Олег Синютка: Гібридний елемент війни РФ проти України – буде спроба використати тут на Львівщині. Будуть фейки

Олег Синютка: Гібридний елемент війни РФ проти України – буде спроба використати тут на Львівщині. Будуть фейки

Це знає кожен українець: жодного грунту для фашистських, для нацистських речей в Україні, тим паче в Західній Україні, просто немає.

Про це у програмі “Ситуація” Тараса Березовця заявив голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка.

– Що таке Конституція особисто для вас? І чи є цей документ чисто формальним, як говорять більшість чиновників? Всі кажуть: так, Конституція – це моя книга, з якою я не розлучалася.

Напевно, не буду оригінальним, якщо скажу, що Конституція – це передусім Основний закон. Але, якщо взяти направду, то це є символ держави. І я дуже добре пам’ятаю цей ранок, коли піднімалося сонце, і разом з сонячними променями народилася Конституції України. Це було принципове тоді: український народ, українська мова, прапор, тризуб. І це той символ держави, який дуже закріпив речі, які відбулися 24 серпня – проголошення Акту незалежності, і 1 грудня – референдум.

І якщо перевести на сьогоднішній день, то знову Конституція стає визначальним документом, куди далі буде рухатися українська держава. Я думаю, що основні дебати політичні, основні дебати передвиборчі наступного року будуть точитися навколо Конституції. Ми маємо сьогодні дуже чітко дві позиції. Перша позиція – це позиція президента України: курс на Євросоюз, курс на Північноатлантичний оборонний альянс або на НАТО. Інша позиція – новий курс – нівелювати всі ті речі, які визначають Україну як українську державу, Україну як частинку європейського простору. Це буде основна боротьба.

– Ми розуміємо, що зараз є багато бажаючих використати Конституцію в якості політичної зброї на виборах. І вона, на жаль, вже ставала неодноразово заручницею різних політичних ігор. Давайте згадаємо, як вносилися зміни в Конституцію при президентові Віктору Ющенку, і пізніше, прийшовши до влади, Віктор Янукович незаконно скасував ті речі, які стосувалися. І на сьогоднішній день ми бачимо дуже різні курси. Дійсно президент Петро Порошенко пропонує конституційно закріпити в Основному законі положення: вибір – Європейський Союз, НАТО. Проте є чимало опонентів такої думки, які кажуть, що, мовляв, невідомо як закінчаться президентські вибори, і, мовляв, давайте зараз шукати інший варіант. Наприклад, нейтральний статус. Цей наратив активно просувають кремлівські агенти, представники старої “регіоналівської” чи комуністичної більшості. На вашу думку, чи зараз є той саме слушний момент, коли при цьому президентові варто якраз ті речі, як НАТО та ЄС, конституційно закріпити?

Сьогодні ні для кого не секрет, і це підтверджується всією соціологією, про те, що більшість українців бачать майбутнє в Європейському співтоваристві і бачать майбутнє в НАТО. І сьогодні це вибір українського народу передусім. Що стосується президента Порошенка, то так виглядає, що він сьогодні більше переймається не наступними президентськими виборами, а він більше переймається глобальними українськими стратегічними, державотворчими питаннями.

Тобто питання №1 – це українська церква, це отримання українською церквою Томосу автокефалії, можливості свого середовища релігійного. Друга річ – це є закріплення курсу на Північноатлантичний оборонний альянс. Тобто це є стратегічна безпекова річ, яка стовідсотково зможе не тільки Україну як самостійну державу використати для захисту українського народу, а використати всю ту потугу західного, цивілізованого світу на захист України.

Сьогодні ті, хто є противниками такого курсу, насправді їм страшно сказати, що давайте повернемо Україну назад до Росії. Вони це ховають під різними мильними бульбашками. Тобто давайте закріпимо парламентську республіку, давайте нейтральний статус, давайте щось інше. Тобто ми насправді стоїмо на векторальному, світоглядному вибору для України, для українського народу: або Європа і НАТО, або в іншу сторону, по іншому курсу. І я думаю, що все це зійдеться в боротьбі навколо змін до Конституції.

– Децентралізація, яка активно здійснюється урядом Гройсмана, його попередником, урядом Арсенія Яценюка, – наскільки вона сьогодні змінила процес управління таким величезним регіоном, як Львівська область? Наскільки вдало сьогодні ви як глава обласної адміністрації скористалися тими можливостями, які були надані децентралізаційною реформою?

