Ігор Гриб: Навіть якщо ми повернемо інших політв’язнів, це не гарантує, що не з’являться нові

7 вересня українські військовополонені моряки і політв’язні повернулися додому. Серед них був і Павло Гриб. Його батько, Ігор Гриб розказав про стан здоров’я сина і про те, що треба робити, щоб жоден українець не опинився більше у російській тюрмі.

Про це він говорив в ефірі “Прямого”.

Як себе почуває ваш син?

– Коли вийшли з літака, коли ми побачили… А я дивився й на інших. Все ж таки повернення на батьківщину, позитивні емоції, позитивно все – всі виглядали начебто непогано, зовнішньо. Всі посміхаються, всі повернулися додому. І навіть Бекіров, який спускався по трапу літака, він був, знаєте, розові щоки і радість на обличчі, не дивлячись ні на що. Тобто з позитивом прилетіли.

Зараз настає момент, коли ця ейфорія перша проходить і настає момент, коли починає вилізати те, що накопичувалось цими роками, коли люди знаходились за гратами. Звичайно, в першу чергу, це психологічні проблеми, які будуть вилізати у всіх. Хоч і кажуть, що нам не треба… Але люба людина, яка перебуває достатньо довгий термін за гратами, в любому випадку вона потребує певної допомоги. Плюс, коли ти знаходишся там за гратами, а я це знаю по свій роботі, що при тих умовах, жахливих умовах утримання, відсутності харчування, відсутності медичного забезпечення і так далі, здорова людина стає хворою.

Це ми ще не говоримо про ті критерії, як людей катували фізично і психологічно, яких ламали для того, щоб вибити ці визнання. Тому ці всі люди потребують, коли вони повертаються, медичного і психологічного лікування.

Зараз де він?

– У “Феофанії”.

Були у нього там?

– Звідси я поїду туди.

Ви поруч з ним, так?

– Ні, я на роботі. А з ним – мама, дружина тобто.

А жоден з моряків не пішли ж на співробітництво з Росією, нічого не підписали. Я правильно кажу?

– Дивіться, моряки і політв’язні – вони, по-перше, м’яко кажучи, трошки різні, всі ці громадяни України. По своїй структурі вони різні.

Я про моряків кажу.

– Тут дуже оперативно і гарно зіграла держава Україна, яка забезпечила юридичний супровід захисту моряків. Була створена ця група юристів, які здійснювали захист. А що таке, коли людина сидить за гратами і вона дезорієнтована? Коли на неї йде вплив психологічний тих же слідчих: ти давай, ти підпиши, ми тобі те-то і те-то зробимо… І в цей момент, коли дуже оперативно все це було зроблено і надані були ці адвокати, і допущені, і вони могли вже спілкуватися, – це було зроблено дуже вчасно… Це дуже позитивний момент.

А якщо взяти ті приклади, які ми знаємо по політв’язням, коли ламали на першому етапі і вибивали з них визнання, щоб вони відмовлялися від адвоката, – тобто слідство примушувало відмовитись від адвоката, який би реально захищав, щоб ішли на угоду зі слідством. І такі люди, я можу сказати, отримали 6,5 років. Я не буду називати їх прізвища зараз. Не треба. Але вони пішли на угоду зі слідством, понадіялись, що їм ці обіцянки будуть, що ми вам мінімум-мінімум дамо… Але 6,5 років – скажіть, це ж ні за що. Це мінімум-мінімум?

Коли ви побачили сина і зараз спілкуєтесь з ним, все адекватно, все нормально?

– Слава богу. Все одно з часом можуть бути, як і у кожної людини… Це ж не зразу десь і щось. Я не кажу, що там єсть відхилення якісь. Але все одно всі ці люди потребують психологічної допомоги.

Ми ж не знаємо. Коли ми кажемо, що вони мають пройти психологічну підтримку, що це реально означає? Це розмови якісь з ними?

– Слідство проходить певний час. У кого там рік, у кого може бути два. І за весь час слідства тебе обробляють, на тебе психологічно впливають різними методами для того, щоб вибити з тебе визнавальні покази. І, звичайно, цей весь вплив на тебе, який вони застосовують, ФСБшники, а у них славні традиції КДБ ж продовжуються і ще й вдосконалюють, – то не проходить це просто так. Тим більше, всі ж люди різні. У когось сильніша психіка, у когось більш слабка. І внаслідок цього можуть бути різні речі.

