Бабин Яр у спогадах очевидиці: весь Київ кинувся допомагати євреям, щоб їх не знайшли
Кореспондент “Прямого” завітав до очевидиці подій у Бабиному Яру. Софія Григоріївна Ярова ще й є головою української асоціації праведників миру народів світу, заслуженим вчителем України. Окрім того Софія Ярова відкривала першу школу на Троєщині – №189, й була її директором.
“18 вересня у мене був день народження. Вночі наші війська залишили Київ. 19 числа німці тріумфально йшли Червоноармійською вулицею як переможці. Була страшно дивитися. Хто плакав, хто радів — зустрічали по-різному. Перші дні вони поводили себе спокійно. В основному, в перші дні дуже багато було поліцаєв. Всі покидьки пішли у поліцію”, – розповіла Ярова.
Вона згадує день 28 вересня. “Я народилася на Червоноармійській, 127. то коло нас вивісили на будинку оголошення про те, що євреї мають з’явитися на 8 годин ранку на вулиці Мельникова. У нас було два будинки, у нашому дворі, дво- і триповерховий. Двоповерховий виходив на Митрофанівську — теперішня Ковпака, а триповерховий — на Червоноармійську. З нашого двору абсолютно всі єврейські сім”є виїхали. Повернувся тільки один — Сьома Бараш. Він був на три роки мене старший. Був студентом у Харкові, появився, а рідні не було. Але в армії він не був, в нього було ДЦП. Ми просили його залишитися, але він сказав: Ми йдемо в Палестину. Може, там його вилікують. Все було спокійно, всі їхали, всі йшли. Знали, що вони виїжджають у Палестину”, – зазначила Софія Григоріївна.
Як пояснила Ярова, то був такий обман з боку німців.
“Десь після обіду ми дізналися, що євреїв розстрілюють. Ви знаєте, я знаю, що багато не пішли. Хто хворий, хто не зміг”, – розповідає вона.
“Я пишаюся тим, що я киянка. Весь Київ кинувся допомагати євреям, щоб їх не знайшли. Ховали де тільки можна. Дуже багато врятовано було”, – наголосила Софія Ярова.
За її словами, зрадників, по нашій вулиці, у нашому будинку, не було. “Ходив мій однокласник — Едік Бабутін, він ходив вулицею весь час до тих пір, поки 25 січня 1942 не відправився перший ешелон добровольців у Німеччину. То було 10% євреїв. Зробили так, щоб вижити”, – зауважила вона.
“Розстрілювали протягом усіх двох років окупації. Розстрілювали не в Бабиному яру, а тут же на території Сирецький концтабір. Там розстрілювали всіх: підпільників, комуністів, євреїв, яких знаходили, всіх тих, хто боровся з окупантами. Одразу після звільнення Києва, ми знали, що у Бабиному Яру лежить 90 тисяч людей. Адже тут за цим списком — 33 тисячі — не враховані діти до 3-ох років. А потім, ніхто ж не знає, скільки приїхало сюди біженців”, – розповіла Софія Григоріївна.
Президент України Петро Порошенко вшановує жертв трагедії Бабиного Яру. “Бабин Яр – одна із найглибших ран, яких завдав Голокост. Це наша спільна трагедія, – перш за все, єврейського і українського народів. Вічна пам’ять невинно убієнним”, – йдеться у повідомленні президента у Facebook.
Бабин Яр – київське урочище, яке стало символом Голокосту та політики нацистів щодо своїх ідеологічних ворогів у роки Другої світової війни. Це також символ політики замовчування у повоєнні, радянські роки. 27 вересня 1941 року нацисти розстріляли в Бабиному Яру понад 700 пацієнтів психіатричної лікарні. За дві доби, упродовж 29-30 вересня, там розстріляні понад 30 тисяч євреїв. Пізніше братська могила у Бабиному Яру поповнилась ще тисячами євреїв і ромів, активістів ОУН і радянських військовополонених. За різними даними, у період нацистської окупації 1941-43 років у Бабиному Яру розстріляні від 70 до 150 тисяч осіб.