Давайте чесно скажемо, що автором проекту децентралізації є сьогоднішній президент України. Ви знаєте, це якісь речі, які для мене навіть залишаються до кінця незрозумілими. Тому що надзвичайно вольова людина, надзвичайно владна людина, якою є президент України, відмовляється від частини своїх повноважень і делегує їх регіональним елітам, місцевим громадам. Тобто я думаю, що багато людей, хто особисто знає президента, не повірили, швидше всього, що таке в принципі може бути. Але президент пішов на цей крок. І сьогодні ми на Львівщині насправді сповна користаємося цими можливостями, які ми отримали. Сьогодні наші бюджети місцевих громад зросли в два-три, а деякі особливо успішні – навіть 10-12 разів.

Тобто, я розумію, що є сьогодні проблема, бо не всі ті, хто сьогодні очолюють громади, вміють ефективно керувати цими коштами. Декому треба навчитися, а дехто просто, на превеликий жаль, використовує ці речі як засіб для власного збагачення зі всіма різними корупційними складовими. Ми, на превеликий жаль, маємо такий побічний ефект від децентралізації.

Але те, що це правильно, те, що це можливості, і те, сьогодні дає результати: в дорогах, в школах, в садочках, в енергозбереженні, – це очевидно. Тобто сьогодні ми можемо приїхати в будь-яку об’єднану територіальну громаду і запитати: коли вам краще? І запитати не тільки голову об’єднаної територіальної громади, а запитати просто людей. І я переконаний, що співвідношення 80 на 20 чи 70 на 30 скажуть, що альтернативи децентралізації немає. Ми сьогодні отримали можливості. Хто розумніший, хто працьовитіший, той всі можливості може реалізувати в краще життя. А хто втрачає свій час, того на наступних виборах місцевих, очевидно, люди не переоберуть і виберуть собі достойного керівника. І це також правильно.

– Підписана 2014 року угода про зону вільної торгівлі з ЄЯС надала зовсім нові можливості розвитку місцевого бізнесу, середнього і малого в тому числі. Втім ми бачимо, що експортний потенціал України залишається достатньо невеликим. І попри невелике зростання, від 2014 року ми не змогли надолужити ті падіння, які були спричинені російською агресією. В яких сферах бізнесу на Львівщині сьогодні ви бачите найбільші перспективи співпраці з країнами ЄС для нарощування цього експортного потенціалу?

Давайте чесно скажемо, що нам простіше, ніж іншим регіонам України. Тому що Львівщина – це є область на кордоні України та ЄС. І врешті-решт львів’яни давно уже подорожують, львів’яни давно вже працюють в країнах ЄС. І ментально все-таки, я вважаю, сьогодні абсолютно немає жодної різниці з нашими східноєвропейськими колегами. І ми це зуміли перетворити в реальні цифри. Ми це зуміли перетворити в реальні показники економічного зростання.

Ми минулого року маємо на Львівщині плюс 5% ріст промисловості, плюс 5% ріст аграрного комплексу. У великій мірі це із-за того, що ми зуміли і далі можемо освоювати ринки Європейського Союзу. Звичайно, що допомагають нам ті компанії, які проінвестували, які сьогодні працюють для європейського ринку. Те, що сьогодні Mercedes, BMW чи Audi не зійдуть з конвеєра без тих складових, які виробляють на Львівщині, – це є очевидний і доконаний факт. І це дає нам, звичайно, ріст заробітної плати.

Я сьогодні, коли зустрічаюся з бізнесом, завжди їм говорю: друзі, кваліфікованої робочої сили більш ніж достатньо. Можливості, враховуючи високий рівень безробіття, надзвичайно великий. Єдине, що вам треба, – це платити реальну, конкурентоздатну заробітну плату, хоча би 12-14 тисяч гривень. Це той рівень, коли наші люди не будуть заглядати за кордон, коли вони будуть працювати тут. А з роботою – звичайно, експорт і, звичайно, економічне зростання. Нам простіше, ніж іншим регіонам. І ми використовуємо цю перевагу.

