. Були натяки наближених до Банкової людей щодо можливої зміни геополітичного вектора із Заходу на Схід. Усе це не могло не зіграти своєї ролі у ставленні Євросоюзу і США до України.

З іншого боку Зеленський від початку свого президентського строку час від часу йшов на поступки Росії. Як відомо, свою передвиборчу кампанію він починав із заяв про необхідність домовитися з Путіним, дійти компромісу щодо Криму і Донбасу.

У перший рік своєї каденції, Зеленський зустрівся з Путіним у Парижі на саміті “нормандської четвірки”. Після зустрічі президент України заявив, що побачив “мир в очах Путіна” й через деякий час почалося відведення військ на Донбасі. Попри офіційне оголошення всеосяжного перемир’я російські окупанти не переставали обстрілювати українські позиції. І хоча Зеленський визнав, що Росія не дотримується досягнутих у Парижі домовленостей, він хотів би зустрітися з Путіним віч-на-віч і ще раз спробувати домовитись.

Подібне загравання з країною агресором в очах заходу виглядає щонайменше дивним. Адже від початку окупації Криму та частини Донбасу Україна жорстко виступала проти Росії на всіх міжнародних майданчиках, чинила збройний опір і вигравала міжнародні суди проти РФ. Така позиція дозволила сформувати міцну антипутінську коаліцію, що зробило президента РФ токсичним в очах Заходу.

Однак, після приходу до влади Зеленського позиція України щодо Росії стала більш компромісною, піддатливою. Аналогічна зробив і Захід, адже з Києва надійшли чіткі сигнали про готовність домовлятися з Кремлем. Не секрет, що Європа зацікавлена в нормалізації відносин з РФ, перш за все в економіці. Тому, коли з’явилась можливість домовитись про добудову “Північного потоку-2”, Німеччина не надто зважала на українські інтереси. Nothing personal, just business.

Обговорюючи ситуацію з “Північним потоком-2” п’ятий президент України Петро Порошенко в інтерв’ю “5 каналу” зауважив, що добудова російського газогону стала можливою через провальну зовнішню політику чинної влади.

Таким чином, претензії на адресу США та Євросоюзу в поєднанні з непослідовною позицією щодо РФ призвели до ситуації, коли за два роки було побудовано близько 70% “Північного потоку-2”.

Поточна ситуація: що очікує Україну після запуску Nord stream-2

Сьогодні запуск російського газопроводу є доконаним фактом. Газогін обіцяють запустити до кінця 2021 року. Для нашої країни це виллється у втрату близько двох мільярдів доларів щороку.  Однак, на користь України грає рішення німецького суду, який зобов’язав “Північний потік-2” дотримуватись так званого третього енергетичного пакета ЄС. Цей пакет забороняє транспортувати газ компанії, яка водночас його видобуває. Тобто оператором ПП-2 має бути незалежна від “Газпрому” компанія. Третій енергопакет також передбачає, що 50% потужностей газопроводу має залишатись вільною для інших компаній. Це може стати певною гарантією того, що українська ГТС продовжить транспортували блакитне паливо в Європу.

Нещодавня зустріч Зеленського і Байдена та спільна декларація щодо стратегічного партнерства засвідчила намір США дотримуватись раніше досягнутих домовленостей щодо збереження транзиту газу через Україну. Також Вашингтон засвідчив свій намір не допустити перетворення Nord Stream-2 на енергетичну зброю Путіна.

“Україна та Сполучені Штати продовжують виступати проти “Північного потоку-2”, який ми розглядаємо як загрозу для європейської енергетичної безпеки. США мають намір продовжувати застосування передбачених законодавством заходів та енергетичної дипломатії, у тому числі шляхом нещодавнього призначення старшого радника з питань енергетичної безпеки, з метою збереження транзитної ролі та забезпечення безпеки поставок України у цей перехідний енергетичний період, а також недопущення використання Кремлем енергетики як геополітичної зброї. Уряди України та США підтримують зусилля зі збільшення потужностей для постачання газу в Україну з диверсифікованих джерел”, – йдеться у декларації.

