Чому так важливо читати комікси: роздуми до Міжнародного дня мальописів

Сьогодні до речі Міжнародний день коміксів. Моє знайомство з дев’ятим видом мистецтва відбувалось в кілька етапів. В глибокому дитинстві це були французькі мальописи про Тентена  та Піфа, за якими я вчив французьку. Пізніше, в шкільні роки, історії про Супермена та Людину-Павука мені надсилала родина протестантського пастора з Флориди, з якою я мав нетривалу переписку. Третій етап припав уже на дорослий вік, коли комікс-індустрія в Україні отримала нове дихання. 

Комікс — це один з найзручніших способів передавати в простій формі важливі культурні коди та міфи. Поєднання образотворчого мистецтва та літератури уміє тримати динаміку сюжету та водночас реагувати оперативніше на події.

У свій час образ Капітана Америки закликав добровольцями на фронти Другої світової більше американців, ніж це могли б зробити військові рекрутери. Туди ж варто згадати й Супермена, як втілення архетипу героя в американській масовій свідомості. А кращою історію про Голокост, однозначно можна вважати “Маус” Арта Шпігельмана. Туди можна додати “Стіну” про комуністичну диктатуру чи “Леви Багдаду” про війну в Іраку.

Власне, можна наводити багато прикладів того, як чудово працює комікс в плані творення культурного простору країни. В Україні це відбувається також. Існують комікси про російсько-українську війну (“Кіборги”, “Звитяга. Савур-Могила”), або про події Української революції (“Воля”, “Протистояння”) чи навіть адаптацію української класики (“Герой поневолі”). А комікс “Діра” – це мистецький вирок донеччанина Сергія Захарова, який пів року перебував в полоні, самопроголошених “ДНР” і “ЛНР”. Все це тому, що комікс — це не лише вид мистецтва, а й вид медіа, який можна зручно й ефективно застосовувати в інформаційній війні.

Вже давно існує низка просвітницьких коміксів, які навчають дітей, що таке академічна доброчесність (“І де я? Ідея!”), небезпеку вибухових пристроїв на Донбасі (“Супергерої проти мін”). Ба більше, навіть Мінінформполітики спромоглося профінансувати комікс “Протистояння”, який розказує про злочини “червоного терору”.

Все це чудово. Не лише тому, що ми починаємо кодувати власну історію в зручну та цікаву культурну форму, а й тому, що створення української коміксосфери, навіть з її неідеальними супергероями, на кшталт Укрмена, це ознака того, що Україна рухається в сторону західної цивілізації з її культурними наративами та мистецькими інструментами, де комікс уже не набір картинок в журналі “Перець”, а повноцінний вид мистецтва і медіа.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.