– Але ті документи, які я згадав, і плюс безвізовий режим з ЄС мають ще й зворотній бік медалі. А саме – збільшення міграційного потоку українських громадян, які виїжджають хто на сезонні роботи, а хто виїжджає на постійне місце проживання. Особливо помітно – і це в першу чергу стосується Львівщини – вимивання кваліфікованої робочої сили до Республіки Польща, яка постійно збільшує квоти на легальних українських працівників і не приховує свого наміру витягнути фактично і з Львівської області, і з усієї України понад 2 мільйони українських громадян. Зараз, за офіційними даними, офіційно працевлаштовані на території Республіки Польща вже понад мільйон українських громадян. І ця цифра буде зростати. Ви кажете про збільшення заробітної плати. Втім, чи готовий львівський бізнес до того, аби справді платити таку високу ціну? Чому я питаю? Тому що є безперечні лідери. Львівщина – один з лідерів, наприклад, в такій сфері, як відновлювальна енергетика. Ми бачимо стрімкий розвиток ІТ-індустрії на території Львівської області. Які будуть реперні точки основні для зростання заробітної плати для того, щоб люди не виїжджали, особливо кваліфікована робоча сила?

Передусім, поляки сьогодні запрошують українців не від доброго життя. Я бачу, сьогодні у них дуже серйозний брак робочої сили. І це очевидно. З іншого боку, я думаю, що насправді добре, що ми сьогодні конкуруємо не з іншими областями України, а ми сьогодні конкуруємо по заробітній платі з Польщею, з Чехією чи зі Словаччиною. Тому що наше питання – не “країна для країни”, а наше питання – країна, в якій будуть добре жити люди.

І сьогодні насправді я бачу, що компанії – й українські компанії, й іноземні компанії – підтягують заробітну плату. Тому що вони розуміють, що по-іншому, звичайно, вони не втримають людей, не втримають кваліфікованих. Взагалі не дискусія сьогодні ІТ-галузь. Це одна з тих точок росту, яка дуже динамічно тягне Львівщину вперед. І ми дуже приємно, що ми тут є сьогодні гравці і конкуренти на глобальному ринку. Я вважаю, що сьогодні надзвичайно перспективною є аграрний комплекс. Тому що ми сьогодні бачимо органічне виробництво, ми сьогодні бачимо переробку, де видоробляється додана вартість, продукція з якою є конкурентоздатна і на європейському, і на українському ринках.

І, звичайно, ми дуже хочемо, щоб нашою точкою росту була переробна промисловість, особливо промисловість з високою складовою наукоємної частини. Ми сьогодні кажемо: ручна праця – це звичайно добре – складальні механізми, інші речі. Там, де ми сьогодні зайняли свою нішу, ми там є стабільними, ми там є достатньо успішними і конкурентними. Сьогодні дуже важливо розвивати ті галузі, які потребують наукоємних речей. І нам направду дуже добре, що ми маємо такого стовпа у вигляді Львівської політехніки. Це один із найкращих технічних вузів Східної Європи. І сьогодні цей технічний вуз дає можливість застосовувати зовсім інші технології, зовсім інші можливості. Ми мало говоримо про ті наукові розробки, які роблять наші вчені і які впроваджуються тут.

Тому моя амбіція: щоб Львівщина – це не тільки складальне виробництво, це не тільки виробництво з високою питомою вагою ручної праці, а це є виробництво з наукоємними застосуваннями новітніх технологій, крім ІТ. Я думаю, нам є за що поборотися.

– Проблеми. Два роки виповнилося грибовицькій трагедії на сміттєзвалища, яка привернула увагу тоді всіх жителів України. І ми бачимо триваюче незадоволення з боку мешканців Миколаївського району, які протестують проти організації сміттєзвалища на їхній території. Наскільки область просунулась у вирішенні цієї проблема? Є плюсові проекти, які стосуються того чи іншого регіону. На жаль, ця історія з цією трагедією, зі сміттєвалищем – це став мінусовий бренд для Львівської області. Наскільки вдалося виправити і зняти цей негатив, який був прив’язаний до Львівщини?

Історія насправді дуже непроста. І непроста вона в першу чергу із-за того, що трагедію і чисто господарське питання чи, точніше, безгосподарність міської влади політики постаралися перевести в політичну площину. І я хочу сказати чесно, що треба схилити перед ними голову як перед людьми безгосподарними, але людьми, які зуміли перетворити очевидний мінус на втілення своїх політичних амбіцій. Тобто тема про нібито блокаду, тема нібито про політичні переслідування, якою хотіли закрити, очевидно, безгосподарність, насправді знайшла відгомін в багатьох серцях і в багатьох умах.

