Чим ближче вибори, тим більше у наших ЗМІ буде всілякого бруду

Про “озброєння” і “озброєність” американських ЗМІ, особливо перед виборами президента США у листопаді поточного року.

Я часто спілкуюся з різними американськими політиками – як республіканцями, так і демократами. Іноді політичні питання досить цікаво обговорити й з людьми з неполітичної сфери діяльності – режисерами, художниками, колекціонерами тощо. Нещодавно спілкувався зі знайомими, які давно працюють у Голлівуді і є дуже успішними. Ми говорили про вибори та медіа – наскільки об’єктивно американські ЗМІ висвітлюють кампанію, кроки кандидатів, думку громадськості про майбутнє загалом.

Більшість моїх співрозмовників – людей абсолютно різних – дуже сильно відчувають наближення виборів. Відчуття стають дедалі “яскравіші”. Це пов’язано з тим, що у США починається справжнє беззаконня в пресі. Саме так і є. ЗМІ у США, як кажуть, “озброюються” за повною програмою.

Є позиції консерваторів, які, так би мовити, “тиснуть на одні й ті самі кнопки”. Є ті, які перебувають на іншому боці, більш прогресивні. Це, зокрема, соросівські рухи, які пов’язані з демократами. Кожен гне свою лінію, але єдиний, хто при цьому всьому реально страждає – американський народ. Страждають ті, хто є найбільш активними споживачами інформації. І часто страждає репутація преси, як такої, і наших інституцій, які популяризують демократичний спосіб життя у світі.

Погіршення ситуації з об’єктивним висвітленням у ЗМІ нашого політичного життя країни триває. Усе тому, що немає належної відповідальності журналістів за брехню і маніпуляції.

У США є різні організації. Їх більше на лівому фланзі, але й на правому вони теж є. Я завжди намагаюся бути максимально збалансованим у своїх коментарях, тому наведу такі приклади суто як ілюстрації.

Взяти такі організації, як, наприклад, OCCRP (Organised Crime and Corruption Reporting Project – Проєкт з розслідування організованої злочинності та корупції), ProPublica (незалежне некомерційне агентство журналістики, що спеціалізується на розслідуванні суспільно важливих тем), Reveal (журналістський проєкт, що займається розслідуваннями у сферах, пов’язаних зі злочинністю, корупцією, правами людини, екологією та іншими глобальними та національними проблемами). З одного боку, вони роблять досить багато хорошого – проводять розслідування, виявляють зловживання, вказують на порушення законів. Але, з іншого боку, на них впливають політичні організації, які мають дуже конкретні цілі. Розумієте про що я. А ще на них впливає, природно, наявність або відсутність матеріальних ресурсів для журналістських розслідувань. Це теж чималий важіль впливу, скажімо прямо.

Журналісти у США часто поводяться досить дивно. Це правда. Проблема тут, з одного боку, звісно ж, у законах і культурі, мовляв, “буду робити все, що захочу” або ж “журналіст – своєрідний поліціянт, і закон на моєму боці в будь-якому разі”… Такий підхід, на жаль, є великою проблемою. З іншого боку, є відверті покидьки, які належать до різних відомих розслідувальних організацій, але поводяться повністю неадекватно, використовують добре ім’я та репутацію колег – справжніх журналістів, які проводять справжні розслідування, ризикують життям, домагаються справедливості.

Є такий Кевін Голл, який зараз, на жаль, працює в OCCRP. Прийшов він туди з McClatchy (американська медіакомпанія, що спеціалізується на видавництві газет та новинних порталів). Є Анжела Гарт, яка зараз працює у KFF Health News (медійна платформа, що належить незалежному некомерційному фонду Kaiser Family Foundation, що спеціалізується на дослідженнях у галузі охорони здоров’я та медичної політики), де вже займається більше висвітленням питань медицини та охорони здоров’я. Є такий репортер Бен Відер, який, по-моєму, так і залишився в McClatchy. Подібних журналістів багато. Я просто навів ці три “приклади”, з якими зіткнувся свого часу особисто.

Легковажні “журналісти” просто беруть гроші й обливають брудом людей, не розбираючись у ситуації, не заглиблюючись у її сутність, не намагаючись навіть вислухати альтернативну думку або іншу сторону. Беруть від 3 до 5 тисяч доларів і пишуть усе, що їм на думку спаде. Вони готові писати що завгодно, коли завгодно і про кого завгодно. Такі “журналісти” – убогі низькопробні соціопати. Я б сказав, що вони навіть нижчі за найбрудніших вуличних злочинців. Але, вони – відомі, їх знають, тому соціальної шкоди вони завдають просто шаленої.

Я навів деякі “приклади” з мого особистого життєвого досвіду. Але таке трапляється у дуже багатьох. Подібним “журналістам” багато чого дозволяється тому, що закони США більше захищають, скажу так, найвище, а не карають найнижче. “Найвище” тут – справді професіонали ЗМІ, які чимось жертвують, ризикують для того, щоб максимально правдиво розкрити історію, справді важливу для суспільства. А от усілякі пройдисвіти в тих самих ЗМІ користуються цими професіоналами, як щитом або панциром. Продажні “журналісти” постійно прикриваються чесними й принциповими своїми ж колегами.

Моя бесіда зі знайомими в Голлівуді, з якої я почав, яскраво виявила, що ми будемо все більше і більше бачити у ЗМІ всілякий бруд. І чим ближче дата виборів, тим частіше це все траплятиметься. І “зліва”, і “справа”.

Журналісти, які за гроші готові на все – справжні приклади зла. У США, на жаль, таких вистачає.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.