Зорян Шкіряк про охорону судів, дестабілізацію в України та російські представництва

Сьогодні поліція поводить себе більш ніж стримано, більш ніж коректно і більш ніж спокійно до відвертих правопорушників і до тих, хто сьогодні здійснює наругу над законом, над Конституцією. Однак брехунам, популістам, політичним пройдисвітам, які сьогодні дестабілізують Україну – дозволено все. Вони можуть вбивати, вони можуть стріляти, вони можуть плювати в обличчя, до речі, тим правоохоронцям, які реально віддавали свій обов’язок і є учасниками АТО і справжніми героями. 

Про це в ефірі програми Миколи Вересня “Подія” на “Прямому” заявив радник міністра внутрішніх справ України Зорян Шкіряк,

– 4 грудня 2015 року в Печерському районному суді правоохоронці застосували силу щодо людей, які прийшли підтримати підозрюваного у вбивстві пана Бузини, Андрія Медведька. 11 січня 16 року – сутички в Оболонському, де батальйон “Торнадо”. 2 травня почалися теж сутички. Це вже 18 вересня у 2017 році. Святошинський суд, Микола Коханівський – там теж якісь історії були. Постійно це відбувається. Сьогодні була заява пана Авакова, що якщо ви так себе поводите, ми не будемо вас охороняти.

Я би хотів, щоб ви перед тим сказали, що саме мав на увазі міністр і що стало каталізатором його заяви, котру я беззаперечно підтримую і підпишусь під кожним його словом.

– Отже, людина стріляла у поліцейського. Один з “АТОшників”. Його взяли на поруки. І він жодним чином не постраждав від того, що він підняв руку на представника держави. З такої нагоди і були ці слова: якщо ви такі, то ви будете охороняти себе, бо ми вас охороняти не будемо.

Не зовсім так.

– Ну, ваша версія. Кажіть ви.

Я спробую все ж таки вам деталізовано і фахово, і спробую лаконічно відповісти на всі запитання. Перш за все, ви згадували певні події. І ми сьогодні оприлюднили статистику, що за останні роки в масових акціях, а також у спровокованих сутичках, у тому числі під судами, постраждало – вдумайтесь в цифру – 1500 правоохоронців. Власне, сьогодні для багатьох напевно очевидно, що вседозволеність, котра породжує безкарність, стає елементом політтехнологій для відвертих політичних пройдисвітів, аферистів і тих, хто, ймовірно, за гроші Кремля намагається дестабілізувати ситуацію в Україні.

Що відбувалося насправді під Шевченківським судом під час тієї акції? Ви знаєте, що ми стоїмо на чітких засадах неухильного і чіткого права будь-якого громадянина, конституційного, висловлювати свою позицію політичну, і ми захищаємо право на мирний протест. Що там відбувалося? Мабуть, нагадувати не потрібно.

Але почну з того, що з 36 затриманих в той день людей під судом, які тим чи іншим чином брали участь у провокаційних діях, тільки 8 були тими, хто певний час перебував у зоні конфлікту. Де – я не беруся говорити. Чи це була передова, чи це були інші підрозділи, але тільки 8 чоловік. Ми маємо безпрецедентний випадок, коли під час виконання службових обов’язків під судом з використання нагородної вогнепальної зброї було здійснено напад на працівника правоохоронних органів.

Що в цій ситуації робить суд? В цій ситуації суд за абсолютно важкий злочин – оскільки в цій ситуації ми не можемо передбачити, як могли розвиватися події, куля могла б потрапити не в ногу, – відпускає на поруки. Причому відпускає на поруки тих, хто в суті своїй закликає сьогодні стріляти в правоохоронців, вбивати правоохоронців, бити правоохоронців.

Виникає цікава дилема. Одним, наголошую, брехунам, популістам, політичним пройдисвітам, які, ймовірно, за гроші Москви – я називаю це кримінально-політичною бандою Грішина-Саакашвілі – сьогодні дестабілізують Україну. Їм дозволено все. Вони можуть вбивати, вони можуть стріляти, вони можуть плювати в обличчя, до речі, тим правоохоронцям, які, на відміну від декого, реально віддавали свій обов’язок і є учасниками АТО і справжніми героями. А іншим, виявляється, виключно закон, виключно толерантність, виключно стриманість і виключно пасторське відношення до відвертих правопорушників.

Ви знаєте, ні, я не хочу жити в такій державі. І, безумовно, це рішення в суті своїй є таким, що фактично виправдовує застосування насильства до поліцейського з використанням вогнепальної зброї. Більше того, воно фактично виправдовує можливе вбивство поліцейського. Тому що в даній ситуації ніхто не може передбачити, як могла скластися ситуація.

І тому міністр виконав свій обов’язок. Я вам скажу, що я цілковито підтримую – підпишусь під кожним словом – обов’язок, навіть не право, а обов’язок, зробивши відповідну політичну заяву як політична фігура в МВС.

– У нас були депутати, серед яких правники. Вони кажуть: є ж апеляція, є касація. Вони кажуть: ВР треба змінити закон, щось можна зробити в такий спосіб. Але коли міністр каже, що ми не будемо тепер захищати суди… Так можна перекласти його слова.

