“Ай-Петрі СВ”: як український комплекс РЕБ адаптується до нових загроз на фронті

Створення ешелонованої системи радіоелектронної боротьби ускладнюється постійною зміною частот керування дронами, використанням CRPA-антен і MESH-систем, які дозволяють керувати БпЛА на відстані сотень кілометрів. Тому сучасні комплекси РЕБ мають не лише придушувати ворожі дрони, а й не заважати роботі українських, про це пише “Оборонка” від “Української правди”.

Одним із таких рішень є український комплекс “Ай-Петрі СВ”, який об’єднує засоби радіоелектронної розвідки, РЕБ і спостереження під керуванням єдиної системи.

Вона автоматично збирає дані з різних джерел, формує картину поля бою та розподіляє завдання між комплексами. На відміну від звичайних систем, які або автоматично глушать усі частоти навколо, або повністю залежать від оператора, “Ай-Петрі СВ” допомагає визначати оптимальні цілі та режими роботи.

Це дозволяє керувати комплексом дистанційно й ухвалювати ефективніші рішення, залишаючи оператору визначення принципу його роботи.

Ідея створити такий комплекс з’явилася у розробників “Ай-Петрі СВ” ще за часів АТО. Тоді вони були серед інженерів, які розвивали системи РЕБ “Нота” і розуміли, що безпілотники – нова загроза, яка вимагає протидії.

Коли в Україну прийшла велика війна, ця думка лише підтвердилася. Частина тієї команди відокремилася й створила нову – Storkway.

Так команда почала розробляти новий комплекс, який назвали на честь найвідомішої гірської вершини у Криму. Першочергово комплекс створювався для боротьби з CRPA-антенами на “Шахедах”. Ці антени дозволяють дронам підтримувати зв’язок з навігацією попри роботу РЕБ, але це не робить їх невразливими. Якщо кількість засобів РЕБ переважає кількість модулів на антенах, їх зрештою можна заглушити.

На папері розробники розуміли, як це зробити, проте їм бракувало фінансування, у Міноборони від ідеї відмовилися. Натомість потенціал розробки побачили у благодійному фонді нардепа і п’ятого Президента України Петра Порошенка.

Система була ще сирою, програмне забезпечення не до кінця готовим, а тринога нагадувала зварені між собою труби, але система сподобалася військовим і продовжила свій розвиток під їхнім супроводом.

У 2024 році Міноборони зрештою кодифікувало комплекс. “Ай-Петрі СВ” має дві версії: стаціонарну та мобільну. Завдяки невеликим розмірам його можна перевозити на пікапі й розкласти за 10 хвилин удвох. Комплекс складається зі станції РЕБ, сучасної радіолокаційної станції та антидронового пристрою. Окрім радіозасобів, він має й оптичні системи спостереження.

Система автоматично ідентифікує цілі в діапазоні частот 300-6000 МГц, а пеленгує їх у діапазоні 800-6000 МГц на відстані 20–30 км. Завдяки поворотній платформі комплекс може обертатися на 360°.

Модуль РЕБ працює на чотирьох каналах у діапазоні 300-6000 МГц з максимальною шириною завади 100 МГц на канал і вихідною потужністю до 400 Вт.

Характеристики комплексу дозволили працювати йому не тільки проти “Шахедів”, але й інших загроз. Основною “жертвою” стали російські розвідувальні дрони, що неодноразово рятувало життя українських артилеристів.

У новіших версіях “Ай-Петрі СВ” з’явилися також модулі проти радіокерованих FPV-дронів, що дозволило розміщувати комплекси для захисту логістичних маршрутів.

В окремих випадках військові також фіксували, що в районі роботи “Ай-Петрі СВ” падала точність і російських керованих авіабомб. Річ у тім, що ті використовують ті самі CRPA-антени, що і дрони, для підвищення точності.

Storkway і далі розвивають свій продукт, додаючи нові можливості. Найбільші “апгрейди” відбулися саме в програмному забезпеченні комплексу.

Раніше система бойового керування дозволяла дистанційно керувати лише комплексами “Ай-Петрі СВ”, але тепер в неї можна інтегрувати дані з інших систем, зокрема радіоелектронної розвідки та радарів.

Об’єднання цього масиву даних формує цілісне поле виявлення та перехоплення повітряних загроз. Це вивело протидію на новий рівень: система збирає інформацію з різних джерел, формує спільну картину поля бою і дозволяє одночасно керувати величезною кількістю засобів, розташованих по всій Україні.

У компанії працюють і над технічним покращенням “Ай-Петрі СВ”, зокрема над дальністю та точністю виявлення цілей. Розробники поставили мету збільшити дальність виявлення ворожих цілей до 150 км і вже мають певний прогрес. Окрім того, комплекси адаптують до нових загроз, зокрема до російських MESH-систем, через які окупанти керують своїми дронами в українському тилу. Комплекс уже має детектори, що автоматично визначають MESH-мережі на російських “Молніях” і “Шахедах”.

Під кінець року на озброєнні українських військових буде понад пів тисячі комплексів “Ай-Петрі СВ”, чого, за словами військових, не вистачає ні для потреб фронту, ні для тилу. Значну частину закупили за партнерські кошти іноземних країн, які замовляли комплекси для українських військових через Міністерство оборони України. Крім того, їх купували й українські благодійні фонди.