І те, що ми сьогодні бачимо в Миколаєві, – це просто спроба в менших масштабах, напевно, з меншими інтелектуальними потугами знову ж перевести абсолютно господарську щоденну проблему, яка потребує просто рутинної роботи, в політичне питання. Тобто дві групи борються вже за майбутні мерські вибори в Миколаєві: група сьогоднішнього міського голови і група колишнього міського голови, який… до речі, не знаю, закінчилась чи не закінчилась там карна справа стосовно хабара, яку розслідують правоохоронці.
Тобто очевидно, що сьогодні проблему господарську стараються висвітлити як проблему політичну. Єдине, що я всім кажу і завжди кажу: друзі, коли ви свої політичні амбіції будете задовольняти шляхом спонукання людей до перекриття доріг, до ходіння по пішохідних переходах… У нас це вже ж було, коли ми на митниці притиснули контрабанду, зразу контрабандисти організували ходіння людей по пішохідних переходах. По-перше, це вже не діє на свідомість людей. По-друге, це є карне наказуєме діяння. А по-третє, шановні друзі, врешті-решт ті люди, яких ви наймаєте за декілька гривень, щоб вони перекривали вулиці, вони раніше чи пізніше повернуться проти вас.

Тому я кажу: люди, якщо є проблема, збираємося і обговорюємо. Той, хто пішов перекривати дороги, буде відповідати згідно чинного законодавства. Бо ті сотні чи тисячі людей, які стоять в корках і не винні, вони не можуть страждати із-за того, що в когось є якісь політичні амбіції.

– В масовій свідомості українців, які мало розуміються на нюансах грибовицької трагедії, головним постраждалим чи людиною, яка найбільше втратила від неї, став мер Львова Андрій Садовий. Команда мера Львова і партія “Самопоміч” звинувачують в цьому президента України, інших опонентів: що нібито зусиллями президентської команди всю відповідальність було покладено на Андрія Садового. Так це чи ні, проте президентські рейтинги Андрія Садового суттєво знизилися. Так само постраждала і партія “Самопоміч”. Згідно останніх соцопитувань, вони зараз балансують на межі проходження до парламенту, що порівняно з їхнім успіхом 2014 року виглядає не дуже переконливо. В Києві багато говорять про те, що ви перебуваєте в конфлікті з Андрієм Садовим, що ви два різних центри влади, які знаходяться в постійному динамічному русі. Як сьогодні складаються ваші відносини з Андрієм Садовим?

Львів є частиною Львівської області. І я зроблю все, щоб мешканці, які живуть у Львові, почували себе комфортно. Я дуже добре пам’ятаю цей момент річної давнини, коли я бачив, що сміття у Львові нагромаджується і нагромаджується, політичною тріскотнею і язиком політтехнологів це сміття, вже було зрозуміло, ніхто поприбирати не зможе. І я тоді сказав: ну друзі, раз така ситуація, я керівник Львівщини – значить це треба мені братися за цю справу. Напевно, 99% людей відговорювали мене від цього. Тому що вони казали: для чого тобі чужі клопоти, для чого бездіяльність мера ти завантажуєш на свої плечі? Я не знаю, чому кінцево я все-таки прийняв це рішення. Напевно, тому що Львів – це третина Львівської області. І залишати людей з проблемою – це неправильно.

І ми вже рік часу займаємося тим, чим мала би займатися міська влада Львова: прибираємо місто, вивозимо сміття, встановлюємо сміттєсортувальні лінії, які би зменшили кількість викидів на сміттєзвалища. І направду кожного дня стикаємося з проблемами. На превеликий жаль, знову появляються недобросовісні перевізники, які там викидають сміття десь на території України. Єдине, що сьогодні ми на всіх автомобілях поставили GPS-навігацію. І якщо хтось таке допускає, то ми його зразу кличемо до себе, і він швиденько біжить та прибирає за собою, де він насмітив. Є, звичайно, проблема і на перевантажувальних станціях.
Але найбільше, що мене обурює – що політтехнологи “Самопомочі” знову роблять спробу використати свою безгосподарність на плюс. Це, знаєте, фантастично обдаровані, талановиті люди з точки зору піару, з точки зору реклами. Але ви бачите, що насправді наші люди є дуже мудрі. Вони у всьому розбираються. Безгосподарність, навіть якщо вона прикрита політичною тріскотнею, – це є безгосподарність. Амбіції, які нічим не підкріплені, – це амбіції, які нічим не підкріплені.

