Гендиректор “Київської картинної галереї” про майбутню реконструкцію музею: Буде внутрішній зимовий сад і відреставрований особняк
Генеральний директор Національного музею “Київська картинна галерея” Юрій Вакуленко розповів про діяльність музею в програмі “Подія” з Миколою Вереснем.
Зараз концепція розвитку нашого музею – це повернення певної історичної правди. Дійсно, Російська імперія створювала централізацію за рахунок освіти, можливості себе проявити, зробити кар’єру і так далі. Зараз ми дійсно виходимо з того, що необхідно багатьох художників, які апріорі є українськими, вони раптом опинилися на російсько-імперської стороні. Тому є у нас спеціальні проекти. Ми повертаємо багатьох художників в лоно України. Це Айвазовський, Ярошенко, Куїнджі. Рєпін той же самий – природно, хрестоматійний абсолютно український художник.
Є друга група художників, з якими ми теж зараз займаємося. Це художники, які народилися в Росії, але прожили і творили все своє життя практично в Україні. Тому у нас є зараз шлях розвитку. І таким чином знайти в нашій історії якийсь правильний контекст з точки зору саме нашого національного самовизначення.
– А вивчення, наприклад, художників, які себе ідентифікували як українці? Наприклад, Малевич писав десь, що він українець.
Для художника, у якого головне візуальну мову, я думаю, для нього визначення конкретне – я український художник, я українець – я думаю, це неправильно. Давайте по-іншому підійдемо. Ми йдемо по залах нашого музею. Хрестоматійні російські художники. Художник Володимир Єгорович Маковський. Дивимося його твір “Ярмарок в Полтаві”. Розкіш, достаток, поруч дівчинка-українка, квіти, селянське весілля – Україна. Тут же поруч – “синяк” випадає з трактиру, “Не пущу”. Російська дійсність. У Рєпіна – хата під стріхою, гусики, все сонцем залито. І поруч – “Бурлаки на Волзі”. Розумієте? Я думаю, візуальна мова тут правдивіше: хто як себе вважав, і як комфортно і в якій країні він себе відчував. Я думаю, тут треба шукати правильний контекст.
– 13 000 експонатів. А як це все зробити доступним? Як зробити так, щоб люди могли подивитися?
Трошки статистики. У нас 13 тисяч експонатів. Так, щоб хрестоматійно це були шедеври – це у нас 5-7 тисяч. Ми в звичайному показі нашої колекції показуємо близько тисячі. Ми додаємо десь до 1500. За рахунок нижніх залів ми робимо обов’язково музейні проекти – це ще плюс 1000 за рік проходить. Десь вважайте, що 2500 ми приблизно показуємо. Звичайно, все одно це мало. Тому що у нас твори гідні, щоб їх показувати в постійному показі. Але оскільки у нас є великі плани по реконструкції нашого музею і створення великого музейного комплексу, за підтримки міста, то зараз у нас 2500 метрів експозиційних площ. Реконструкція повинна бути десь протягом десяти років статися. Ми хочемо створити музейний комплекс десь до 12 тисяч метрів.
Ми, по-перше, підемо всередину, всю нашу інфраструктуру приберемо вглиб, наші підземні поверхи. І створимо нову будівлю, в якому будуть фонди, реставраційний центр, все необхідне, виставкові площі додаткові. Буде внутрішній зимовий сад і відреставрований особняк. До речі, наш особняк жодного разу не проходив капітального ремонту з часу створення, як не дивно. Будівля досить добре збереглося.
Зараз у нас є технічне завдання. Я думаю, що ми оголосимо конкурс. Можливо, він буде міжнародним, швидше за все. Ми не хочемо закривати музей як музей. У нас є філія “Шоколадний будинок”. Нам вже виділили необхідні гроші. Ми зараз закінчуємо проектні роботи. І відреставруємо цю будівлю, і зробимо там невелику експозицію нашого музею, яка буде презентаційною. Крім цього, ми створимо гостьову таку програму і будемо по музеям України гостювати, показуючи те, що Національний музей “Київська картинна галерея” існує. І будемо робити реконструкцію нашого музею.
Про реставраторів
Ви знаєте, реставратор – це не професія, а це діагноз своєрідний .. З власного досвіду знаю. У нас в Україні 11 мільйонів експонатів музейного фонду. А реставраторів, якщо ми всіх зберемо з усієї України, то буде чоловік 700. Є комерційні реставратори, а є музейні. Це абсолютно різні професії. Комерційний реставратор поновлять, робить “цукерку”. А музейний реставратор зберігає максимальну автентичність. Це його принцип. Він не має права вносити нічого свого. Це категорично виключено. Тому він повинен зберегти, зміцнити, може собі дозволити відтворити експозиційний образ. Але завжди буде видно, де його доставка, а де авторська. Це правило. Це робиться спеціально, щоб це було досить очевидно.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.