До чого ведуть провокації під Радою або трагедія без відповідальних

Завтра, 17 жовтня, у центрі Києва мають відбутися акції протесту, які організовують громадський рух “Чесно”, неурядова організація Реанімаційний пакет реформ, Центр протидії корупції, а також народні депутати України Юрій Левченко, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Єгор Соболєв, Світлана Заліщук, Віктор Чумак та інші. Також у мітингу візьме участь екс-глава Одеської обласної адміністрації Міхеїл Саакашвілі.

За словами організаторів, метою акції є виконання владою основних трьох вимог активістів: зміни виборчих правил, створення антикорупційного суду та обмеження депутатської недоторканності.

Напередодні мітингів політики, експерти та представники правоохоронних органів звертають увагу на те, що під час заходів слід очікувати провокацій як збоку організаторів так і з боку тих, хто зацікавлений у дестабілізації ситуації в Україні.

У матеріалі “Прямого”: Мітинги 17 жовтня: хто зацікавлений і чому не варто порівнювати з Майданом йдеться про те, що через намагання політиків другого та третього ешелону повернутися в політику є висока ймовірність втратити контроль над ситуацією.

Сьогодні “Прямий” вирішив згадати про події 31 вересня 2015 року під Верховною Радою. Саме ця подія, її наслідки, хід розслідування та політичний ефект може бути прикладом того до чого призводять акції протестів, які виходять за рамки правового поля, перетворюються на провокацію, а згодом на трагедію, відповідальність за яку ніхто не несе.

31 серпня 2015 року біля стін Верховної Ради відбулися сутички активістів, які протестували проти ухвалення змін до Конституції у першому читанні.

Апогеєм протистояння став вибух гранати, внаслідок якого загинуло четверо нацгвардійців, які стояли в оточенні парламенту, а 140 нацгвардійців постраждали.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков уже в день трагедії звинуватив у “злочині, який призвів до загибелі людини”, партію “Свобода” та Олега Тягнибока.

У “Свободі” кажуть, що події 31 серпня були спровоковані владою, аби відволікти увагу громадськості від ухвалення неоднозначних конституційних змін.

У ході розгляду було здійснено низку гучних затримань, а в липні 2016 року Генпрокуратура передала в суд справу проти 15 підозрюваних.

Що відбувалося у Верховній Раді 31 серпня 2015 року

Позачергове засідання парламенту скликали для того, аби в останній день перед відкриттям осінньої сесії Ради ухвалити у першому читанні законопроект про зміни до Конституції в частині децентралізації.

Експерти та політики загалом схвально оцінювали президентський проект передачі повноважень на місця, однак надзвичайно дискусійним був один з пунктів Перехідних положень, які планувалося додати до тексту Основного Закону.

У фразі “Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом” чимало політиків вбачали надання непідконтрольній Києву частині Донбасу “особливого статусу”, що, у свою чергу, вони називали “капітуляцією” України у конфлікті на Cході.

Верховна Рада 265 голосами в першому читанні підтримала президентський законопроект “Про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади в країні”. Документ не підтримали 87 народних депутатів, 11 парламентаріїв участь в голосуванні не взяли, а 5 – утрималися.

Голоси розподілилися наступним чином: від “Блоку Петра Порошенко” – “за” 115 депутатів, “Народний фронт” – 69, “Опозиційний блок” – 38, “Самопоміч” – 5, “Відродження” – 11, “Воля народу” – 14 , позафракційні – 13, Радикальна партія – 0, “Батьківщина” – 0.

Негайно після розгляду єдиного пункту порядку денного засідання парламенту закрилося, у залі залунав гімн України.

Як виглядали події біля стін парламенту

До київської мерії надійшло до десятка заявок на проведення масових акцій біля Верховної Ради.

Загалом біля парламенту зібралося кілька тисяч людей, при цьому найбільше з вигляду людей під Раду привели “Свобода” та Радикальна партія – сили, які не приховували свого негативного ставлення до конституційних змін.

Спочатку мітинги відбувалися досить спокійно, і конфлікти на площі стосувалися тільки того, що звук з двох сцен, що їх встановили протестувальники, накладався, тож промовці заглушали один одного.

О 13 годині на площі залунав гімн України – до того трансляції подій у парламенті для активістів не вели, – і люди дізналися, що зміни до Конституції таки проголосовані.

Після того, як голосування відбулося, стала різко погіршуватися обстановка біля Верховної ради. Між мітингувальниками і бійцями Нацгвардії почалися сутички. В ході протистоянь учасники акції використовували вогнепальну зброю, а також кинули в гвардійців бойову гранату.

О 13:46 на площі пролунав вибух, який був значно голоснішим за попередні.

За кілька хвилин до парламенту під’їхали кілька машин швидкої. Невдовзі акція біля Ради немовби сама собою скінчилася, а її учасники мирно розійшлися.

Згодом стало відомо, що біля будівлі Ради, у лавах силовиків, вибухнула бойова граната.

Що заявили за гарячими слідами силовики?

Уже 31 серпня правоохоронці затримали близько трьох десятків людей, які брали участь у подіях під парламентом. 16 з них за кілька днів заарештували на два місяці.

У числі затриманих був 21-річний Ігор Гуменюк, якого звинуватили у тому, що це саме він кинув гранату у стрій нацгвардійців. При затриманні, заявили у МВС, у нього знайшли ще одну гранату.

Пан Гуменюк на час затримання був бійцем-добровольцем батальйону “Січ”, згодом підпорядкованому МВС. Незадовго до подій під Верховною Радою він написав рапорт про звільнення з цього батальйону та відбув з Курахова на Донеччині до Києва. Раніше, до вступу на службу до МВС, пан Гуменюк був активним партійцем “Свободи”.