Тому я одного разу казав міському голові: пане голово, ще один раз згадаєте про блокаду чи про інші речі, я на наступний день просто припиню займатися вивозом вашого сміття, і робіть собі, що знаєте. І вас люди просто за декілька днів, коли знову під їхніми вікнами буде сміття, просто візьмуть за руки, за ноги і винесуть. І його це деколи, напевно, стримує від занадто гучної, від занадто великої бравади. А деколи він зривається знову на такі речі. Ну, напевно, треба пробачати. Бо люди по своїй природі допускають помилки, і їм треба допомагати в тяжких ситуаціях.

– В ці дні, коли ми з вами спілкуємося, у Львові відбувається вже восьмий джазовий фестиваль. Цього року він перейменований – він називається Leopolis Jazz Fest. До того він мав офіційну назву Alfa Jazz Fest, відповідно до імені головного титульного спонсору – “Альфа-Банку”, який належить одіозному російському олігарху, пану Фрідману, який, втім, чимало інвестує в різні іміджеві проекти в Львівській області. Андрій Садовий був на відкритті Leopolis Jazz Fest. Втім вас там не було. Це збіг чи ваша принципова позиція стосовно цього фестивалю?

Андрія Садового достатньо багато пов’язує з російським бізнесом і з російськими олігархами. Це історія “БМ Банком” чи “Банком Москви”, яка дуже часто звучала на шпальтах інтернет-видань, історія, про яку ви зараз говорите. Ще одна історія з одіозним російським підприємцем, який “прихватизував” Львівський автобусний завод, і потім в один прекрасний момент, я не розумію, в якій немудрій голові появилася ідея про те, щоб з львівського міського бюджету віддати російському капіталу під час українсько-російської війни гроші. Тобто ця історія темна і заплутана. І я переконаний, що раніше чи пізніше промінчики сонця проллють і на ці темні справи світло.

Я не планував і не буду на відкритті таких речей, які є неоднозначними. Чи правильно, що джаз є у Львові? Стовідсотково правильно. Чи правильно, що російський джаз є у Львові? Стовідсотково неправильно. Я переконаний, що треба знайти той вихід з ситуації, коли Львів не буде нести іміджевих втрат. Але Львів був і залишається культурним центром України, культурною столицею України. І ми повинні зробити все для того, щоб Львів – це справді був певним еталоном, і щоб не тільки українці, а щоб і люди зі всього світу вважали за честь, за реалізацію бажань відвідати Львів і ті заходи, які відбуваються в нашому місті.

– Завершуючи тему з цим джаз-фестом, у Львові дуже багато таких знакових культурних подій, які відбуваються і які залучають до себе не тільки українських туристів, але й чимало туристів з-за кордону. Втім, я багато на відкритті теж бачив іноземців. Чи буде займатися Львівська обласна адміністрація пошуком нових спонсорів, якщо “Альфа-Банк” відмовиться з тих чи інших причин бути титульним спонсором львівського джазфестивалю, чи ви делегуєте це повністю мерові, панові Андрію Садовому?

Я ще раз хочу сказати, що Львів – це є частина Львівщини. І я так само відповідаю за Львів і за все, що відбувається у Львові, як і за будь-який інший регіон чи район Львівщини. Мене болить всі невдачі Львова і я тішуся всім перемогам Львова. тому що я переконаний, що другого такого міста у світі просто немає. І треба щиро і безкорисливо любити і місто, і любити людей. Тому що це не тільки П’ємонт України, це не тільки духовна столиця України, а це місто, яке приваблює, це місто, яке спонукає, це місто, яке народило для України і для всього світу багато геніїв. Ми мусимо любити це місто.

– Ви згадали про план боротьби з контрабандою, який починає діяти, ініціатором якого виступив прем’єр-міністр Володимир Гройсман. Втім це далеко не перша ініціатива не першого українського прем’єра. Ми можемо згадати, і при Юлії Тимошенко діяли аналогічні програми. Але ніколи реального ефекту, крім піару, будемо відверті, це не давало. Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков озвучив просто страшну цифру, як на мене. Він сказав, що ми можемо долучити до бюджету за рахунок боротьби з контрабандою щорічно сто мільярдів гривень. І виглядає на те, що Україна щорічно втрачає як мінімум сто мільярдів гривень, а може, і більше. Чи оптимістичні ви стосовно нинішнього намагання уряду побороти корупцію?

Я, в принципі, оптиміст і я вірю в те, що немає проблем і немає завдань, які не можна вирішити. Я знаю не тільки ту частину, яка була очевидною і за якою спостерігали телеглядачі, мешканці України, а я розумію, наскільки гострою була дискусія для того, щоб врешті-решт українські правоохоронці зайнялися, що їм і потрібно робити – поставити заслін контрабанді.