Це маніпуляція. Я дуже прошу не використовувати маніпулятивних технологій.

– Я журналіст і маю право на будь-яке запитання.

Миколо, я зараз до вас без претензій. Я маю на увазі, що таке трактування є маніпуляцією, оскільки те, що “ми не будемо” там не прозвучало. Міністр чітко, відповідно до прийнятого закону, якщо я не помиляюся, про судоустрій, статті 160, сказав: шановні друзі, два роки відбувається епопея, не функція підрозділів Нацгвардії і Нацполіції – захищати суди. Скажу жорсткими словами: і вічно ставити поліцію на розтяжку. Ми вічно є заручниками ситуації.

Я думаю, що в жодного українця сьогодні немає сумнівів, що поліція поводить себе більш ніж стримано, більш ніж коректно і більш ніж спокійно до відвертих правопорушників і до тих, хто сьогодні здійснює наругу над законом, над Конституцією.

Що сказав міністр? Що, звичайно, таке рішення обурює. Воно мене, до речі, не просто обурює, а воно в мене викликає тривогу за Україну. І я зараз говорю абсолютно відповідально. Тому що з такими темпами ми дійдемо до повної анархії. А анархія призводить до втрати державності.

– Ви зараз не говорите по суті. Має існувати судова поліція – ви про це не сказали.

Я провів паралель, де є межа червона, яку переступати не можна. І ось сьогодні ми говоримо про те, що виділені колосальні кошти. Якщо я не помиляюся – понад один мільярд гривень. Два роки відбувається епопея. Це закон, який потрібно виконувати. Державна судова адміністрація повинна була створити відповідну службу охорони судів. І ця служба, якщо я знову не помиляюся, я не хочу говорити, що це остаточні цифри, має налічувати близько 10 тисяч чоловік воєнізованої охорони. Все, питання знято.

Але скажіть мені, чи усвідомлює хтось, яким фактором деморалізації правоохоронців, котрі щодня здійснюють свої функції, захищають закон, захищають права, свободи і життя мирних громадян, от таке рішення суду? Тобто в них можна стріляти, і тим, хто це здійснює нічого не буде.

Дуже часто нам сьогодні говорять про те, що це було здійснено з нагородної зброї. Так, підтверджуємо, це було здійснено з нагородної зброї, яка вручалася керівництвом МВС цій особі. Але в сотий раз повторюю: участь в АТО не може бути індульгенцією від скоєння відвертих кримінальних злочинів. Це неприпустимо. Я вже мовчу про те, що зброя була нагородна використана незаконно. Це незаконне використання нагородної зброї. Про що ми говоримо? Міністр відмінив наказ. І, безумовно, наразі цю зброю буде вилучено. І саме це спричинило його емоційну, але абсолютно адекватну ситуації заяву.

І останнє. Багато сьогодні розмов і неправдивої інформації, яка поширювалася в ЗМІ, про так зване зняття охорони в Шевченківському суді. Так от, відповідально заявляємо, і це наша офіційна заява, що ніякого зняття охорони з Шевченківського суду не було. А якщо для когось планова зміна караулу Національної гвардії видалася зняттям охорони, то варто перехреститися. Ми продовжуємо нести службу на всіх об’єктах державного значення, які ввірені підрозділам МВС, зокрема Національної поліції і Національної гвардії.

– Така історія досить смішна. Коли я дивився кадри нападу на Російський центр науки і культури, то я побачив, що дуже воно було схоже на якийсь… Коли я на когось нападаю, то я маю бути агресивним. А там такі люди стоять, і таке враження, що хтось їм каже: ну вдар, ну хоч намалюй що-небудь. А той каже: я не хочу малювати. Ну вже роби що-небудь. Щось воно мені муляє. Я не можу сказати, що це була підлаштована історія, але щось мені здалося.

Хороше запитання. Насправді і мені так здалося, коли переглядав кадри. По-перше, у нас як реагує відразу преса, особливо деякі ЗМІ, які по суті своїй є пропагандистськими, хоча знаходяться на території України. Як ти розумієш, ніяких погромів не було. І це правда. Я ні в якому разі не виправдовую будь-які насильницькі дії. Бо я точно знаю, що будівля не винна. Цю будівлю можна використовувати з іншою метою для українців, для киян. І тут не винна. Але справді були яйця, справді була фарба і справді полетіло кілька каменюк. Як тільки вони полетіли, то миттєво правоохоронці відтіснили протестувальників, і ситуація закінчилася.

До речі, мушу сказати відверто, що навіть організатори цього дійства закликали не вдаватися до силових дій. Це правда. І є цьому підтвердження. Тут я, як то кажуть, не виправдовуючи дії, але я мушу про це сказати.

Але є інша сторона медалі. Я особисто зараз кажу про свою громадянську позицію. Завжди буде подразником представництво російського бізнесу в Україні. Повинна держава робити якісь рішення приймати. Тим більше, якісь незрозумілі центри, де, я на сто відсотків переконаний, працює російська агентура. До речі, згадай Український культурний центр у Москві. Заарештували директора, зібрали купу кримінальних справ на співробітників. Все. Закрили, заглохло, немає і не пахне.

