Brexit: Чому Британія застрягла на ірландському кордоні

400 км кордону, 900 років протистояння, а тепер Brexit – як питання з кордоном в Ірландії не дає Британії “полюбовно” вийти з ЄС?

В своєму останньому виступі 12 червня прем’єр-міністр Ірландії Лео Варадкар ще раз підтвердив, що кордон між Ірландією та Північною Ірландією (частиною острова, який є частиною Великобританії) має залишатися відкритим за будь-якого сценарію “розлучення” Британії з ЄС. Однак таку позицію поділяють не всі учасники переговорів.

Для того, щоб бачити повну картину, необхідно знати, з чого все почалося:

• З другої половини XII сторіччя англійці почали крок за кроком завойовувати Ірландію, і фактично протягом майже 800 років острів спустошували постійні революції, релігійні чистки, іноземні вторгнення, штучно створені голодомори та епідемії. Давно омріяну незалежність Ірландія змогла здобути лише в 1921 році;
• За договором 1921 року Ірландія була поділена на дві частини: Республіку Ірландія (нова незалежна держава), та Північну Ірландію (частина Британії, на якій ще здавна проживала більшість англійців). Це розподіл підкріплювався також і релігійним чинником: ірландці католики, в той час як англійці, які переважно і жили в північній частині острова, є протестантами.

Релігійна та етнічна напруга знову вилилась у відкрите протистояння в кінці 1960-х, і наступні 30 років (відомі в англійських джерелах як “проблеми”) були сповнені взаємним винищенням католиків і протестантів через теракти, перестрілки, таємні операції та замовні вбивства.

В 1998 році було підписано нову угоду у місті Белфаст (вона ж угода Страсної п’ятниці), яка нарешті поклала край десятиліттям кровопролиттям:

• Було встановлено вільний режим перетину кордону;
• Було розформовано та роззброєно парамілітарні формування з обох сторін;
• Виведено британські війська з острова;
• Створено безліч комісій зі співпраці та спільних комісій;
• Забезпечено рівні права католицької та протестантської общин.

З березня 2017 року, з початком переговорів по виходу Великобританії з Європейського Союзу, питання кордону в Ірландії стало одним з ключових – і одним з найбільш кризових. В останні декілька раундів переговорів саме воно змогло посварити дипломатів з Лондону та Брюсселя. Фактично, і на сьогодні з початкових позицій зрушень нема:

• Ірландський уряд підтримує збереження статусу-кво за будь-якого сценарію виходу Британії з ЄС: збереження “м’якого” кордону гарантує безпеку, стабільність та очевидну економічну вигоду від безперебійної торгівлі та вільного руху людей та капіталу;
  ЄС в 2017 році опублікувала чорновий варіант договору між ЄС та Британією, який пропонує залишити Північну Ірландію на відміну від усієї іншої території Сполученого Королівства, залишається в європейському митному союзі та спільному ринку в обхід загальним умовам договору;
• Позиція Британії, озвучена на останніх переговорах, стала розчаруванням для всіх переговірників. Тотальна критика пропозицій ЄС та просування “особливого формату”чітко відповідала образу лейбористської партії як непоступливого та впертого переговірника. Британія воліє загалом зберегти статус-кво, але при цьому готова забезпечити повноцінний кордон між двома Ірландіями. Головне – аби це була саме позиція Британії, і нікого іншого.

Варіантів для врегулювання кризи залишається небагато. Ні ЄС, ні Велика Британія не змінять своїх позицій, а Ірландія не готова до кардинальних змін, необхідна компромісна угода. 2 червня 2018 року уряд Ірландії висунув уряд Об’єднаного Королівства своєрідний “ультиматум” – протягом двох тижнів прийняти новий проект режиму перетину кордону. Так як нових коментарів до цього часу не було, очевидно, що позиція Британії – терпляче і вперте вичікування.

Отже, вирішення полягає лише в створенні нового формату – повноцінної нової двосторонньої домовленості між Дубліном і Лондоном, яка, хоча і йтиме всупереч плану ЄС, проте не нівелювати його основних положень. Найбільш вірогідно, що саме прем’єр-міністр Ірландії, Лео Варадкар (який, окрім того, обіймає також і пост міністра оборони країни), стане ініціатором цього руху. Особливо зважаючи на те, що в Ірландії наближаються наступні вибори (прем’єр-міністр зайняв свій пост у 2017 і має каденцію в два роки), і розв’язання проблеми кордону стане безперебійним козирем як для самого Варадкара в боротьбі за новий строк прем’єрства, так і для його партії Фіне Гел у боротьбі на місцевих виборах.

Олександр Краєв

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.