Чесно вам скажу, що в останній тиждень черг на кордоні немає. І багато людей сьогодні говорять про те, що контрабанда справді останній тиждень просто зупинена. Я переконаний, що це можна зробити. А якщо це можна зробити, то ті, хто сьогодні повинні приймати відповідні рішення, просто зобов’язані це зробити. А якщо вони цього не зроблять, стовідсотково вони понесуть за це політичну відповідальність.

Я думаю, що це свідомі абсолютно всі учасники процесу. І та нарада, яка відбулася в прямому ефірі за участі прем’єр-міністра, генерального прокурора, керівника Міністерства внутрішніх справ України, керівника Служби безпеки України, керівника Національного агентства по боротьбі з корупцією, керівника Державної фіскальної служби, який опікується, власне, митницею. Чесно кажучи, якщо всі ці люди не виконають публічне завдання по “Контрабанді стоп”, я думаю, що суспільство їм просто цього не пробачить. Я – оптиміст.

– Триваюча агресія з боку Російської Федерації має дуже багато векторів: і інформаційний вектор, і релігійний, в тому числі, вектор, і врешті-решт економічний. І фактично немає жодного регіону, і Львівщина тут не є винятком, де би не бачили відголосків цієї триваючої війни. Тисячі львів’ян пройшли силу в Збройних силах України, тисячі стали героями АТО.

Десятки тисяч.

– Десятки тисяч, так. На жаль, дуже багато наших українських громадян з Львівщини віддали своє життя.

288.

– Так. І, я до речі, був у військовому соборі в центрі Львова.

Це гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла.

– Де є і військові знамена, і окрема експозиція, яка присвячена героям АТО. Як зараз складається доля ветеранів АТО на Львівщині, наскільки вони інтегровані, враховуючи проблеми, які виникають у ветеранів? Наприклад, у США теж страшна статистика і самогубств, і депресій, і психічних проблем, які заскочують тих людей, які мають досвід бойових дій.

Я був би нещирий, якщо би не сказав чи сказав би, що проблеми немає. Тобто проблема є, вона є очевидною. Ми стараємося різними способами все-таки полегшити і спробувати вирішити цю проблему. Чи все у нас виходить? Напевно, що ні. Чи докладаємо ми справді тих зусиль, які сьогодні потрібно докладати? Стовідсотково так. Я думаю, що ніякий інший регіон України не може похвалитися такою комунікацією, яку ми сьогодні маємо з бійцями АТО.

Я особисто як голова обласної адміністрації практично два-три-чотири рази на рік проводжу такі зустрічі з тими хлопцями, де абсолютно відкритий зал, де йде спілкування. Вони задають запитання. Дуже часто незручні запитання. Я дуже добре пам’ятаю нашу першу зустріч, коли я зрозумів, що рівень агресії в залі є настільки, що це може вилитися в будь-які навіть непередбачувані речі. І останні зустрічі складні, де піднімаються непрості питання. Але є розмова. Тобто я вірю в те, що наші прагнення знайти комунікацію з тими, кому ми зобов’язані… Бо ми зобов’язані кожному воїну АТО, який взяв в руки зброю і пішов захищати державу, землю, нас з вами, наших рідних.

І є питання землі. На превеликий жаль, у нас є деякі – я навіть не знаю, їх не можна назвати керівниками чи представниками органів місцевого самоврядування – двох затримала поліція, які землю для учасників АТО хотіли виділити за отримання хабара. Це нонсенс, але, на превеликий жаль, такі ракові пухлини в нашому суспільстві є.

Є хлопці, які пройшли війну. І коли до них телефонують з різноманітних служб, вони кажуть: залиште мене, будь ласка, в спокої. Все, що від мене, я зробив, і я не хочу, щоб ви мене зачіпали. Я живу своїм життя. Є хлопці, які, повернувшись, організували власний бізнес. У нас, наприклад, є такий туристично-аграрний комплекс “ГорбоГори”, де командир однієї з частин повернувся, зайнявся аграрним виробництвом і до нього залучив своїх хлопців, з якими він разом воював на передовій. Є у нас один із бійців, який розвинув своє господарство по вирощуванню ягід. І він зараз є дуже-дуже успішним.