Уже 31 серпня глава МВС Арсен Аваков  звинуватив у подіях під Верховною Радою партію “Свобода” та особисто Олега Тягнибока.

“Я прямо звинувачую Олега Тягнибока і його партію “Свобода” у злочині, який призвів до загибелі людини… Тягнибок привів під Верховну Раду не протестувальників, Тягнибок привів бандитів, які вбивали та калічили наших солдатів!” – написав він у Facebook.

Згодом, виступаючи у Верховній Раді, пан Аваков заявив, що під парламентом відбулася “заздалегідь спланована та організована провокація”.

“І сам терористичний акт, і масові безлади були об’єднані одним злочинним задумом… За усіма наявними ознаками, це був не випадковий кидок гранати, а частина єдиного плану з дестабілізації ситуації в країні”, – сказав міністр.

8 вересня президент Петро Порошенко на засіданні уряду заявив, що “план, який був у терористів” передбачав, що ще одна граната мала вразити вікно будівлі Верховної Ради, “обліплене депутатами і журналістами”. Джерел цієї інформації глава держави не вказав.

Як відреагували на звинувачення у “Свободі”?

У день інциденту в партії “Свобода” поклали відповідальність за події під стінами парламенту на чинну владу.

“Саме влада спільно з проросійським “Опозиційним блоком” спровокувала українців до протесту…, саме міліція першою застосувала силу до пікетувальників, спровокувавши численні сутички”, – заявили у партії, додавши, що вимагатимуть відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Активісти “Свободи” розповідали, що спусковим гачком до початку штовханини на площі біля парламенту стало те, що силовики з оточення почали валити та топтати портрети загиблих учасників АТО, що їх протестувальники поставили між собою та строєм нацгвардійців.

Олег Тягнибок вимагав у Арсена Авакова вибачень за озвучені ним звинувачення.

На якій стадії перебуває розслідування подій 31 серпня 2015 року

Незважаючи на заяви про те, що масові заворушення у парламенту і кидок гранати пов’язані між собою, на серпень 2016 року правоохоронці підготували два окремих обвинувальні акти – про зіткнення з силовиками біля будівлі парламенту і про теракт, який привів до загибелі нацгвардейцев.

У «справі 31 серпня» (теракт) фігурують дві людини: Ігор Гуменюк та Сергій Крайняк, який, за версією звинувачення, створював димову завісу з метою замаскувати момент метання гранати.

27 липня 2016 року ГПУ передала справу про бійню під Радою в суд. Звинувачення за статтями “масові заворушення”, “опір силовикам”, “незаконне поводження зі зброєю” і “загроза життю працівникам правоохоронних органів” отримали 15 підозрюваних. 19 липня обвинувальні актибилі вручені свободівцям Юрію Сиротюку, Ігорю Сабію, Максиму Дескату, Віктору Бурлік, Сергію Бойко, а також неповнолітній волонтеру Олексію Логвину.

Які політичні наслідки мали події 31 серпня 2015 року

Події 31 серпня 2015 року відбувалися за два місяці перед місцевими виборами. Експерти пояснювали непоганий результат “Свободи” (трохи менше 7% у загальноукраїнському розрізі) у тій кампанії, в тому числі, постійним фігуруванням у ЗМІ активістів партії у якості переслідуваних владою радикальних опозиціонерів.

Разом з тим, ті події започаткували у соцмережах та експертному товаристві жваву дискусію про відповідальність політиків за радикальні гасла, які ними озвучуються: багато говорилося якщо не про фактичну, то про символічну відповідальність “Свободи” за наслідки акції, організаторкою якої вона була.

Фракція “Самопоміч” виключила п’ять членів своєї депутатської групи – Анну Гопко, а також Вікторію Пташник, Павла Кішкаря, Остапа Єднака, Віктора Кривенка – за те, що вони підтримали проект змін. “Фракція перестала бути демократичною. Андрій Садовий каже про тиск, але я відчуваю тиск на себе, щоб позбавити мене особистої думки. Я вважаю запропоновані зміни до Конституції життєво необхідної реформою для України. Говорити про надання спецстатусу Донбасу – значить маніпулювати громадською думкою. Я бачу , що “Самопоміч” використовує ситуацію зі змінами до Конституції у власних політичних цілях. Зараз дуже вигідно бути в популістським спектрі”.

Керівництво “Батьківщини” прийняло рішення не голосувати за президентський законопроект після селекторної наради з місцевими партійними організаціями. Одна з версій причин відмови від голосування – “представники областей їм розповіли про негативну реакцію прихильників партії на президентські поправки. Вирішили не грати з електоратом”. Утім, існувала й інша версія, “Батьківщина” пояснює відмову фракції Тимошенко від голосування її бажанням вступити в торги за крісло міністра екології та природних ресурсів. Саме за квотою “Батьківщини” отримав цей пост в уряді колишній міністр Ігор Шевченко. “Тимошенко показує свої претензії на цю посаду. У це міністерство вже могли призначити її людини виконуючим обов’язки міністра. Для цього достатньо розпорядження Кабміну, але нічого не робиться. І Тимошенко на це відреагувала”.

31 серпня 2017 року в Києві відкрили меморіальну дошку військовослужбовцям Національної гвардії, які загинули в результаті травм, отриманих під стінами Верховної Ради.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що всі військовослужбовці Нацгвардії відтепер складатимуть присягу на вірність українському народу саме на площі перед парламентом.

“Я хочу, щоб кожен політик, який організовує такі заходи, ніс не тільки політичну відповідальність, а й людське”, – заявив Аваков.
Він також додав, що меморіальна дошка в честь загиблих нацгвардейцев буде «нагадуванням про хлопців, які заплатили за новий порядок своїм життям».