Вибачте, напевно, потрібно навчитися здійснювати адекватні міри. Я не кажу, що когось там відразу заарештовувати. До речі, якщо є підтвердження, то і заарештовувати. Але я переконаний, що сьогодні, коли щодня гинуть наші хлопці від рук російських найманців і російських солдатів, будь-яка присутність російського бізнесу і російських представництв, як би вони не називалися, є неприпустимою. І подразник для суспільства завжди буде.

– А що робити? З одного боку, є логіка в ваших словах. З іншого боку, є логіка в тому, що люди кажуть: яке б не було представництво, вдиратися туди… Де знайти той баланс?

Я кажу, що ні в якому разі виправдовувати такі дії не можна. Це за будь-яких обставин. Якщо є факт пошкодження майна… До речі, зараз це все перевіряється. Наскільки я знаю, буде дана належна юридично-правова оцінка діям тих, хто здійснював ці речі. Але сама суть питання значно глибша. Безперечно, ми закликаємо не вдаватися до таких дій. Тому що повинні працювати інші механізми. А тут би хотілося, щоб своє слово сказала держава. Особисто я категорично проти всіляких “сбербанків”, “альфабанків” та іншого бізнесового непотребу на території України, як громадянин України. Але ми повинні робити все в законний спосіб, якщо ми будуємо правову європейську державу.

– Коли робляться різноманітні рішення, наприклад, судів, коли держава не встигає, то виникає в головах у людей словосполучення “суд Лінча”. І що в таких випадках можна було б зробити?

Я скажу відверто. Справа в тому, що ми отримали від Януковича і від попередніх правителів дуже жахливий спадок – цілковито, тотально продажну і корумповану судову систему. Я, до речі, не хочу ображати всіх суддів. Тому що я переконаний і навіть знаю, що серед них є абсолютно нормальні і порядні люди. Я знаю, що виносяться справедливі рішення. І дякувати богу, позитивна динаміка, все-таки дуже повільна, але є. Але, втім, на жаль, саме безкарність одних є елементом тиску на інших, що в кінцевому випадку або це робиться за гроші, або це робиться під тиском.

Згадайте, далеко не треба ходити. Я завжди приводжу паралель афериста Саакашвілі. Бо просто тут ціла історія перебування в Україні – це суцільна наруга над українським законом, над українською Конституцією, попрання будь-чого в будь-який спосіб, і при цьому красивий, гладкий, білий і пушистий.

– Ви не любите.

Справа не в питанні “любиш – не любиш”. Справа якраз в тому, що називається справедливістю. І тут я маю на увазі якраз справедливість до кожного. Ну не може бути так, що я на себе одягаю сьогодні маску РНС або ще якусь – і мені можна все. Ви зрозумійте, що держава в таких умовах…

– Слухайте, без Саакашвілі, щоб все налагодилось, все б було чудово в ту секунду, якби він помер, фізично чи якось? Ну, давайте припиняти.

Миколо, знову ти акценти збиваєш. Я його беру як приклад тих, хто сьогодні займається відвертими інформаційними маніпуляціями. Так от, що робити? Безумовно, продовжувати далі судову реформу. Безумовно, намагатися будувати реальне правосуддя. Але воно має бути реальним, а не вибірковим.

– А як?

Далеко не треба ходити. Вже не буду згадувати цього персонажа. Але скільки у нас випадків, коли є реальний злочин: прийшли, вибачте, “шуганули”, залякали – і приймаються рішення, які на голову не налізають. Тут в чому питання? Не в тому питання, що ми намагаємося оспорити рішення суду. Є рішення, і воно вступає в законну силу. Але ми залишаємо за собою право давати свою політичну оцінку – як представники МВС, котрі повинні захищати своїх співробітників у разі виявлення ось такої несправедливості.

Подивіться, будь ласка, стрічку новин. Кожного практично дня виявляється чи корупціонер, чи затримується поліцейський або інший правоохоронець за той чи інший злочин – і ми нікого не прикриваємо. Більше того, ми самі про це відкрито говоримо і ми самі караємо. Але коли ті люди, які сьогодні стоять на захисті нас з вами, отримують, вибачте, ось такий плювок в обличчя, – це болить, і це просто щира емоційна, але абсолютно правильна і адекватна реакція міністра внутрішніх справ. Сподіваюся, що рішення і Кабінету міністрів, і судової адміністрації не забаряються, і все-таки буде створена ця служба охорони судів, і поліцейські та нацгвардійці будуть займатися притаманними їм функціями.

Раніше радник міністра внутрішніх справ Іван Варченко заявив, що Державна судова адміністрація має забезпечувати охорону судів, але впродовж двох з половиною років вона цього так і не зробила.

Також у МВС заявили, що інформація про зняття охорони підрозділами Національної гвардії України з приміщення Шевченківського районного суду у м. Києві не відповідає дійсності.

Також слідкуйте за “Прямим” в Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.