І це дуже добрі приклади. Бо коли я звертаюся до колишніх військових. Хтось вірить, хтось не вірить. А коли до них виходить та людина, яка вчора була разом з ними в окопі і каже: друзі, я сьогодні успішний, подивіться, я це зробив, – значить це можна зробити. “Не вірите владі – повірте мені, і ми це разом зробимо”. Тобто такі приклади успіху сьогодні є дуже і дуже важливими.

А є у нас сьогодні на Львівщині 786 тих, хто повернувся з каліцтвами. Немає людей, які повернулися з війни без болю, без душевної травми. Але є люди, які повернулися, крім цього, ще й з фізичними вадами. На превеликий жаль, дехто з тих, хто повернувся з війни, вже пішов в кращий світ. Я думаю, що причиною тому є також війна.

Тобто, мені здається, що найголовніше від влади, від нас – зробити все, що від тебе залежить. А найголовніше сьогодні від військових – бо я їх не називаю колишніми військовими, вони є військовими, – тоді, коли було складно на українсько-білоруському кордоні, коли Росія під виглядом навчань, я думаю, задумували можливість нової агресії, більшість з них, демобілізованих, взяли в руки зброю, поїхали на полігон. І те, що ми за місяць часу зуміли поставити під штик чи зуміли змобілізувати військову потугу, вдвічі більшу, ніж російський контингент, – це є демонстрація того, що все у нас буде гаразд. Тобто у нас сьогодні є не тільки що захищати, а у нас сьогодні є кому захищати.

– Одним з векторів цієї гібридної війни є таке ганебне явище, як різноманітні акції ксенофобського змісту, які відбуваються. Нещодавно авторитетний американський Pew Research Center опублікував статистику, згідно з якою рівень ксенофобії та антисемітизму в Україні є найнижчим в Східній і Центральній Європі – лише 5%. Наприклад, для порівняння, в сусідній Польщі він складає 21%. В Греції – 22%. І в тій самій Литві – теж 22%. Але, що цікаво, буквально місяць тому з’явився лист понад 50 американських сенаторів-конгресменів, в якому вони чомусь тоді написали про нібито зростання рівня ксенофобії в Україні, і наводили приклади переслідування євреїв і, що цікаво, ромів. І що ми бачимо? На території кількох областей, Львівської в тому числі, відбуваються ромські погроми, в яких беруть участь молоді люди. Це збіг чи, можливо, це чийсь довгограючий сценарій?

Я 3,5 роки голова Львівської обласної державної адміністрації. І за 3,5 роки у нас на Львівщині не було жодного – я повторюю – жодного випадку конфлікту на національному чи релігійному грунті. Так, у нас є злочинність. Ця злочинність, дякувати богу і нашим правоохоронцям, зменшується. Але вона на сьогоднішній день є. Але жодного факту за 3,5 роки, коли злочини здійснювалися на національному, етнічному чи релігійному грунті, не було. І направду я це прекрасно розумію.

Я, до речі, це говорив послу Сполучених Штатів в Україні і послу Сполучених Штатів в Польщі, коли вони були тут у Львові: що, ви знаєте, раніше чи пізніше російські спецслужби повинні розіграти цю карту, тому що у них немає моралі, у них немає заборонених тем. Вони зроблять все для того, щоб Україну продемонструвати непривабливою для цивілізованого суспільства.

Чесно, я думав, що вони після невдалої спроби посварити українців і поляків це застосують все-таки, використовуючи якісь надумані антисемітські речі чи іншого роду. На превеликий жаль, вони це зуміли реалізувати на антиромській темі. Сьогодні очевидно, що нам протистоїть дуже серйозно спецслужба, яка сьогодні носить назву ФСБ Російської Федерації. Зрозуміло, що вони сьогодні тут мають стару КДБшну агентуру, вони сьогодні мають тут новітні розробки, і всі ті речі вони будуть спрямовувати для дестабілізації українського суспільства.

Чесно вам скажу, у мене є зауваження до українських спецслужб. Тому що вони пропустили цю розробку. Сьогодні, вже за тиждень після трагічної події – тому що це вбивство, і вбивство ніякого виправдання немає, навіть якщо би це було просто побутове вбивство, – сьогодні очевидно можна сказати, що це є ціла розробка. На превеликий жаль, спецслужби зачепились за цю розробку тільки після того, коли трапилась трагедія.
Ви подивіться, все як по підручнику. Заяви про те, що в Україні може бути фашизм. Приклад – що справді в Україні відбулося вбивство. І після цього ми маємо за декілька днів куплених молодих людей, бо це очевидно. Про це писали інтернет-видання, що проплачений мітинг за участю декількох десятків людей роздавали по 200-300 гривень з написами, плакатами “Фашизм в Україні не пройде”.