Якщо людина сильна духовно, як Сенцов, вона це показала, вона це вистояла. І йому, що не роби, він все одно буде стояти на своєму. Він вже сформована людина, доросла. А якщо взяти тих хлопчиків – наприклад, Артур Панов, який був звільнений, і взяти його справу, коли його почали розробляти неповнолітнім ще, як його почали використовувати, – ми не будемо зараз про це казати, але його ФСБшники неповнолітнього використовували для того, щоб знову ж показати свою значимість, показати, що вони працюють, що вони там якісь дії українців… і так далі, і так далі.

А що він каже про подальше життя, про плани якісь?

– Першим має бути здоров’я. Зараз має обстеження пройти. Потім – хвороба, яка у Павла є, все ж таки треба з нею щось робити вже. Ми ще не знаємо, яка буде та операція, але її треба вже. Зараз проходить обстеження, і будуть виясняти. І, таким чином, я вважаю, це на першому етапі: спочатку – здоров’я, а потім – далі все інше. По-перше, пройде процес адаптації, плюс вирішимо питання по здоров’ю. А далі, я думаю, воно покотиться і вирішиться.

Скажіть, будь ласка, про вас. Коли я вас зустрічав в минулі рази, у вас була деяка посада.

– Чому була? Вона ще є. Відділ з питань осіб, позбавлених особистої свободи, Міністерства з тимчасово окупованих територій.

А хіба не розігнано все?

– Почекайте. Чого ж ви так?

А як є?

– Міністерство у справах ветеранів, зараз створено Міністерство ветеранів і тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. І це міністерство покликано займатися цими питаннями – як би, два в одному. І зараз іде формування вже цього міністерства. Я не уповноважений це коментувати, це не моя компетенція.

Ви залишаєтесь на посаді?

– Ми залишаємося там. Все одно хтось має цю роботу робити. На жаль, ми не можемо закрити цей відділ. Бо ці люди, які переслідуються на окупованих територіях або в Російській Федерації, вони існують, їм треба надавати допомогу.

Що ви думаєте з приводу цих оптимістичних фраз пані Денісової, що ми всіх обов’язково звільнимо і так далі? Пан Путін щось обов’язково за це хоче.

– Так. Звичайно, боротися треба за повернення кожного. Звичайно, тут розмов нема. І я думаю, що жодна людина в Україні, яких би вона не була поглядів, ніхто не скаже, що не треба. Всі будуть казати єдиним шляхом, як це робити… І, на жаль, я бачу, що навіть якщо ми повернемо – дай бог, щоб швидше ми повернули сюди – це не гарантує, що не з’явиться нових. Треба вирішувати питання стратегічно, щоб не було нових затримань, щоб не було нових переслідувань. І тоді ми не будемо, вся країна боротися за звільнення наших громадян.

І те, що сьогодні пані Денісова сказала про це число 113 – це, я підкреслюю, ті, про кого відомо. А скільки українців сидить в тюрмах Російської Федерації, покарані не з політичних мотивів, а за розбій начебто, хоча переслідувались вони виключно з політичних мотивів, – ми не знаємо. І цього не знає ніхто. Бо засуджені вони по кримінальних справах, по якихось загальних кримінальних провадженнях. От так.

Ви сказали про нових, що можуть затримати. І, до речі, лунають такі застереження – що треба бути обережними. Бо абикого можуть взяти за абияким приводом. І що тут сказати? І потім скажуть, що за наркотики чи ще за щось.

– Я вам можу сказати по прикладам цих наших політбранців. Ти можеш бути ким завгодно по фаху, по професії, по віку, і ти можеш мати навіть не українські погляди – і тебе все одно туди візьмуть і засудять. І навіть мати не українські погляди. Я не буду, звичайно, називати прізвищ, але навіть якщо ти маєш антиукраїнські погляди – ти можеш стати політв’язнем і тебе російська сторона може посадити.

Коли була ця процедура, то всі говорили про Цемаха. І було протиріччя… І його віддали. Правильно його віддали?

– Ви мене це питаєте як чиновника чи як фізичну особу?

Чиновника.

– Як чиновник я не можу це коментувати. Звичайно, не можу, бо це не моя компетенція. Як людина я свою точку можу сказати. Коли інша країна вимагає громадянина іншої країни, задамо питання – для чого?

Бо він громадянин України.

Ігор ГРИБ: То, що, на мою думку, віддали за згадану особу, про яку ви сказали, – це є підтвердженням тільки того, що вона там десь щось зробила, м’яко кажучи, не те. І це чудовий доказ того, що вона десь там… Це так.

Раніше уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомила про стан звільнених політв’язнів.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.