Євген Дикий

Євген Олександрович Дикий (нар. 28 серпня 1973, Київ) – український науковець, публіцист, військовослужбовець та громадський діяч. Учасник війни на сході України, у 2014 році виконував обов’язки заступника командира взводу у 24-му батальйоні територіальної оборони “Айдар”, демобілізований влітку 2014 року. З лютого 2018 року очолює Національний антарктичний науковий центр.

Життєпис
• Народився 28 серпня 1973 року в Києві. Закінчив середню школу № 25 м. Києва.
• У 1995 році волонтерив у Російсько-чеченській війні на боці Ічкерії.
• Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка 1997 року й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю “Екологія”.
• У 2001-2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії. У 2007 році захистив дисертацію кандидата біологічних наук.
• У 2008-2010 роках – заступник голови Української молодіжної екологічної ліги.
• У 2010-2011 роках працював старшим науковим співробітником Національної академії наук України.
• У 2012-2014 роках старший науковий співробітник Центру міждисциплінарних досліджень Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Стажувався в Скандинавії та Німеччині в межах співпраці з їхніми університетами. Розробляв проєкт “Зелений університет”.

Війна на сході України
У травні 2014 року пішов добровольцем на війну на Донбасі. Виконував обов’язки командира роти батальйону “Айдар”. Влітку 2014 року брав участь у боях під Луганськом, Новосвітлівкою, Хрящуватим. Демобілізований через бойову травму.

Антарктичний центр
У лютому 2018 року Євген Дикий призначений виконувачем обов’язків директора Національного антарктичного наукового центру, який оперує українською науковою станцією “Академік Вернадський” в Антарктиді. 8 серпня 2019 року Євгена Дикого обрали директором Національного антарктичного наукового центру.

Громадська та політична діяльність
• З 1989 року член Української Гельсінської спілки, з 1990 року – активіст Української студентської спілки.
• У січні 1991 року очолив Український добровольчий студентський загін у Литві, коли у Вільнюсі радянське керівництво силою спробувало повернути республіку до складу СРСР.
• 1995 року брав участь у російсько-чеченській війні як волонтер та керівник гуманітарної місії.
• Був першим головою Студентського парламенту КНУ.
• З 1994 до 2001 року працював виконавчим директором ГО “Український комітет “Гельсінки-90”.
• У 2006 році був членом Громадянської партії “Пора”, балотувався на парламентських виборах 2006 року за списком Громадянського блоку “Пора-ПРП” під номером 60, але не був обраний. Був помічником народного депутата Верховної Ради 8-го скликання Андрія Левуса.
• Експерт Міжнародного інституту демократій. Сфери експертизи: екологія, сталий розвиток, менеджмент науки та вищої освіти, міжетнічні конфлікти та локальні війни в колишньому СРСР, права людини.
• Член Правління всеукраїнської Координаційної ради ветеранів АТО та Товариства ветеранів АТО.

За даними з відкритих джерел