Братство рушниці й мисливського ріжка: в Україні з’явилась перша єгерська бригада

Майже непомітною залишилась новина про створення першого в Україні підрозділу лісових єгерів – 61-ої окремої піхотної бригади єгерів.

Про те, хто такі військові єгері й чи потрібні вони Україні в матеріалі “Прямого”.

Захисники північних рубежів

61-ша окрема піхотна єгерська бригада була створена на основі 61-шої окремої мотопіхотної бригади, що перебувала в Корпусі резерву. Даний підрозділ навіть проходив військові навчання у 2017 році на одному з полігонів Чернігівщини. Однак, командування ЗСУ вирішило вивести бригаду з резерву та зробити дієвим підрозділом.

Зазначається, що основне завдання бригади — це охорона північних кордонів України та ведення бойових дій у лісовій та болотистій місцевості.

Саме тому у підрозділ будуть залучатися насамперед лісники, мисливці та працівники лісових господарств, а також учасники бойових дій на Донбасі, а також бійці Сил Спеціальних операцій та військової розвідки.

Читайте також: Той випадок, коли підрозділи вгризаються в землю: Україна вперше відзначає День піхоти

Звісно, що з появою нового особливого підрозділу є необхідність у створенні нової символіки та айдентики, а також історичної прив’язки підрозділу.

Зазначимо, що традиційні для європейських єгерів символи — це рушниця, мисливський ніж, мисливський ріжок, перо в капелюсі. Класичними “єгерськими” тваринами є вовк, рись та ведмідь, а рослина едельвейс або ж білотка альпійська (яка в ЗСУ уже закріплена офіційно за гірсько-штурмовими частинами).

Окрім того в північних областях України в роки Другої світової війни діяла організація “Поліська Січ”, яка згодом стала частиною Української повстанської армії. Очолював “Поліську січ” – отамана Тарас Бульба-Боровець. Цілком ймовірно, що він міг би бути “історичним патроном” підрозділу.

Братство рушниці й мисливського ріжка

Єгер в перекладі з німецької — мисливець. Перша єгерські підрозділи з’явились у прусській армії в період Семирічної війни (1756–1763). Саме тоді були сформовані перші загони “вільних стрільців”, що складались з лісників та мисливців. Малі й автономні групи з легкою стрілецькою зброєю показали свою перевагу в лісовій та гірській місцевості перед замкненими колонами піхоти.

Після Семирічної війни єгері з’явились в більшості країн Європи, але під різними назвами. Так бельгійська та французька легка піхота називалась “шассери”, від французького (chasseurs à pied – піший мисливець), а в армії Сардинії, а згодом Італії — берсальєри. У США — єгері відомі під назвою “рейнджери”.

В Російській імперії одним з ідеологів створення єгерських частин був Михайло Кутузов, який 1786 розробив “Посібник про піхотну службу взагалі й єгерську особливо”.

Традиція називати підрозділи єгерськими, навіть попри те, що вони вже не виконували свою першопричину роль на полі бою залишилась у низці країн досі, зокрема єгерські підрозділи існують в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Фінляндії.

Читайте також: “Марунові берети”: річниця Десантно-штурмових військ України

Так, у Фінляндії існує Окремий єгерський полк спеціального призначення “Утті”. Під час Другої світової війни фінські єгері провели 275 операцій в тилу радянських і німецьких військ на відстані до 300 км від лінії фронту. Основне бойове завдання сучасного єгерського полку — ведення розвідувально-диверсійної діяльності в інтересах фінських збройних сил. У мирний же час полк “Утті” є навчальною військовою частиною, яка забезпечує підготовку військовослужбовців строкової служби, перепідготовку резервістів, а також служить базою для мобілізаційного розгортання частин і підрозділів воєнного часу.

Також бійців полку “Утті” застосовують у міжнародних миротворчих операціях та у поліцейських і пошуково-рятувальних місіях всередині країни.

За сотні кілометрів від фронту

У багатьох людей, далеких від розуміння військової справи, новина про створення військового підрозділу не для участі в бойових діях на Донбасі викликала обурення і не розуміння. Однак, необхідність створення єгерської бригади — не бажання розширення військового бюджету, а вимога часу.

На півночі Україна межує з Білоруссю, спільний кордон з якою становить приблизно 1084 кілометри переважно лісової та болотистій місцевості. І хоч сама по собі Білорусь ніяких загроз Україні не несе (масштаб і ефективність ЗСУ в рази більший, ніж у білоруських сусідів), проте війська Російської Федерації відчуваються себе на території Білорусі майже, як вдома.

Не варто й забувати про те, що останнім часом все частіше лунають розмови про приєднання Білорусі до РФ. Про плани Путіна поглинути Білорусь відкрито говорять вже не перший рік, проте останнім часом президент Росії помітно активізувався в цьому напрямку — весь 2018 рік представники Мінська і Москви за ініціативою Кремля обговорювали створення так званого Союзної держави, введення однієї валюти й навіть введення єдиної державної мови.

Не варто також забувати про те, що частина регулярних військ Російської Федерації залишилася на території Білорусі ще після спільних військових навчань “Захід-2017”.

Враховуючи, такі міжнародні розклади, виникає загроза прямого вторгнення з півночі (від білоруського кордону до Києва – 150 кілометрів, тобто три танкові переходи), тому створення спеціально бригади на півночі є не забаганкою оборонного бюджету, а прямою вимогою національної безпеки.

Читайте також: Загартовані війною: як змінилось українське військо за чотири роки

Підготував Ігор Кромф.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.