“Зродились ми великої години”: Україна відзначає День захисників та захисниць

1 жовтня Україна відзначає велике державне свято – День захисників і захисниць. Це свято вшановує героїв, завдяки яким країна залишається незалежною. Раніше День захисників і захисниць України збігався з Днем українського козацтва та Покровою Пресвятої Богородиці, які святкували 14 жовтня, але у 2023 році дату було перенесено.

Українці відзначають День захисників і захисниць, вшановуючи тих, хто забезпечив незалежність країни та дозволив громадянам жити своїм щоденним життям. Це свято є можливістю висловити подяку Силам оборони України, які продовжують боронити державу.

Цей день нагадує про важливість підтримки армії та забезпечення міцного тилу для захисників. Сучасні українські воїни примножують і розвивають тисячолітні військові традиції, демонструючи самовідданість і мужність. Українці закликають до максимального внеску у підтримку оборонців, щоб наблизити перемогу.

У зв’язку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря, День захисників і захисниць у 2023 році перенесено з 14 на 1 жовтня. Це свято, яке має глибоке коріння в українській традиції, тепер відзначатиметься раніше.

Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова.

Українська армія шанує імена героїв минулих епох, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців, вояків армії УНР, УПА та воїнів антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни. Тяглість поколінь відображається в елементах одностроїв, таких як головний убір “мазепинка” та нарукавний тризуб. Гасло “Слава Україні! – Героям слава!” стало офіційним вітанням українського війська, що підкреслює єдність і спадкоємність національної боротьби.

Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники та захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців.

Історія свята

1 жовтня українці святкують Покрову Пресвятої Богородиці, свято, яке має глибоке історичне значення. Ідея заступництва Божої Матері як захисниці від ворогів бере свій початок з часів Русі, коли християнство було впроваджено у 988 році. Князь Ярослав Мудрий, побудувавши церкву на Золотих Воротах у Києві, віддав народ Русі під опіку Божої Матері у 1039 році.

Традиція вшанування Покрови як покровительки українського війська перейшла від руських князів до козацтва. Свято Покрови Пресвятої Богородиці стало одним з головних свят для козаків, що отримало ще одну назву – Козацька Покрова.

На свято Покрови козаки проводили ради, на яких обирали нового гетьмана або членів старшини. Ця традиція відобразилася і на топоніміці: багато сіл в Україні носять назви, пов’язані з Покровою, такі як “Покровка”, “Покровське”, “Новопокровка”. Також виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображуються українські ієрархи, гетьмани та козаки.

У період Української революції 1917–1921 років відновлювалися традиції військово-козацької спільноти, які стали основою для збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Першим військовим підрозділом, що відображав ці традиції, став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи.

Козацький “відбиток” також простежується в найменуваннях таких військових підрозділів, як Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво. Ці назви підкреслюють тісний зв’язок з історичними військовими традиціями та прагненням до незалежності.

Військова символіка та термінологія доби Української революції тісно пов’язана з козацькими традиціями, що виявляється у назвах військової техніки, кораблів та військових рангів. Ці елементи відіграють важливу роль у збереженні національної ідентичності та історичної спадщини.

Панцерні потяги з назвами “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та крейсер “Гетьман Іван Мазепа” є яскравими прикладами цього відродження. Військова термінологія, яка включає такі звання як козак, ройовий, чотар, бунчужний, осавул та інші, також підкреслює зв’язок з козацькою епохою.

Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Вояки носили кашкети-“мазепинки”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески та інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець.

Українці відіграли ключову роль у боротьбі проти нацизму під час Другої світової війни, воюючи в лавах Червоної армії, Української повстанської армії та арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України та українці з діаспори брали участь у війні як у регулярних арміях, так і в партизанських загонах, служили у допоміжних формуваннях та на передовій.

Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Вони боролися за відновлення української державності, наслідуючи козацькі військові традиції.

Символічний день створення УПА – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, а також підпільно-бойової діяльності Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках.

Українська армія, маючи за плечима майже десятирічний досвід у сучасній російсько-українській війні, сьогодні вважається однією з найбоєздатніших у Європі. За цей час було проведено важливі реформи, що підвищили професіоналізм Збройних Сил, які тепер є однією з найважливіших інституцій країни. Модернізація війська продовжується, охоплюючи систему управління, матеріально-технічне забезпечення та ідеологічну підготовку особового складу.

Відновлення питомо українських мілітарних традицій та посилення ідеологічного складника патріотичного виховання особового складу сформувало у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за захист України.

В умовах протидії збройній та інформаційній агресії Російської Федерації, українська армія показала себе як якісно нове військо, що відіграє значну роль в українському суспільстві. Важливі зміни торкнулися не лише технічного оснащення, але й морального духу та патріотичного виховання військовослужбовців, що сприяє підвищенню їхньої ефективності на полі бою.

Символи та традиції

Збройні сили України з 2017 року офіційно використовують “мазепинку” як частину військового вбрання. Цей головний убір, який має передній клиноподібний розріз, наслідує вигляд козацьких головних уборів XVII століття, зокрема періоду гетьманства Івана Мазепи.

“Мазепинку” вперше почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Пізніше цей головний убір поширився серед інших українських військових формувань, таких як Галицька Армія, Карпатська Січ та УПА. Саме так їх зображували на тогочасних портретах.

Завдяки своїй історичній та культурній значущості “мазепинка” стала символом українського військового духу. Вона не лише зображає національні традиції, але й служить нагадуванням про героїчне минуле українських військових формувань.

З 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України, що підкреслює її важливість у сучасному контексті оборони країни.

Нарукавний тризуб, який колись носили на одностроях вояки Армії Української Народної Республіки (УНР) та сам Головний отаман Симон Петлюра, знову став символом сучасних українських захисників. Цей простий, але значущий символ, відображає історичну спадщину та патріотизм українських військових.

“Тризуб тканинний, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Прямолінійний дизайн тризуба дозволяв легко виготовляти його навіть в умовах безперервних бойових дій та нестабільного тилу Армії УНР. Сьогодні цей символ зберігає своє значення і носиться на рукавах сучасних українських військових одностроїв.

Простий, без деталізації, тризуб легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Це підтверджує важливість символу, який продовжує жити й у сучасних умовах.

“Слава Україні! – Героям слава!” – це гасло, яке має глибоке історичне коріння. Воно було затверджене II Великим збором ОУН під проводом Степана Бандери навесні 1941 року. Солдати кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР першими почали використовувати це вітання, на яке відповідали: “Козакам слава!”.

Верховна Рада України ухвалила рішення про затвердження гасла “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційного вітання у Збройних силах та Національній поліції. Це рішення було ухвалене 4 жовтня 2018 року, підкреслюючи важливість історичного контексту та національної ідентичності.

“Слава Україні! – Героям слава!” стало символом національної єдності та патріотизму, що надихає військових та поліціянтів на виконання своїх обов’язків. Новий офіційний статус цього гасла підкреслює його значення для сучасної України.

Цей крок Верховної Ради є важливим елементом у зміцненні національної ідентичності та вшануванні історичних традицій. Відтепер це вітання буде використовуватися у всіх офіційних заходах Збройних сил та Національної поліції України.

Окрім того, українська армія перейменовує свої підрозділи на честь легендарних полководців та уславлених військових формувань минулого, від воїнів-русичів до вояків УПА. Цей крок спрямований на збереження бойових традицій і пам’яті про героїв, які захищали українську землю протягом століть.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.