Існує думка, що чинний газовий контракт між РФ і Україною, який діє до 2024 року, позбавляє РФ потреби сперечатися про неповну завантаженість ПП-2 і необхідність дотримуватися третього енергопакета ЄС. Однак після закінчення цього контракту Путін посилить тиск на Європу й перетворить газ на енергетичну зброю.

“Сам факт створення “Північного потоку-2” є серйозною зброєю Кремля у його стосунках з Україною. І цю зброю будуть використовувати не сьогодні, це не питання сьогоднішнього дня. Адже поки діє газовий контракт з Україною і “Газпром” зобов’язаний постачати газ по українській трубі, доти може йти певна торгівля з Києвом і країнами Заходу. До 2024 року Путін може говорити, що Росія готова продовжити цей контракт. Але все зміниться десь взимку 2023 року, саме тоді “Газпром” намагатиметься створити штучний дефіцит газу в Європі, якщо ПП-2 не буде повністю завантажений. Тоді ж почнеться серйозний тиск на Україну”, – говорить у своєму відеоблозі публіцист Віталій Портников.

На думку політичного експерта Тараса Чорновола, гарантії Німеччини та США щодо енергетичної безпеки України є радше декларативними й не матимуть серйозного впливу.

Він також вважає, що перспективи отримання фінансової компенсації від Європи також не мають великих перспектив. Адже такі рішення приймають не державні посадовці, а комерційні організації.

“Йдуть розмови, що Німеччина готова інвестувати в українську “зелену” енергетику. Але хто саме інвестуватиме? Держагентство США чи Міністерство енергетики Німеччини? Ні. Інвестувати мають комерційні організації. І тут доречно згадати заяву президентки Естонії Керсті Кальюлайд, яка не рекомендувала своїм інвесторам вкладатись в Україну. Навряд вона зробила цю заяву, попередньо не узгодивши її з іншими європейськими країнами”, – припускає експерт.

Чорновіл нагадав, що у західних ЗМІ також пишуть про руйнування судової системи в Україні, про розвал антикорупційної системи під впливом влади Зеленського.

“Там пишуть про те, що у нас знову з’являється мафія, зростає свавілля. Чому сюди мають заходити іноземні інвестори й вкладати мільярди доларів у розвиток “зеленої” енергетики?”, – запитує політичний експерт.

Отже, внаслідок слабкої міжнародної політики Зеленського, докорів і претензії в бік Заходу, а також величезній корупції Україна змушена прийняти факт добудови й подальшого запуску “Північного потоку-2”. Але Україна ще не програла. Політична ситуація може змінитися у зв’язку з виборами до німецького Бундестагу восени 2021 року. Наша країна повинна й надалі нагадувати міжнародним партнерам про небезпеку ПП-2 для Європи й бути готовою до жорсткої дипломатичної та політичної боротьби за свою енергетичну незалежність.

Так, п’ятий президент України Петро Порошенко переконаний, що в нашої держави ще є шанс заблокувати запуск російського газогону.

“Дотягніть до вересня і потім у зв’язку зі зміною політичної ситуації, маючи дві третини країн-членів Європейського Союзу як своїх союзників по “Північному потоку”, поставте це питання. А зараз зробіть все, щоб заблокувати”, – радить Зеленському п’ятий президент України.

Нагадаємо, Вищий земельний суд Дюссельдорфа ухвалив рішення за скаргою компанії-оператора “Північного потоку-2” на Федеральне мережеве агентство Bundesnetzagentur. Зазначається, що компанія-оператор має бути незалежною від “Газпрому”.

Раніше стало відомо, що США і Німеччина досягли угоди, яка дозволяє завершити будівництво російського газопроводу “Північний потік-2”.

Щодо питання російського газогону, очільник Міністерства закордонних справ Польщі Збігнєв Рау заявив, що Німеччина повинна компенсувати Україні дефіцит безпеки в регіоні, який спровокує запуск російського геополітичного проєкту “Північний потік-2”.

Між тим, одразу три кандидати на посаду канцлера Німеччини заявили, що ФРН має подбати про захист інтересів України з огляду на реалізацію проєкту “Північний потік-2”.

Раніше держсекретар США Ентоні Блінкен на зустрічі з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель закликав німецьку сторону вжити можливих заходів, аби знизити ризики, які для України несе газогін “Північний поток-2”.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.