Допомога українцям за кордоном: з чого вона складається, і чи можливо її “переспрямувати” в Україну?

Джерело: Facebook-сторінка автора

Не можу обійти дискусію щодо соціальної допомоги громадянам України, які мають статус “захисту від війни” в країнах ЄС, та ідеї щодо “перенесення” її виплат в Україну.

Спробую пояснити власну позицію, яка ґрунтується на результатах спілкування зі знайомими та друзями, що змушені з дітьми зараз перебувати в країнах ЄС та отримали статус “захисту від війни” згідно із законодавством Євросоюзу.

Перш за все не плутаймо статусу “біженця” та статусу “особи, яка звертається по захист від війни”.

Як кажуть в Одесі, “це дві великі різниці”.

Всі громадяни України, яких я знаю і які тимчасово перебувають у країнах Європейського Союзу, мають статус особи, що звернулась для отримання захисту від війни, відповідно до законодавства Європейського Союзу.

Вибачте, якщо, можливо, помиляюся в найменуванні статусу.

Але суть, думаю, зрозуміла.

Друге. Соціальна допомога в країнах ЄС є монетизованою, тобто формалізованою у вигляді прямих або непрямих адресних виплат, та немонетизованою, тобто у вигляді оплати за надання нашим громадянам у країнах ЄС послуг, за які платить країна перебування.
До речі, під країною перебування розуміється як оплата товарів та послуг із бюджетів усіх рівнів, так і оплата через національні благодійні фонди.

Під прямою монетизованою соціальною допомогою я розумію:

– прямі періодичні (як правило, щомісячні) виплати з державних або місцевих бюджетів фіксованих сум у валюті країни перебування на рахунки наших громадян, що мають статус “захисту від війни” в країнах ЄС;

– пряма монетизована соціальна допомога може бути у вигляді разових виплат, знову ж таки, на рахунок таких наших громадян з державних або місцевих бюджетів або благодійних фондів та організацій;

– компенсаційні виплати фіксованих сум з державних або місцевих бюджетів на рахунки наших громадян, які мають статус “захисту від війни”, для компенсації витрат на оренду житла для тимчасового проживання або компенсації комунальних витрат.

Мої знайомі, які змушені з дітьми зараз перебувати за кордоном та шукати захисту від війни в країнах ЄС, таку монетизовану допомогу витрачають, без перебільшення, на життя.

До речі, така допомога виплачується далеко не в усіх країнах ЄС.

Є країни, де є суттєва різниця в підходах щодо виплати такої допомоги навіть в окремих регіонах (землях, кантонах, провінціях тощо).

Наскільки я знаю, в окремих випадках місцеві бюджети можуть надавати громадянам на банківські рахунки кошти на придбання предметів першого вжитку, якоїсь необхідної побутової техніки, ремонт орендованого житла.

Наче це все, про що я знаю.

Тепер — про непряму монетизовану допомогу, тобто ту, де наші громадяни коштів напряму не отримують, але ці кошти можуть порахувати та “відчувають”.

Під непрямою монетизованою соціальною допомогою я розумію:

– грошову компенсацію власникам житла, що надають притулок нашим громадянам;

– фінансування з бюджетів різних рівнів витрат на лікування окремих наших громадян (не часто, але мені говорили, що такі випадки трапляються).

Тепер — про немонетизовану допомогу, тобто ту, які “громадяни” навіть теоретично порахувати не можуть, але “відчувають”.

Це:

– по-перше, безоплатне медичне страхування та безоплатна освіта;

– по-друге, безоплатне відвідування мовних курсів та курсів професійного навчання;

– по-третє, безоплатне харчування та періодичне отримання в різних формах продуктових наборів, наборів побутових товарів та товарів особистої гігієни, відвідування так званих гуманітарних магазинів;

– по-четверте, безоплатне отримання соціального житла для тимчасового проживання;

– по-п’яте, перебування в спеціально обладнаних об’єктах для організованого колективного проживання наших громадян, що тримали статус “захисту від війни” в країнах ЄС (свідомо не хочу називати такі приміщення “таборами” або “притулками”).

Як на мене, всі види соціальної допомоги громадянам України, які отримали статус “захисту від війни” в країнах ЄС, можуть бути надані виключно в країнах ЄС.

Яким чином можна забезпечити надання цих видів соціальної допомоги на території України, не змінюючи їх за суттю, формою та способом надання, для мене особисто лишається загадкою… Проте, оскільки влада наполегливо зондує це питання, написала так докладно.

Нагадаємо, 20 січня радник голови Офісу президента України Сергій Лещенко закликав країни Європи припинити підтримувати українських біженців, щоб ті повернулися в Україну – покращувати її економіку. 

Але після обурення в українському суспільстві цією ініціативою президент України Володимир Зеленський запропонував, щоб європейська соцдопомога для біженців приходила в український бюджет.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.