Пам’ятаєте, коли тільки починалася Революція гідності, яка була перша розробка російських спецслужб? Фашистська влада, фашистська Україна, нацисти біля влади. Тоді це не пройшло, тому що це нонсенс. Але, напевно, цю розробку постараються використати ще раз. Тому вбивству жодного виправдання немає, і винні повинні бути покарані. Спецслужбам насправді треба працювати більш серйозніше. Але, повірте мені, це знає кожен українець: жодного грунту для фашистських, для нацистських речей в Україні, тим паче в Західній Україні, просто немає.

– На жаль, загинула людина в цих насильницьких діях. Чи є новини зараз в розслідуванні цього злочину? Тому що ви прекрасно розумієте, що для Львівської області і для вас особисто це має стати справою честі: розслідування і – головне – покарання тих злочинців, які все це спричинили.

Занадто пізно з точки зору попередження, але достатньо оперативно по факту злочину спрацювали правоохоронці. Тобто люди, які брали участь у злочині, вони є затримані, вони знаходяться під вартою. Я не можу говорити про всі речі, які пов’язані зі слідством. Але ті речі, про які говорив і керівник СБУ, про які я сьогодні говорив, що це, на превеликий жаль, надзвичайно трагічна ланка великого ланцюга боротьби проти України, і намагання Україну зобразити фашистською державою, – це сьогодні очевидно.
Я переконаний, що під час судового слідства – а воно буде, і винні понесуть покарання – буде багато речей сказано, які насправді проллють світло, що це не просто вбивство, якому хочуть прив’язати національний грунт. Це є велика ланка дискредитації України як держави, як частинки європейського співтовариства, як країни з великими християнськими цінностями.

– Україна фактично вступає в передвиборчий рік. Менше ніж за 12 місяців буде обраний новий, наступний український президент. Крім того, трохи більше ніж за рік відбудуться вибори до українського парламенту. І, звичайно, чимало політиків будуть представляти Львівщину. Причому серед кандидатів у президенти, швидше за все. Чи готова Львівщина зараз до передвиборчого процесу? Очікуєте ви гострої боротьби за виборчі округи? І чи очікуєте ви, можливо, якихось провокацій, навмисного вкидання провокаційних тем для людей?

Львівщина настільки багата область України, що кандидатів у президенти від Львівщини буде стовідсотково дуже багато. Я їм всім бажаю успіху. Я, до речі, одного разу запитав у президента Порошенка: “Петро Олексійович, наближаються вибори. Які у вас думки стосовно виборчої кампанії?” На що він мені відповів: “Скажи, будь ласка, ти вже вирішив усі проблеми Львівщини, що ти хочеш вже займатися виборчою кампанією?” Після цього я його не запитую про виборчу кампанію. Є насправді сьогодні для мене набагато важливіші речі.

В тому числі, я знаю стовідсотково дві речі. Перша річ – буде забезпечена чесна, абсолютно справедлива кампанія і можливості будь-якої людини чесно висловити свою думку. Ніхто на Львівщині нікому не завадить зробить вільне волевиявлення. Ніяких підтасовок, ніяких там круговерть, інших речей, які пов’язані з фальсифікацією, на Львівщині не буде. І це принципово. Ми цим відрізняємося від будь-якого регіону, від будь-якої іншої області. Ми це демонструємо впродовж всіх останніх виборів.

І друга частина, що я розумію, – що гібридний елемент війни Російської Федерації проти України буде спроба використати тут на Львівщині. Будуть фейки. Якщо спецслужби вже опустилися до рівня провокування вбивств – що може бути гірше? Це все, на превеликий жаль, буде. І ми повинні протиставити цьому дуже просту річ. Перша річ – це єдність. Друга річ – це вищість інтересів держави над будь-якими іншими дріб’язковими речами.

Якщо ми сьогодні будемо думати про майбутнє держави, якщо ми сьогодні будемо думати про те, що тут в Україні люди мають жити краще, ніж будь-де в іншій частинці світу, то, я переконаний, все зразу швиденько стане на свої місця.

Як повідомляв “Прямий”, Національна поліція України створить робочу групу з захисту прав ромів, до складу якої ввійдуть представники місцевої влади, поліцейські та правозахисники.

Також слідкуйте за “Прямим” у FacebookTwitter Telegram та Instagram.