День Гідності та Свободи: українцям знову потрібна віра в перемогу
фото: facebook В.В’ятрович
Джерело: Facebook-сторінка автора
Вирішив сьогодні знову це нагадати: Майдан – це віра. Часто ірраціональна, але врешті – переможна.
Коли в кінці листопада вийшов на головну площу країни, вірив; щось з того вийде. Хоча підстав сподіватися було вкрай мало.
Слабка опозиція, агресивна і впевнена в собі влада, апатична більшість суспільства і злегка стурбований Захід.
Та Україна знов прокинулася, зуміла не просто повторити Помаранчевий майдан, але перевершити його.
Коли вночі 11 грудня стояв на барикаді на Інститутській – вірив: достоїмо до ранку, переможемо. А розум кричав: “Дивися! Тих, хто навпроти, – більше, вони сильніші, їх не спинити”.
Спинили.
У “довгу ніч з 18 на 20 лютого”, розум диктував необхідність відійти, щоб мати сили потім повернутися. І ми почали готуватися до життя після поразки – обмінювалися контактами на Західній і Центральній Україні, домовлялися про місця майбутніх зустрічей, готувались розгортати підпілля.
А віра змусила лишитися на Майдані, зустріти сонце вранці 19 лютого разом із кількома сотнями шаленців, яких так і не посунули.
Побачити накритих закривавленими прапорами наступного ранку і натовп живих і свіжих, які, йдучи Прорізною, питали “Де тут Майдан?”.
Тому пам‘ятаймо про Майдан, бо це про віру і перемогу, і про віру в перемогу, які потрібні нині не менш, як дванадцять років тому.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.