Ілюзія незламності: на чому тримається система офісної влади

Джерело: Facebook-сторінка автора

Самовпевненість нинішньої влади на чолі з Зеленським тримається на кількох опорах. Перше – це здатність транслювати для достатньо широкого кола виборців повідомлення “я – свій”.

Це велика перевага, поки вдається: адже “своєму” багато просто пробачається, навіть великі помилки чи й злочини ігноруються, люди часто самі шукають пояснення, чому все “норм”.

Так набагато легше працювати з громадською думкою, ніж коли треба пояснювати та відповідати на питання.

Ще легше – коли затикати рота опонентам (викидати з мовлення телеканали, ставити заборону на поширення в телеграм та соцмережах).

Іще легше – якщо медіа можна маніпулювати, використовуючи страх перед силовими структурами та мобілізацією.

Друге – власне, контроль над правоохоронцями.

Колективне “державне бюро репресій” у стилі портнова, з використанням різних структур, прокуратури й судів мало б безперебійно ламати тих, на кого покаже влада.

Ефективність цього важеля обмежується як “негативною селекцією” у відповідних органах (де винагороджується лояльність замість професійності), так і можливостями протидії, які збереглись – з опертям на думку людей, позицію закордонних партнерів і можливості опозиції.

Третє – визискування економіки.

Тут – і доїння держмонополій, у стилі викритих НАБУ в  межах операції “Мідас” оборудок.

І рейдерство з перехопленням бізнесів за допомогою “силовиків” – певний косплей часів “регіоналів” (знов-таки, портновський почерк).

І поставлена на потік сваволя “правоохоронців” з тиском на бізнес і вичавлюванням поборів. Про це кричать ЗМІ, заявляють різноманітні асоціації, свідчать опитування і вимагають змінити партнери.

Четверте – кадри.

Мережа призначень “своїх” – з “кварталу”, з бізнесу, з різних тусовок і кіл.

Тому така жахлива якість управління і провали, від яких хапаєшся за голову.

Тому й така коротка лава запасних. І так мало охочих серед здатних думати й робити.

У “банці з огірками” нинішнього “істеблішменту” “розсіл” уже такої якості, що витравить будь-кого.

Виправляти ситуацію доведеться довго і системно.

Зрештою, “пʼятий елемент”. Ірраціональний, але працюючий. “Дух часу”, який визначає пріоритети, сприйняття й умови.

Фарт. Який складається з елементів названого вище (особливо першого) – але і рятує, дозволяє владі знов і знову випливати. Коли навіть смертельно небезпечні зовнішні події вдавалось повертати собі на користь.

Уже наприкінці 2019 почалося падіння економіки, сподіваного дива благоденства не сталося – але почалась пандемія. Стало не до того.

Після проблем некомпетентної боротьби з ковідом підтримка влади й особисто Зеленського впала до рекордно низьких показників – але розпочалось повномасштабне вторгнення. Стало точно не до того.

Уже в 2025, коли ілюзії почали розвіюватись – за фактор “єднання навколо підтримки своїх” починає працювати зовнішня політика. То катастрофа в Овальному кабінеті, то непрості переговори під тиском.

Ця конструкція дуже комфортна для правлячого кола – бо орієнтована на забезпечення його примх і побажань.

Вирішення ж питань країни – за залишковим принципом і в залишковій, далекій від оптимальної якості в умовах описаної вище негативної селекції.

Грають як уміють і чим уміють. Зрештою, колись чесно це демонстрували у відомому номері.

Тому й доводиться триматися не завдяки, а всупереч. На запасі міцності, ініціативі та залишках сил. Розумінні, що програти як держава, як Україна не маємо права.

Але ж можна і треба краще.

Описана владна конструкція здавалася незворушною, “незламною” – як виглядає міцним і “незламним” картковий будиночок, де одна карта підпирає іншу.

Але така “незламність” ілюзорна. Бо в основі кожного з елементів – не міцність професіоналізму, традицій чи довіри. А гниль тимчасовості, опортунізму і пристосуванства.

Тому конструкція і почала сипатись, коли вилізли на публіку деталі операції “Мідас”. Бо під сумнів було поставлено ключове: безкарність. Що “нічого не буде, якщо свій”.

Для країни, для держави критично важливо замінити драглисту і хитку конструкцію на справді стійку і витривалу.

Де замість віри у “сваво парня” – довіра до справ і результатів.
Замість страху – прозорість і передбачуваність.
Замість корупційних схем – взаємний контроль.

Це все – характеристики уряду національного порятунку, який спирається на коаліцію єдності.

Цей сценарій дає дуже важливу перевагу: підвищення ефективності управління. В умовах пошуку кращого рішення під тиском взаємного контролю і конкуренції ідей.

Але влада на цей варіант добровільно не піде. Вони обирали комфорт завжди. Тож, щоб вийти на зміни – комфорт мають втратити.

Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.

• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.